25. Розділ

Ранок у Вердені почався тихо, але напружено. Сонце лише пробивалося крізь тонку завісу диму, що залишився від нічних боїв, і освітлювало уламки будівель м’яким золотим світлом. Аріан стояв на балконі свого замку, вдивляючись у вулиці, що ще пам’ятали кроки ворогів і запах магії. Його серце билося швидко, не від страху, а від тривоги за Маріанну. Сьогодні дівчинка мала пройти перший день справжнього випробування магією у відкритому світі, а він не міг втриматися від бажання бути поруч кожну мить.

Марена тихо підійшла, поклала руку на плече Аріана і подивилася на нього з легкою посмішкою.

— Вона готова, — сказала вона, і її голос був спокійним, але сповненим внутрішньої сили.

— Я знаю, — відповів Аріан, — але кожного разу, коли я бачу її вперше самостійно робити закляття… Я боюся, що щось піде не так.

Марена притиснулася до нього і тихо прошепотіла:

— Вона сильніша, ніж ти думаєш. І ти теж. Ми з нею разом, завжди разом.

Вони спустилися сходами до зали, де Маріанна вже чекала. Дівчинка тримала чарку, і її очі світилися від очікування та нетерплячки. Вона підбігла до батьків і, не втрачаючи часу, спитала:

— Тату, ми сьогодні підемо у місто?

Аріан кивнув і взяв її за руку:

— Так, донечко. Сьогодні ти навчишся відчувати магію не тільки у чарці, але і у світі навколо.

Вулиці міста зустріли їх дивним спокоєм. Пташки щебетали між уламками дахів, і сонце відбивалося від осколків скла та металу, що залишилися після бою. Під ногами хрустів пил, змішаний із землею та попелом, а легкий вітер розвіював волосся Марени й Маріанни. Аріан пояснював дівчинці кожен рух, показуючи, як відчувати енергію, що йде від землі, від повітря, від самого світла.

— Відчуй це, — сказав він, — магія не завжди видно очима. Іноді вона шепоче, і лише той, хто уважно слухає, може почути її.

Маріанна концентрувалася, її маленькі пальці обережно торкалися чарки. Кольорові спіралі світла повільно оберталися над долонями, і кожен перехожий, що проходив повз, зупинявся на мить, відчуваючи, що поруч народжується нова сила.

Після кількох хвилин зосередженої практики вони вийшли на головну площу. Там вони зустріли перших учнів магії, які з цікавістю спостерігали за Маріанною. Аріан пояснив:

— Сьогодні ти покажеш, що навчилася. Пам’ятай: магія без контролю небезпечна не лише для ворогів, але і для друзів.

Маріанна глибоко вдихнула і зробила перше закляття. Енергетичні хвилі піднялися навколо, підняли кілька уламків у повітря, не завдаючи шкоди людям. Усі, хто стояв поруч, притихли, а потім затихлі шепоти перетворилися на здивовані вигуки.

— Вау! — прошепотіла дівчинка сама до себе, відчуваючи впевненість і гордість.

Марена обійняла її, а Аріан поклав руку на її плече:

— Добре, донечко. Ти сильна.

Вони продовжували день, навчали нові закляття, відчували потоки енергії і навіть зіткнулися з невеличким випробуванням — темна магія, що залишилася від ночі, проявилася у вигляді тіней на краях площі. Маріанна, під керівництвом батьків, зробила перше бойове закляття, захищаючи перехожих.

— Ти бачив? — запитала вона після того, як тіні розсіялися.

— Так, і я пишаюся тобою, — відповів Аріан. — Сьогодні ти зробила перший крок, але ще багато доріг попереду.

День поволі розгортався, і сонце піднімалося все вище, освітлюючи кожен уламок Вердена. Аріан й Марена тримали Маріанну за руки, коли вони прямували до старого ринку, що ще частково зберігав свою колишню велич. Дерев’яні прилавки, зламані дахи, уламки яток і розкидані продукти створювали дивний хаос, але для дівчинки це був справжній урок: магія у світі не завжди чиста, не завжди гарна — іноді вона прихована серед щоденних речей.

— Подивися, — тихо сказав Аріан, — навіть тут магія не зникла. Вона прихована в кожному предметі, у кожній тіні.

Маріанна уважно дивилася на пилові прилавки і залишки фруктів, відчуваючи, як енергія міста змішується з її власною. Вона підняла чарку і повільно провела нею над старим кошиком, і раптом кілька ягід почали плавно обертатися у повітрі, ніби підкоряючись її волі.

— Вау! — вигукнула вона, — я роблю це сама!

Марена усміхнулася і поклала руку на плече дочки:

— Так, ти робиш це сама. Але пам’ятай, що магія — це відповідальність.

Раптом над ринком пролетів зграя чорних ворон. Їхні крики різко порушили спокій. Аріан швидко підняв руки, і легкі бар’єри світла виникли навколо сім’ї. Маріанна, відчуваючи напруження, повторила за батьком рухи і створила власну маленьку енергетичну сферу, що сяяла блакитним світлом.

— Добре, донечко, — тихо сказав Аріан, — ти готова реагувати швидко. Це і є урок: магія завжди поруч, навіть у звичайних речах.

Маріанна кивнула і посміхнулася, відчуваючи гордість і хвилювання одночасно. Вона спробувала знову підняти кілька уламків дрібного каміння у повітря, і цього разу вони оберталися більш впевнено, реагуючи на її думку.

Після цього вони рушили до річки, що протікала через місто. Вода була прозора, але в ній залишалися сліди попелу й землі з руїн. Аріан показав Маріанні, як використовувати магію для очищення води: рухи рук, дихання, концентрація. Коли вона завершила перший цикл, вода блищала чистим блакитним світлом, а маленькі рибки випливли ближче, цікаво заглядаючи на дівчинку.

— Татко, це було неймовірно! — сміялася Маріанна.

— Так, — сказав Аріан, — ти робиш перші кроки не лише у магії, а й у світі, який нас оточує.

Марена, що стояла поруч, тихо додала:

— І пам’ятай, донечко, сила — не лише у закляттях. Сила — у твоєму серці, у тому, як ти допомагаєш іншим.