23. Розділ

Десять років минуло з того часу, як місто Верден відродилося після руйнувань, що майже знищили його. Вулиці, колись порожні й покинуті, тепер заповнювалися життям, дитячим сміхом і запахом свіжої випічки з маленьких крамниць. Величезні башти, які раніше служили магічними укріпленнями, тепер світилися теплим світлом, адже на їхніх верхівках стояли охоронці, а внизу готувалися нові магічні бар’єри.

Аріан і Марена вже не були лише воїнами й магами, вони стали опорою свого народу, наставниками для нового покоління, що зростало в умовах відносного спокою. І саме у цей час їхнє життя отримало новий сенс — вони стали батьками. Перша дитина, донька, що отримала ім’я Ліанна, з самого народження була оточена магією і турботою батьків. Вона росла в замку, що піднімається над містом, оточеному магічними щитами і садом, де дерева світилися ніжним золотим світлом, а повітря наповнювалося ароматом трав, які Марена збирала для навчання магії.

Ліанна з раннього дитинства відчувала магію як частину себе. Її батьки приділяли їй весь час, вчили не лише контролювати силу, а й розуміти, що магія — це відповідальність. Кожен ранок починався з уроків, де Аріан показував їй стародавні закляття, а Марена навчала контролювати емоції, бо магія завжди відгукувалася на почуття.

— Ліанно, — промовив Аріан одного ранку, коли дівчинка вперше вдало підняла магічний щит над садом, — пам’ятай, що сила без контролю — це небезпека для тебе і для інших.

Дівчинка кивнула, її темні очі світилися азартом і радістю. — Я розумію, тато. Я хочу навчитися, щоб одного дня захищати місто так само, як ти і мама.

Марена обійняла її ззаду, відчуваючи, як серце наповнюється гордістю. — І ти це зробиш, Ліанно. Але завжди пам’ятай: магія — це не лише сила. Це любов, турбота, розуміння інших.

Роки минали швидко. Ліанна росла талановитою, розумною і сильною. Її здібності перевершували очікування навіть батьків, і вона швидко стала центром уваги всього міста. Вона навчалася у найкращих вчителів, що залишилися після воєн, і постійно вправлялася з батьками, виконуючи завдання, які одночасно випробовували її силу і мудрість.

Але мир не тривав вічно. Одного дня, коли Ліанна вже мала десять років, у Вердені з’явилися перші ознаки нової загрози. Далекі магічні тіні проникали крізь захисні бар’єри, і стародавні сигнали попередили про наближення чужинців. Аріан стояв на верхівці башти, дивлячись на темні хмари, що наростали над горизонтом, а Марена тримала Ліанну за руку, відчуваючи страх і гордість одночасно.

— Це не прості вороги, — сказав Аріан, його голос був наповнений рішучістю. — Це ті, хто шукає помсту за старі часи, хто хоче знищити те, що ми будували десять років.

Ліанна слухала батька уважно. Вона відчувала магію ворогів, холодну і потужну, але всередині неї пульсував власний вогонь. Вона знала, що повинна захищати місто і тих, кого любить.

— Я готова, — промовила дівчинка, відчуваючи, як магія її серця розливається тілом, — я готова захищати Верден.

Аріан обійняв її, і на мить їхнє сімейне тепло розтопило страх, що збирався у повітрі. — Ти станеш великою магічною воїтелькою, Ліанно. Але ти не одна. Ми будемо поруч. Завжди.

Місяці підготовки пролетіли швидко. Ліанна навчалася не лише магії, а й дипломатії, бо виявилося, що для захисту міста знадобляться союзи з іншими країнами. Одного разу до Вердена прибула делегація з сусідньої країни — могутньої держави, здатної надати військову і магічну підтримку. Там був юнак, якого мали об’єднати у союз із Ліанною через шлюб — традиція, що гарантувала мир між землями.

— Ліанно, — промовила Марена, готуючи дочку до першої зустрічі, — це не лише про тебе. Це про всіх, кого ти любиш. Твій союз зміцнить нашу країну.

Ліанна глибоко вдихнула. Її серце калатало від страху і передчуття. Вона відчувала, що вибір буде важким, але зрозуміла: її обов’язок — перед батьками, перед містом, перед собою.

У день зустрічі вона йшла по залитому сонцем двору замку, де юнак із сусідньої країни вже чекав. Його погляди зустріли її темні очі, і вона відчула, що це не просто союз для політики, а можливість побудувати справжній зв’язок.

— Ліанно, — промовив він спокійно, — я тут, щоб допомогти. І я хочу, щоб ти знала: я не боюся разом із тобою боротися за мир.

Дівчинка кивнула, відчуваючи, як всередині розливається тепло і впевненість. Вона знала, що попереду складні випробування, але разом вони здолають будь-яку темряву.

У цей момент темрява знову почала наступати на місто, і Ліанна відчула, як магія її батьків підсилює її власну. Вона підняла руки, і світло струменіло від її пальців, з’єднуючи її з Аріаном і Мареною. Разом вони стали єдиним щитом, який захищав місто і його мешканців.

Дякую, що прочитав(-ла) цей розділ! Мені дуже приємно, що ти проводиш час зі мною та моїми персонажами. Якщо тобі сподобалася ця історія і ти хочеш дізнаватися про нові розділи та інші мої книжки, обов’язково підписуйся на мене на Букнеті. Там ти зможеш слідкувати за всіма моїми творами, читати ексклюзивні новинки та відкривати для себе нові пригоди, магію та драму разом зі мною.

Твоя підтримка надихає мене створювати ще більше цікавих історій, і я дякую, що ти зі мною!