10. Розділ - Перед смертю

Небо над Верденом було чорне як смола, і блискавки різали його на шматки, освітлюючи порожні вулиці й старі дахи. Вітер зносив запах дощу, диму й магії, що залишилася після наших попередніх боїв. Місто затихло, наче готуючись до вирішальної хвилини, до тієї миті, коли страх і відчай змішуються з рішучістю й відвагою.

Я стояла на краю даху старої будівлі, відчуваючи, як під ногами каміння хитається під поривами вітру. Поруч Аріан, мов статуя з тіней, його погляд проймав мене наскрізь. Його магія пульсувала, як жива істота, і я відчувала кожен удар його серця, кожен подих, що відлунював у моїй голові.

— Вони прийдуть, — тихо сказав він. — І цього разу вони не відступлять.

— Ми впораємось, — видихнула я, намагаючись змусити голос звучати твердо. Але всередині мене страх піднімався як хвиля, що загрожує поглинути.

Я згадала все: наш перший поцілунок на даху під час місії, перші дотики, магію, що з’єднала нас, і тиху напругу, що завжди горіла між нами. І зараз це все знову змішалося з небезпекою. Бо цього разу не було часу на помилки.

— Марено… — його рука стиснула мою, і я відчула тепло й силу водночас. — Слухай мене уважно.

Я кивнула, і він провів пальцем по моєму обличчю, так близько, що подих торкався моєї шкіри.

— Коли ми зійдемося з ними — тобі доведеться довіритися мені повністю. Інакше… — його слова зависли у повітрі, важкі, як свинець.

Я зрозуміла. Ми йшли на смерть, але разом. І якщо один із нас впаде, другий не виживе. Магія Шлюбного Оберігу змусила нас бути єдиним цілим.

Темні фігури з’явилися на даху навпроти. Вони не були демонами цього разу, а людьми — колишніми магами, що піддалися темряві. Їхні очі світилися червоним, руки випромінювали чорний енергетичний вогонь. Їхній лідер, високий, худий, у масці, що приховувала лице, зробив крок уперед.

— Ви думаєте, що можете зупинити нас? — його голос звучав холодно, жорстоко. — Ми вб’ємо вас обох, і ваше місто стане нашим.

Аріан різко виставив руку, і його тіні розлилися як річка чорного полум’я, обвиваючи наших ворогів. Я відчула, як магія у моїх венах вибухнула, відгукнулася на його силу, і ми стали єдиним, непереможним ланцюгом стихій.

— Марено, будь готова! — крикнув він, і я відчула, як хвиля його емоцій накрила мене: страх, гнів, захист, відчай. Я відповіла так само, і наші сили з’єдналися у вихор смертоносної краси.

Бій розпочався миттєво. Вітри здіймали уламки даху, тіні Аріана рвали ворогів на шматки, а я контролювала потоки повітря, які завивалися у смерчі, нищивши магію противників. Але цього разу вони були сильніші, більш скоординовані. Кожен удар, який ми завдавали, відчувався у спільній магії як біль, як відлуння удару у власному серці.

— Аріане… — крикнула я, коли один із ворогів кинув темне закляття, спрямоване в мене. — Я не можу!

— Так! Ти можеш! — його голос прорізав хаос. — Тримайся мене!

Я відчула, як він обхопив мене руками, притиснувши до себе. Наші тіла злилися, магія вибухнула між нами. Вогняні й темні хвилі з’єдналися в єдину лавину сили, що накрила ворогів. Ми вижили. Але це була лише часткова перемога.

Виснажені, ми впали на землю, дихаючи важко. Серце Аріана билося в унісон із моїм, а руки його все ще тримали мене, як єдине спасіння.

— Ми не можемо більше гратися, — прошепотів він, притискаючи чоло до мого. — Вони повернуться. І цього разу не буде дахів, не буде часу на втечу.

Я відчула, як сльози підступають до очей. Ми могли загинути. Тут і зараз. І в цій миті я зрозуміла: страх і любов завжди йдуть поруч. Бо коли життя висить на волосині, ти бачиш правду про себе й про того, кого любиш.

— Аріане… — тихо сказала я. — Якщо ми загинемо…

— Ти не загинеш, — перебив він, і в його словах не було сумніву. — Я не дозволю.

Я підняла погляд, і наші очі зустрілися. Там було більше, ніж страх і гнів. Там було щось невидиме, але сильне, як магія оберегу: довіра, що народилася на краю смерті, бажання захистити один одного ціною всього.

— Марено… — прошепотів він. — Ми виберемо одне одного, навіть якщо світ розвалиться.

І в цю мить я зрозуміла: ми більше не могли називати себе ворогами. Бо перед смертю народжується те, що сильніше за страх, за ненависть, за магію: любов, готова зруйнувати все, щоб врятувати життя.

Блискавка вибухнула над містом, освітлюючи наші обличчя. І я відчула: ми живі. Ми разом. І ми обидва знаємо — вибір зроблено.

Перед смертю, на краю світу, ми обрали одне одного.

Дякую, що прочитав(-ла) цей розділ! Мені дуже приємно, що ти проводиш час зі мною та моїми персонажами. Якщо тобі сподобалася ця історія і ти хочеш дізнаватися про нові розділи та інші мої книжки, обов’язково підписуйся на мене на Букнеті. Там ти зможеш слідкувати за всіма моїми творами, читати ексклюзивні новинки та відкривати для себе нові пригоди, магію та драму разом зі мною.

Твоя підтримка надихає мене створювати ще більше цікавих історій, і я дякую, що ти зі мною!