2. Розділ - Правила ненависті

Дощ так і не зупинився — ніби небеса оплакували наше рішення, або ж сміялися з нас. Ми стояли під аркою старого мосту, мокрі, розлючені й пов’язані магією, яку не можна розірвати без смерті одного з нас.

Чудово. Просто чудово.

— Ми йдемо до Арсеналу Гільдій, — сказала я, не дивлячись на нього.

Аріан підняв брову.

— Ти хочеш, щоб усі дізналися, що ми… це? — він показав на знак на зап’ясті.

Я різко стиснула руку. Знак горів, коли ми сперечалися. Наче реагував на наші емоції. На нашу ненависть.

— Я хочу знайти того, хто це зробив. І розірвати йому горло.

— О, кохана, нарешті говориш моєю мовою.

— Не називай мене так!

Він посміхнувся повільно, небезпечно. Я знала цей погляд. Знала, що під ним — вогонь. І, чорт забирай, мені було страшно від того, що частині мене хотілося ступити ближче, замість втекти.

— Тоді домовимось, — сказав він, упираючись у стіну переді мною, і я ненавиділа, як тіло відгукнулося. — Ми не торкаємось одне одного, не говоримо, що відчуваємо, і не намагаємось… бути чоловіком і дружиною. Здається, цього обидва не хочемо.

Я ковтнула. Занадто швидко. Занадто голосно.

— Добре. Але одна умова.

— Яку саме? — його обличчя опинилося близько. Надто близько.

— Ти не маєш права ревнувати мене.

Його погляд став крижаним.

— А ти не маєш права бажати мене.

Наші дихання зіштовхнулись.

Край, на якому можна впасти або згоріти.

Нас викликали вну́трішні варти Гільдії. Ніхто не знав про шлюб. Поки що. Але погляди магів ковзали по нас надто уважно. Ми йшли поруч — і світились однією аурою. Люди це відчували.

— Деверо. Тарло. У вас спільне завдання, — сказав Верховний маг.

Ми обидва одночасно видихнули.

— Полювання на Того-Хто-Збирає-Тіні.

Зал стишився. Хтось прошепотів прокляття.

Це був демон. Найнебезпечніший, хто ходив цим світом. Його боїлись навіть наші вчителі.

— Ви підете разом, — маг підвів суворий погляд. — Бо тепер ваша сила — єдина. Ви дві половини одного оберегу.

Я відчула, як Аріан напружився поруч.

Він відчув, як напружилась я.

Він — тінь.

Я — вітер.

Сила, яка може врятувати Верден.

або знищити його.

— Виконаєте завдання — будете вільні.

Провалите — помрете разом.

Чудова мотивація.

Ми вийшли з залу без слова — але всередині нас кипіло все. Магія реагувала на кожний крок. На кожен погляд. На кожну думку, котра мала би бути моєю, але тепер він її чув.

Ти мене боїшся.

Його голос лунав у свідомості.

Ні. Я просто ненавиджу тебе.
 

Ти б не тремтіла, якби це була лише ненависть.

Я стиснула знак так сильно, що шкіра порізалася.

А магія заспівала теплим болем.

Він — у моїй голові.

Я — у його.

Це не просто шлюб.

Це доля, котра напише нас заново.

І якщо ми впадемо — весь світ впаде з нами.

Дякую, що прочитав(-ла) цей розділ! Мені дуже приємно, що ти проводиш час зі мною та моїми персонажами. Якщо тобі сподобалася ця історія і ти хочеш дізнаватися про нові розділи та інші мої книжки, обов’язково підписуйся на мене на Букнеті. Там ти зможеш слідкувати за всіма моїми творами, читати ексклюзивні новинки та відкривати для себе нові пригоди, магію та драму разом зі мною.

Твоя підтримка надихає мене створювати ще більше цікавих історій, і я дякую, що ти зі мною!