17

Я кохаю тебе.

І як останній боягуз, я закінчую дзвінок до того, як мені відповість Кім. Не знаю чому. Хоча ні, знаю. Я боюся почути її відповідь, а точніше холодне "я тебе ні" чи "мені все одно". Напевно, мені варто було промовчати, але я не зміг стриматись.

Зізнатися чесно, я схитрував. Можливо, цей вчинок не сильно красить мене, як чоловіка, та й взагалі він мало приносить мені задоволення.

Насправді, я все ще в місті, хоча скоро поїду до Веллінгтона, це правда. Я бронював квитки до Веллінгтона ще тижнів два тому, до того як зустрів Кім. Зрозуміло, на Олівію також. Так як залишати малечу саму не передбачалося, а думка про няньку та інші варіанти мені навіть на думку не спадала, то я збирався просто взяти сестру з собою. Так, дитина дійсно погано переносить перельоти і я намагаюся максимально мінімізувати їх, але що вдієш, іноді це просто необхідно...

Чортів Веллінгтон. Тепер Кім, мабуть, думає, що я все це підлаштував. Хоча в мене і в думках не було, - відрядження було сплановано заздалегідь, але з появою Кім у моєму житті в мене все пішло зовсім іншою чергою. Я настільки просочився нею одною, що в мене зовсім вилетіло з голови.

А я ж ніколи їй не брехав. Ні краплі. Вчора, коли я визнав нарешті свою головну помилку, коли вона теж оголила переді мною душу, коли я дивився їй у вічі, бачачи в них відображення моїх, я розумів, що моє життя як вибухівка, а в руках цієї тендітної дівчини знаходиться пульт управління. І їй варто тільки натиснути на маленьку кнопочку, ворухнути одним пальчиком і мене розірве на шматки. Насправді у мене був план. Якщо ви думаєте, що п'ять років тому я так просто відмовився від Кім, то ви помилитеся. Так, я вибрав Олівію. Я хотів перехитрити її батька, але в результаті перехитрили мене. Спочатку мені потрібно було повернути мою сестру юридично, а потім я знайшов би спосіб. Я викрав би Кім, прийшов за нею і забрав її з собою. Я знаю, що вона пробачила б мене за все. П'ять років тому назад - пробачила б. Але все змінилося після того, як її батько подзвонив мені та сказав, що хоче зі мною зустрітися. Спочатку я насторожився. Хоча навіть наївно вважав, що він змінив свою думку і нарешті прийняв вибір своєї дочки, тобто мене.

Та правда виявилася набагато жорстокішою. Батько Кімберлі поставив мене перед фактом: або Олівія, або Кім. При цьому не забув уточнити, що якщо я оберу Кім, то я все одно її не отримаю і моє життя перетвориться на пекло. Вибір без вибору. Я відмовився, навіть думати не став. Була думка навіть послати його куди подалі, але я стримав себе. Наступного дня мене приголомшили новиною: Олівію забирає нова сім'я, яка удочеряє її. Прямо зараз, у цей момент. Завтра вона поїде до нового місця. І я ніколи більше не побачу свою сестру.

Паніка взяла наді мною верх. Спершу я намагався вирішити все сам. Був готовий заплатити їм, продати будинок та віддати просто все, але це з самого початку була провальна ідея. Час був на межі. Можна говорити, що все це влаштував батько Кімберлі, але мабуть правильніше сказати, що він просто прискорив процес. У той час на Олівію вже довгенько поглядала сім'я новоспеченого подружжя, але я до останнього наївно вважав, що зможу впоратися. У пориві безвиході я подзвонив йому. І сказав, що згоден. Ось тоді мене й чекав повний крах. Мій наївний план перехитрити її батька, а потім повернутися за моєю Кім, канув у прірву. Я пам'ятаю, що написав їй якесь сумбурне повідомлення, коротко пояснивши, що маю проблеми і як тільки я їх вирішу, я повернуся за нею, але це повідомлення, мабуть, до неї так і не дійшло. Її батько навіть тут виявився хитрішим. Напевно, підметушився і видалив повідомлення до того, як вона побачила. Пам'ятаю, мені ще здалося дивним, що вона не відповіла... А потім як сніг на голову, - і її батько поставив мене перед фактом: Кім вийшла заміж. Мовляв, їй набридло чекати, поки я виб'юсь в люди і вона обрала комфорт та гроші.

Я не повірив. Не може ж Кім, моя Кім вибрати іншого! Нісенітниця яка! Але виявилося, обрала. Точніше, з усіх боків мені твердили докази цього...

А насправді вона чекала мене. Навіть після того, що з нею зробили, вона плакала і кликала мене, поки я, як остання сволота в цьому світі, боягузливо підтиснув хвіст, зібрав монатки і помчав геть, виплескуючи свою образу на її "зраду", тоді як насправді зрадником був я. Адже навіяти собі, що це вона обрала іншого і повірити в брехню набагато легше, ніж подивитися правді в очі. Отоді я й остаточно добив себе морально. І її також. Завдяки її батькові. Шах і мат тобі, Кейн Тернер.

- Кейн, так ти їдеш чи вже ні?... - твердий голос мого приятеля проникає в мою свідомість, повільно розсіюючи туман зі спогадів. - Послухай, приятель, я можу і сам це зам'яти. 

Я дивлюся на свого ділового партнера, чорноокого і небезпечного на вигляд Блейка Морріса, але мудрого і розсудливого всередині чоловіка, і поступово повертаюся думками в реальність. Голос диспетчера вже розноситься округом крізь гучномовець, оголошуючи посадку на наш рейс. Я видихаю, різко веду плечем і підхоплюю свою сумку з підлоги.

- Поїхали, - кажу твердим тоном і крокую першим на посадку.

Щиро кажучи, я й сам сподіваюся, що мені вдасться скоріше вирішити проблеми і повернутися. А потім... Ні, я не збираюся тримати її силою, сваритись чи доводити щось, але я зроблю все, щоб Кім нікуди не поїхала. Колись ти вже зробила найбільшу помилку у своєму житті, вибравши мене. Скоро я повернуся з цього чортового відрядження додому, і ось тоді... Я вимолюватиму в тебе прощення сильніше, ніж будь-що на цьому ублюдському світі. Я буду повзати перед тобою на колінах, як закінчений всмерть сучий син, я зроблю все, аби ти повернулася до мене.

Ти від мене нікуди не дінешся, Кім Вільямс. 

Я не скажу, що я затятий та безнадійний романтик, але схоже, це будуть найдовші п'ять днів у моєму житті.

***