12

Я стою в довгому очікуванні, постукавши у двері номера, по кінчиках пальців точково проходить струм, м'язи нервово гудуть, а може, це тільки для мене секунди завмерли в невизначеному проміжку вічності. Вона відлітає через дві години. Я не витримаю, якщо вона поїде. Я просто цього не переживу. Вона мені потрібна як повітря, як світло. Всю ніч я не спав у роздумах і дійшов висновку, що буду повним ідіотом, якщо дозволю їй піти. У вухах знову звучить її відчайдушне, сповнене болю благання: будь щасливий, Кейн Тернер.

Кохана, ти справді думаєш, що без тебе це можливо?..

Коли двері переді мною відчиняються, мене майже застають зненацька ці неймовірної глибини приголомшено відчинені очі, розгубленість на вродливому обличчі і легка нескординованість. Кімберлі завмирає, стиснувши золотисто-білу сорочку в пальцях руки, я бачу десь позаду неї валізу на коліщатках і розкиданий по стільцях одяг.

- Кейн? - тепер уже її черга дивуватися.

Може, я б насолодився цим видовищем, відтягнув час, дав їй прийти до тями, але в моїх очах уже полум'яніє вогонь, він розпалюється з такою силою, що я боюся, як би не спалити полум'яною пожежею всю будівлю. І я роблю те, що остаточно вибиває з мене контроль, я геть-чисто втрачаю голову, розлючено вриваюся в номер, обхоплюю її обличчя і самозабутньо цілую, з жаром впиваючись у м'який рот.

З горла Кім виривається тихий болісний схлип, від якого моє серце стискається так, ніби всередині б'ють у сполох. Я з титанічною силою волі відриваюся, тільки щоб поглянути на неї, але вже занадто, занадто пізно, - мене трясе від шаленого струму крові по тілу, мої очі палко горять, по венах вже тече бурхлива суміш із розплавленої магми та полум'я, і можливо я б всерйоз злякався за свою здатність тримати над собою контроль, якби не її погляд. У яскраво-сірих очах я знаходжу все, що спонукає мене рухатися далі: я бачу в них суміш захоплення і тривоги, спрагу за коханням і нічим неприкритий страх. Вона обеззброєна переді мною і така беззахисна, вираз її обличчя раптом стає чуттєвим і таким ранимим. 

Я притягаю її ще ближче, заводжу долоні далі, запустивши обидві руки у світле густе волосся. Видавши судомне зітхання, я притуляюсь своїм лобом до неї, мотаючи головою.

- Невже ти думала, що я відпущу тебе просто так? - я шепочу їй у губи, задихаючись власними словами. - Невже... Невже після всього ти вирішила, що моєї любові буде недостатньо, щоб зцілити нас обох?

Кім ковтає, кусаючи губу, і по її лівій щоці скочується сльоза.

– Кейн, прошу, не треба...

Її безсилий шепіт осідає в моїх вухах глухим, відчайдушним благанням, як останнє волання, що намагається зупинити бурю-цунамі, яка насувається.

Я бачу, наскільки їй боляче. Кім наївно вважає, що втекти від мене - єдиний спосіб позбутися болю та втрат минулого. Але біль стане лише гіршим. Повірте, я знаю.

Тобі не подітися від мене, Кімберлі Вільямс.

Я ласкаво гладжу її волосся, кусаючи зсередини щоку, щоб стримуватись самому.

– Кім. Я ж теж думав, що так буде краще, я був готовий відпустити тебе, - я дивлюся просто їй у вічі, тривожно кусаючи щоку. - Я ж просто здохну без тебе, Кім.

Вона болісно прикриває очі.

- Не кажи так, ти робиш мені боляче.

- Тоді нам краще обом нічого не говорити, - я не можу більше стримуватись, я тягнуся і цілую її так міцно і пристрасно, що в мене самого вже на другій секунді паморочиться в голові. Я обіймаю її так сильно, притулившись усім тілом, обвиваю руками тендітне тіло, мої пальці вже досліджують її шкіру, ковзають уздовж вигинів тіла, пестять, дражнять, тягнуть за одяг. І що найдивовижніше і чарівніше, - вона цілує мене з не меншою запопадливістю, варто мені опинитися поблизу, притиснути її до себе і Кім плавиться, вона піддається мені, немов ніжний податливий шовк, і я хочу вірити, що впливаю на неї з такою ж надмірно великою силою, як вона впливає на мене. Ми обоє згоряємо у чуттєвій насолоді, не в силах припинити цю солодку тортуру.

- Я люблю тебе. Прошу, кохана, не відштовхуй мене...

Вона всюди - її губи, запах, волосся, тепло її розпаленого тіла - і мені начхати на тих, хто раптом вирішив перешкодити нашій ідилії. Я задихаюся власними зітханнями, я цілковито поринаю в цей шалений, полум'яний поцілунок, я надто зациклений на Кім, щоб звертати увагу на чиюсь ще присутність, надто, надто глибоко втопився в ній, і блаженство, яке я відчуваю від її близькості, не може зрівнятися ні з чим, що я раніше відчував.

Я чую голос, голос знайомий і глузливий, але не можу розібрати жодного слова... Він такий приглушений і далекий, ніби перш ніж опинитись тут, його пропустили крізь товстий шар вати, і вслід за ним раптом з іншої сторони зачиняються вхідні двері. Кім відривається від мене, із запізненням почувши те саме, що й я, вона важко дихає, в її очах застигла завіса пристрасті, але якимось чином їй вдається взяти над собою контроль. Вона затуляє мої губи долонькою, коли я знову намагаюся її поцілувати.

- Елайна... Це була Елайна?

- Забудь про Елайну, - пошепки відрізаю я, прибираю її долоню і знову цілую в губи.

Здається, нам обом уже не вистачає легень; Кім миттєво забуває про Елайну, не перериваючи поцілунок, ми ковтаємо повітря судомними зітханнями, я кладу долоню на її оголене стегно і отримую електричний розряд у кров, але мені мало, і я йду вище, ще вище, поки не доходжу під край її халата, перериваю поцілунок і дивлюся Кімберлі у вічі. Її обличчя так близько, дихання таке гаряче, а ці очі… вони дивляться на мене з щирістю, що обеззброює, її краса зачаровує мене, прибиває до місця, як магніт. Я роблю рваний вдих і вкотре примагнічуюсь до її губ, я хочу поглинути її всю, цілком і повністю, впиваючись її безмежною ніжністю та податливістю. Я не можу більше, мене захльостує шалена хвиля пристрасті, я підхоплюю її на руки і несу до спальні.

Велике вікно кімнати прорізає тонка смужка самотнього променя сонця. Він тягнеться по стінах, видирається на стелю, по дорозі ніби ножем розрізаючи кімнату навпіл, і опускається на зім'яте ліжко, зариваючись у її розкидане по подушці волосся, так красиво, що я міг би милуватись цим видовищем безкінечно. Повітря в кімнаті тягуче, сухе, таке щільне, ним неможливо дихати. Кім. Вона лежить піді мною, видаючи звуки, які нездоланно керують моїм самовладанням.