22. Адмін

Коли я відправляю Богу відео з прихованої камери, яку залишив там заздалегідь, відчуваю якусь апатію. Камери я відключив, щоб айтішники копів їх не знайшли, завтра треба буде послати виконавця їх зняти. 

Бог отримує запис одразу, і відповідає майже миттєво. Сьогоднішнє його повідомлення мене дуже дивує, бо зазвичай він пише щось дуже коротке і в наказовому тоні, сьогодні ж… Я зітхаю і знов перечитую повідомлення:

"Звідки там узялися копи? Їх там не мало бути?”

"Я не знаю. Без поняття. Але вони все одно не змогли нічого зробити, то чи є різниця, були вони, чи ні?" — запитую його я.

“Мене нервує, що звідкись виходить інформація, — відповідає він. — Якщо так буде продовжуватись і далі, то сьогодні не змогли зробити, а завтра зможуть…”

"Не зможуть. У них немає людини мого рівня. Є один… Але він недостатньо здібний, щоб зловити мене. А якщо не зловлять мене, то вас тим паче. Операція не під загрозою." 

Я дійсно так думаю, та парочка мене ніколи не спіймає. А дівчину взагалі не беру в розрахунок. Вона слабка і скоро покине роботу, судячи з її переписок. 

“Може, треба дати їм якийсь фальшивий слід? “

"Я думав розвалити цю команду. Почати з дівчини. Вона вже не хоче працювати з Ніком, вона хоче спокою і нормованого робочого дня. Може, дати їй таку можливість?"

“Зробити їй запрошення від іншого роботодавця?”

"А що, це хороша ідея… Щось таке, де оцінять її таланти, і де будуть багато платити. Без неї ті двоє не впораються, вони надто імпульсивні, шеф сам їх відсторонить, принаймні Ніка."

“Ну тоді приглядай за тими двома, думаю, не отримавши ніяких результатів, їм стане нудно і вони переключаться на якусь іншу справу і залишать нас у спокої…”

"Добре, я так і зроблю", — відповідаю я, коли чую позаду кроки. 

Блокую мобільний і обертаюсь.

Енн підходить до мене і обіймає:

— Ти, як завжди, трудишся, не покладаючи рук! Пора перепочити!

— Я не проти, — я тягну її до себе на руки і теж обіймаю.

Торкаюсь губами ніжної шкіри на шиї, сьогодні мені хочеться залишити тут слід. Енн моя і тільки, я хочу, щоб так і було. 

Вона шепоче мені на вухо:

 — А чим ти займаєшся? В тебе якийсь бізнес?

Я трохи відсторонююсь і зазираю їй в очі. 

— Енн, я, здається, вже казав тобі, ми з тобою просто спимо разом. Якщо тебе не влаштовують наші стосунки і тобі треба щось ще, наприклад, інформація про мене, нам не по шляху. 

— Ну. я ж не прошу якусь конфіденційну інформацію, — вона копилить губки. — Ну добре. хочеш залишатися загадковим — так тому й бути…

— Ще одне зайве питання і ми більше не побачимось, — шепочу їй на вухо, стискаючи її бедра в долонях. 

— А можна спитати, які в тебе фантазії на сьогодні? Це не зайве? — відповідає Енн грайливо. 

— Сьогодні ти будеш знизу, — я підхоплюю її на руках, встаючи з крісла і цілуючи її. 

 — Давай, я дуже хочу цього! — вона обіймає мене за шию. 

Я усміхаюсь і знов цілую її, а потім несу до спальні. Завалюю на ліжко, так і не відриваючись від її губ. 

Все ж, є в Енн щось таке, що не дає мені переїхати з цієї квартири і розірвати цей звʼязок. 

Мої руки ковзають по її талії, а губи опускаються на шию. Енн видає протяжний стогін,  притискаючись до мене ще міцніше…

Я знов цілую її в губи, рука пірнає під кофтинку… Сподіваюсь, більше вона не буде робити дурниць і я ще довго буду насолоджуватись її красивим тілом…