Спочатку потрібно було щось поїсти, ну хоча б перекусити. Я відкрила холодильник та застигла на місці. Все-таки з дому я сьогодні выйду. В холодильнику миша повісилась.
Я думала, що продуктів хоча б на два дні вистачить... Але схоже я глибоко помилялася.
Я швидко одягнула спортивний костюм та не забувши гроші, спустилась на вулицю. Звичайно, що можна було замовити їжу або продукти на дім, але по-перше магазин знаходиться неподалік, а по-друге доставка набагато дорожче, ніж продукти в звичайному продуктовом магазині або на ринку.
Я йшла по вулиці, стараючись сильно не видивлятися вчорашній знайомих.
Мені трохи щастило. По дорозі до магазину я нікого не зустріла. Придбавши продуктів на декілька днів вперед, я пішла назад до дому.
Десь на середині мого шляху, я помітила, що за мною хтось слідує. Після вчорашніх подій я була трохи перелякана, такими випадковими людьми.
Постійно оглядаючись я дійшла до свого під'їзд та востаннє боязко озирнулась... Підозрілого чоловіка вже не було.
Я спокійно видихнула, і піднялась до своєї квартири...
Обернувшись, після того як зачинила двері, перед моїм лицем показались чоловічі груди, обтянуті футболкою, кольору хакі.
Різко відскочивши від незнайомця, я опинилась прямо біля дверей. Чоловік же в свою чергу невдоволено нахмурився розглядаючи мене.
- Що ви робите в моїй квартирі?! - мій голос хоч і звучав трохи налякано, але в ньому відчувалася стійкість.
- Дівчино, в мене до вас аналогічне питання. Це моя квартира і я не розумію, що ви тут робите... - молодий чоловік був явно невдоволений цією ситуацією.
- Я. Тут. Живу. - зі всією впевненістю відповіла на обвинувачення незнайомця, - А тепер вимітайтесь геть!
Продовження
Чоловік холодно засміявся та окинув мене зневажливим поглядом. Мені одразу стало не зручно знаходитись в своїй квартирі.
- Не смій зі мною сперечатися... - його голос був тихим, але прозвучав дуже голосно.
- Я... Я можу підтвердити, що це моя квартира, тому я маю велике бажання попросити вас покинути моє місце проживання, - після його слів я почала відчувати себе невпевнено.
- Я залишив цю квартиру на свою сестру. Тому я маю ніякого поняття, куди зникла моя сестра і з'явилась тут ти, - його голос зовсім не змінився, але вже не був таким холодним.
- Давайте я наберу минулу хазяйку цієї квартири, - я постаралась заспокоїтись та пояснити цьому чоловікові, що це моя квартира.
Я дістала телефон, боковим зором спостерігаючи за незнайомцем. Набравши дівчину, яка продала мені цю квартиру. Почувши її ''Добрий день'', я відразу ж розповіла про ситуацію, яка склалася.
Продовження
Після моєї розповіді я зовсім неочікувала, що дівчина дзвінко розсміється в слухавку.
- Нарешті він повернувся, - в голосі дівчини чувся сміх.
Я стояла і ніяк не могла зрозуміти, що відбувається.
- М... Лейло? Вас же так звати, якщо я не помиляюсь, - і почувши мою позитивну відповідь, продовжила, - Передайте будь ласка слухавку молодому чоловікові.
Мені здається, що вона насміхалась наді мною, як над малою дитиною, яка сказала щось смішне. Я слухняно передала свій телефон настирливому чоловікові. Після чого направилась на Свою кухню, щоби віднести нарешті продукти до холодильника.
Продовження
Обережно склавши продукти на полички холодильника, я виглянула в коридор і зустрілася поглядом з незнайомцем. Він протянув мені телефон.
- Я... Прошу пробачення... Як за мою поведінку, так і за те, що вірвався у ВАШУ квартиру без дозволу, - він підкреслив приналежність квартири.
Хоч він і вибачився, але я бачила, що він робить це через силу.
- Мені не потрібні ваші вибачення, які видавлені через силу та не є щирими, - я стомлено і навіть трохи з докори глянула на чоловіка, - А тепер прошу на вихід, я не хочу з вами бачитись.
Чоловік явно не очікував того, що я спокійно відреагую. Мені здається, що він хотів щось сказати наостанок, але тільки скривився і швидким кроком вийшов із квартири.
Після того як він пішов, я переодягнулась і почала готувати пізній сніданок.