Клуб нічних історій: Коло темряви

Розділ 6

Лінда : 

Я скептично похитала головою, слухаючи Діану, і трохи посунулася на дивані, обійнявши руками свої коліна.

​— Шкільні лабіринти й крейда на стінах — це моторошно, Діано, але ти хоча б знала, що виходиш із будівлі на відкрите повітря, де є люди, світло й звичний світ, — почала я, загадково посміхаючись і дивлячись на кожну з подруг по черзі. — А от що ви робите, коли відчуваєте, що темрява слідкує за вами навіть тоді, коли всі двері й вікна надійно зачинені, а в кімнаті горить яскраве світло? Слухайте мій фінальний акорд цього кола.

​У кімнаті знову запала щільна, напружена тиша. Віка й Адріана припинилися перешіптуватися, а Катя з Соломією уважно прислухалися.

​— Це сталося вчора ввечері, коли я сиділа за своїм ноутбуком, дописуючи проєкт, — продовжувала я, знизивши голос до таємничого шепоту. — Усі вдома вже спали, навушники були підключені, музика грала на мінімальній гучності. На екрані яскраво світився документ, кімната була повністю освітлена настільною лампою. І раптом я відчула, ніби хтось дуже близько, буквально за моїм лівим плечем, робить глибокий, холодний видих. На шкірі одразу з'явилися мурашки.

​Діана трохи нахилилася вперед, а Катя затамувала подих.

​— Я різко обернулася — звісно, за спиною нікого не було. Тільки порожнє крісло і стіна. Але коли я повернулася до екрана ноутбука, у відкритому текстовому документі, прямо курсором миші, який рухався сам по собі, рівними й чіткими літерами дописувалося одне-єдине речення: «Ти думала, що сховалася від нас під пледом?». А в наступну секунду веб-камера на ноутбуці сама по собі блимнула зеленим індикатором запису, хоча жодна програма відеозв'язку не була відкрита.

​Я зробила довгу паузу, витримуючи момент, щоб кожна з дівчат відчула цей холодок.

​— Я просто закрила кришку ноутбука одним різким рухом і до самого ранку сиділа під пледом із увімкненим світлом, — підсумувала я, переможно дивлячись на компанію. — Ну що, дівчата? Катя лякала парком, Адріана — вікном, Віка — телефоном, Соломія — дзеркалом, Діана — шкільним коридором, а я довела, що цифрова темрява не спить ніколи. Хто тепер наважиться сказати, що наше друге коло історій завершене?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше