Виправлення помилок

Розділ 8

(Виправлення помилок)

              Виявляється на тій площі було вбивство. Джордан Кенон-це батько Боба Кенона. Він працює волонтером. Він збирає їжу, одяг, медикаменти для дітей сиріт та безхатченків. Цей чоловік був щасливим, навіть не зважаючи на те, що зараз не живе в своєму місті Кобург, а в цілому королівстві. Головною задачею Джордана був порядок,  щоб на вулицях не валялось сміття, а люди які вимушені жити на вулиці, отримали свій дах над головою. Насправді- це нормальне бажання кожного, але на відміну від інших Джордан не мріяв, а робив, тому і добився того, що зменшив кількість сміття на сімдесят відсотків. А сам Джордан прийшов на головну площу, бо він хотів сказати всім про одну помилку короля Snake. А як відомо, король терпіти не може, коли йому вказують на його помилки. І як показала практика, він вбивав всіх хто бодай якось казав про його недоліки. Це не правильно, але такі дії другої особистості Кловіса.

                   Це був простий день, коли на головну площу вийшов Джордан Кенон. На сцені він почав виступати та розказувати, які недоліки має Король Snake:

-Те, що наше рідне місто Кобург стане королівством -це звісно велика несподіванка. З цим прийшли знову такі посади як принци, королі, принцеси, бояри. Але наш король зробив багато чого заради добра, наприклад побудував нові дитячі садки, школи, та парки. Це дуже добре, але є і негативні речі. Наприклад вбивство невинних людей, які просто хотіли поділитись думками публічно, хіба вони заслужили смерть,  я впевнений, що ні, вони не зробили нічого поганого. Таких людей було небагато, але їх вбивства дали знати, що наш король не такий уже і добрий. Нормальний король прислухався б до народу, а цей зразу вбиває, це не правильно. Я сподіваюсь, що ви люди вважаєте так само як і я. -Впевнено виступив Джордан

-Браво, браво, браво, це було неперевершено, але я задам тобі питання. -Хлопаючи в долоні сказав Snake за стрибнувши на сцену не ясно звідки. -Якби ти був королем, то ти  прислухався б до думки психопата?

-Психопата? Ті люди не були ними, вони лише сказали, що треба краще відноситися до народу та його примх, а ти їх вбив за це. На твоєму місці, я просто прислухався б до них.

-А тепер моя черга. Ці люди були наркоманами на п’яницями. Вони робили для нашого світу тільки погані речі, розносили таку звичку як куріння та зловживання алкоголю. А щоб був мир, таких як вони не має існувати. До речі, а ти ж сам споживав наркотики, чи не так? -Мовив король.

-Так, споживав, але тепер, я проти цього, це те що робить життя гіршим. Я тільки за мир, а не за війну та конфлікт. -Відповів Кенон.

-Ага,  за мир, скажи це своєму пакетику з кокаїном який лежить в твоїй кишені. Що, забув витягнути? Ти погано підготувався. -Після останнього слова Кловіс витягнув пістолет та направив на чоловіка.

-Ні, це не моє, я вже як рік не споживаю наркотики. Будь-ласка повір мені, мені його хтось підкинув. Це не моє. -Ледь не в сльозах кричить той.

-Звісно не твоє…  Розкажеш це своїй сестрі на тому світі. Це ж ти її вбив під дією цього наркотика. Прощавай Джордан.

(Прозвучав постріл)

Джордан вже лежав на підлозі та ловив останні промені сонця. Кловіс влучив прямо в його серце, а тому Кенону залишалось дивитись на прекрасне небо.

-Що, що за. Де я, що це таке? О ні, що ти накоїв, не цього я бажав, тепер ніколи не піддамся йому. Як ти посмів таке вчинити диктаторе…?-Сказав добрий Кловіс. Він геть не розуміє, що сталося,  а тому побіг назад до себе в палац

Коли Кловіс опинився в своїй кімнаті, то почав згадувати все що він пам’ятає: “Що я пам’ятаю? Майже нічого, але сьогодні вночі, я знову повернувся в свою голову і поставив запис на диктофоні. Я не зовсім розумію як тоді ця думка до мене прийшла, але вона була повністю вірна. Треба прослухати запис з диктофону. Але це пізніше, я спочатку маю зрозуміти, що такого накоїв мій другий Я. Я так розумію, що Кобрг тепер королівство, про це каже палац і те, що я чув,  як мене називали королем. Тобто, він зробив так, що я тепер король, а Кобрг моє королівство. Цікаво, а якою ціною. Мені треба зв’язатись із мером, а точніше із колишнім мером”.

-Ха-ха-ха,  не вийде Кловісе,  не вийде. -злобно мовив злий Кловіс до доброго.

-Ти знову тут, як ти можеш так швидко приходити до мене в підсвідомість, чому я не зможу зв’язатись з мером?

-Бо я його вбив, а ще вбив його дружину, бо вони обоє вбивали інших людей та дітей.

-Що, ні, ти не міг так просто вбити. Вони дійсно заслужили покарання, але можна було і шантажувати, а потім просто посадити у в’язницю.

-Га, ти сам не свій, на тебе це не схоже, я думав ти так само захочеш вбити його. Все одно уже нічого не виправиш. Тепер ти король і тобі все можна. -Вже менш впевнено мовив злий Кловіс.

-А тепер замовкни. Я Король Snake,  наказую тобі, слухатись мене та ніколи не брати наді мною контроль. -Голосно сказав Кловіс.

-А, що,  ні, як ти зміг мене перемогти, ні!...  Слухаюсь ваша високосте.

              Кловіс вийшов на головну площу міста. Його голова була схилена, але голос все одно був впевненим:

-Я,  король Snake, приношу свої вибачення за скоєні вбивства, їх було варто посадити у в’язницю та покарати, але не вбивати. Тепер, я хочу виправити свої помилки. Я зроблю наш світ кращим. Не буде війни, не буде конфліктів,  лише зважені рішення. Від тепер, я хочу сказати, що цей день буде свято, а саме святом “Породження миру”. Хай почнеться свято! -Промовив Кловіс, і хоча із-за маски не видно, але він був дуже щасливим.