День із життя Ніколь

Розділ 7

(День із життя Ніколь)

                Вже сьома година ранку. Ніколь тільки прокинулась. Настрій у неї був не дуже гарний, бо їй треба йти до школи ,а точніше на урок математики. Але перед виходом треба привести себе до ладу. Ніколь встала, потягнулась, і зробила зарядку, виконала пару фізичних впарв, потягнула м’язи і пішла у ванну. Там на неї чекав довгий процес вмивання та нанесення макіяжу. Вона ходить в п’ятий клас, а вже користується косметикою? Так, це вже нормально для дітей її віку. Тільки но Ніколь закінчила процедури, на неї чекало приготування сніданку. В той момент, коли вона почала готувати, вона мріяла, що хотіла б собі прислугу як король Snake у своєму палаці. Ніколь дістала із холодильника сир, сметану, а зі стола вона взяла різні фрукти: вишні, банани, полуниці, та персики. Якщо поєднати ці всі елементи, то вийде дуже поживний та корисний сніданок. Звісно, вона подумала про свого старшого брата, приготувавши йому на сніданок омлет із шкварками. Цю страву Кловіс любить найбільше. “Де це брат?” -Подумала Ніколь, і перед виходом залишила записку брату, що сніданок в мікрохвильовій пічці. Уже восьма тридцять ранку, а уроки починають о дев’ятій ранку.

        По дорозі, Ніколь думала, чому ж батьки залишили її та брата, а самі поїхали в Велику Британію разом із братом Карлом. Насправді, все просто. По-перше, тільки но почалась школа і варто закінчити навчальний рік в цій школі, а по-скільки Ніколь відміниться, то не має права пропускати школу. По-друге, її старший брат Кловіс сказав, що не хоче щоб туди їхала і Ніколь, бо він дуже любить її. Кловіс ледь в істерику не впав, коли казав, що їй варто залишитись. Кловіс пообіцяв, що буде захищати її ,і нікому не дасть ображати. Довго думали батьки, залишати її там чи ні, адже на вулиці бродить Snake. Але все-таки прийшли до висновку, що можна покластися на Кловіса. А якщо будуть проблеми, то попросять Імператора Британії надати їм допомогу.

            Ніколь уже прийшла до школи. Сіла за парту разом із своєю найкращою подругою Еммі. Першим уроком була біологія. Вони вивчал різних тварин та їх середовище життя. Наприклад Тасманійський Диявол. Це сумчаста тварина, хижак. Живе на острові Тасманія, вочевидь жив і на континентах, але зменшення популяції пов’язана скоріш за все із собаками дінго, та іншими хижаками які полюють на них. Ці тварини, дуже сильні і дуже добре боряться, вміють захищати свою територію та дітей.

                Ось пройшло вже половина навчального дня, а саме три уроки, тепер Ніколь разом із Еммі можуть піти пообідати. Хоч в шкільній столові не подають вишуканих страв, але овочевим супом, спагеті та курячим філе вони наїстися все-таки змогли.

-Слухай, як ти думаєш, хто такий цей Snake?-Питає Еммі.

-Ну, я не знаю. А тобі подобаються його дії?

-Та ні, він вбивав людей, ти ж бачила, як він наказав вбити того чоловіка. Чоловік просто публічно висказав, що краще змінити, а в результаті його чекала смерть. Це жахливо.

-Так, жахливо… Але він не зовсім поганий. Ти ж бачиш, він змінив наше місто, побудував багато парків та дитячих садків, він добрий. Також всі діти які пили та курили зрозуміли що вже не варто це робити, хоч і не зразу, але кинули це. Тепер місто стало мирним. Як це схожа на мого брата Кловіса.-Тихенько мовила Ніколь.

-А уяви якби Кловіс  був би цим Snake, що б тоді?

-А-а, ні, Кловіс ніколи не буде вбивати, він хоче миру, але він не буде цього робити… напевно…-Після останнього слова у Ніколь виступили сльози.

-Так, тихо, давай без сліз. Пішли на урок, зараз уже математика, треба повторити матеріал.-Заспокоїла Еммі свою подругу.

         Ось і наступив урок математики. Вони вивчали множення та ділення в стовпчик. Але множення не з двоцифрових чисел, а з трицифрових, або навіть чотирицифрових чисел. Ці приклади не такі і складні, але їх кількість безмежна. Це єдине, що не сподобалося Ніколь, цих прикладів забагато. За сорок п'ять хвилин, вони вирішили більше п’ятдесяти прикладів. І звісно, урок закінчився самостійною роботою.

                Продзвенів дзвінок на перерву. В учнів є десять хвилин щоб відпочити. Але на перерві до Ніколь підійшов один хлопець. Це хлопець із паралельного класу. Його звати Боб. І йому дуже подобається Ніколь, і ось нарешті він підійшов до неї щоб заговорити з нею:

-П-привіт.- Схвильовано привітався Боб

-Га, о це ти, я тебе знаю, ти з паралельного класу, привіт, як в тебе справи?- Радісно відповіла дівчина.

-Знаєш справа в тому… що ти мені подобаєшся, твоя посмішка, твоє волосся і твої очі. Я дуже хочу з тобою спілкуватися далі, це можливо?- Схвильованим голосом признався Боб.

(хі-хі-хі, сміються з нього його однокласники)

-Боб, це так мило. Слухай, я не проти з тобою спілкуватися, а може навіть піти разом погуляти. А на однокласників можеш не звертати уваги, вони просто заздрять.

-А, що, правда? Тоді, тоді ,підемо в парк, чи може на атракціони.-Загорівся Боб від такої відповіді.- Тільки дивись мені без вибриків.-Сказав Кловіс на вухо, стоячи позаду Боба.

-О, брат, як тобі сніданок? Сподобалося?

-Дуже смачно, дякую Ніколь.-Посміхаючись сказав Кловіс

            (Звучить дзвінок на урок)

-Ой, мені пора на урок, пізніше зустрінемося.-Сказала Ніколь до хлопця і поцілувала його в щоку.

-Ага, бувай…