Розділ 32

Матьє розвернувся першим.

— За мною. Тільки машини поки не рухайте.

Ромен пішов за ним. Селін уже говорила з людьми за фургоном. Дві металеві секції відтягли вбік, потім один з автомобілів, що стояли впоперек вулиці, повільно відкотили на кілька метрів. Прохід вийшов вузьким — для легковика вистачило б із запасом, для Sprinter уже доводилося дивитися уважніше.

Поль збирався рушити слідом, але Ромен похитав головою.

— Залишся біля машин. Я швидко.

За барикаду він пройшов разом із Матьє й Селін.

Поль залишився біля Sprinter.

Тепер, коли прохід відкрився, за загородженням стало видно більше. Вулиця не тягнулася далі вільно. За двадцять метрів стояла ще одна машина, поставлена впоперек бічного проїзду, далі між будинками тягнувся низький паркан із листового металу. В одному з вікон промайнула постать і зникла в глибині кімнати.

Люди на постах продовжували дивитися на експедицію.

Ніхто не опустив зброї.

Марк вийшов із Multivan і причинив двері.

— До світанку ще є час.

Поль звірився з годинником і підвів голову до дахів. Небо ще залишалося темним.

— Устигаємо.

Алісія стояла поруч зі Sprinter, не відходячи від дверей.

— Якщо гараж не підійде?

— Закриємося в машинах просто тут, якщо доведеться.

Алісія затримала погляд на відкритому проході.

— Не найкращий варіант.

Люди біля барикади досі дивилися на них.

— Вони нас досі бояться.

— І однаково знайшли для нас гараж.

Алісія подивилася на жінку з мискою й хлопчика у великих капцях.

— Може, вони просто не вміють залишати гостей на вулиці перед світанком.

— Або хочуть роздивитися дві машини із Шамбері ближче.

— Напевно, і те й інше.

— Зараз головне — дочекатися Ромена.

З-за будинків долинув металевий скрегіт, потім короткий удар. Скрегіт стих, і в проході з’явився Ромен.

Він ішов швидко.

— Підходить. Кам’яний гараж, дві стулки, усередині темно. Одне маленьке вікно вже забите. Друге закриємо самі. Обидві машини ввійдуть, якщо ставити щільно.

— Виїзд?

— Прямий. Розвертатися всередині не треба.

Матьє зупинився поруч.

— Ми ним майже не користуємося. Раніше там тримали дві машини. Зараз одна стоїть в іншому дворі.

Ромен повернувся до Марі.

— Заводь. Повільно. Я попереду.

Марі ввімкнула двигун. Марк повернувся в Multivan.

Коли Sprinter рушив, люди біля барикади розійшлися ще ширше. Ромен ішов перед капотом і показував рукою, скільки залишалося праворуч. Марі пройшла між фургоном і металевою секцією на холостому ходу.

Поль дивився через бічне вікно.

Уперше за весь час розмови вони опинилися по той бік загородження.

Одразу за ним вулиця виглядала звичайнішою, ніж він очікував.

Три низькі будинки стояли навколо невеликого перехрестя. Між двома натягли мотузку з одягом. Біля стіни третього склали дошки, металеві труби й зняті з петель двері. На сходинках сиділа жінка й тримала на колінах пластикову миску. Поруч стояв хлопчик років десяти, у завеликих капцях на босу ногу.

Обоє провели Sprinter поглядом — радше машину, ніж людей усередині, ніби давно не бачили нічого подібного.

За першим будинком відкрився двір. Уздовж стіни стояли бочки, каністри й кілька великих пластикових ємностей. Біля однієї з них чоловік набрав воду у відро й закрутив кран.

Далі прохід звужувався між двома будівлями.

— Лівіше, — сказав Ромен.

Марі докрутила кермо.

Гараж виявився в глибині другого двору. Стара прямокутна споруда із сірих блоків прилягала до стіни будинку. Дві широкі металеві стулки були відчинені. За ними темніло порожнє приміщення.

Марі зупинилася перед в’їздом.

Ромен ще раз пройшов усередину, оглянув стелю, стіни й задній кут.

— Давай.

Sprinter увійшов першим.

Місця справді виявилося небагато. Марі поставила машину майже впритул до лівої стіни. Марк загнав Multivan поруч, залишивши між дверима лише вузький прохід.

Коли обидві машини опинилися всередині, Селін зачинила зовнішні стулки.

У гаражі стало майже зовсім темно.

Тонка смуга залишалася лише під воротами, а високо біля дальньої стіни сірів маленький прямокутник.

Ромен указав угору.

— Верхнє вікно теж закриємо.