Розділ 25

Перші кілометри минули швидко.

Марк вів Mercedes на південь, тримав рівний темп. Шамбері поступово залишалося позаду. Спочатку за вікнами ще тяглися будинки, склади й поодинокі освітлені подвір’я, потім будівель стало менше, а попереду дедалі частіше з’являлася лише темна дорога.

У салоні майже не розмовляли.

Через зовнішній захист бічні вікна перетворилися на вузькі смуги. Якщо хотілося побачити не зображення з камер, а справжній ліс, доводилося підніматися над спинкою. Алісія кілька разів так і робила, поки будинки остаточно не залишилися позаду.

Перед Марком працювали два дисплеї: дорога й вибраний бічний сектор. Ромен тримав на планшеті офлайн-карту й GPS.

— До розвилки прямо, — сказав він.

— Далі?

— Далі починаються дороги, які ми знаємо лише з чужих доповідей. Постійних точок майже немає.

Поль нахилився вперед.

— Зв’язок?

— Поки ручні беруть. Зайдемо глибше — залишиться бортова станція, а потім і вона почне залежати від рельєфу.

На карті Ромен заздалегідь позначив дві закриті господарські будівлі на випадок, якщо пошук затягнеться до світанку. Найближча була на південь від лісового масиву.

Рація ожила без затримки.

— Кло — пошуковій групі. Перевірка.

Поль відповів Маелю. У Кло було спокійно: нових ударів не було, південні точки продовжували спостереження. Маель нагадав лише про одне — у складках рельєфу ручний зв’язок швидко зникне.

Коли ефір стих, Малік сказав:

— Отже, скоро залишимося без голосу за спиною.

— Ми й зараз їдемо самі, — відгукнулася Інес. — Просто поки нас чують.

Етьєн притримав ногою кейс із дроном.

— Підіймати коли будемо?

Ромен провів пальцем по карті.

— Коли з’явиться відкрите місце й ми хоча б зрозуміємо, який сектор перевіряємо. Зараз над нами самі крони.

Етьєн залишив кейс у спокої.

Далі дорога пішла між полями, пірнула під дерева й почала підійматися. Марк погасив фари й перейшов на камери.

Навколо Кло майже в кожного маршруту вже був сенс: пост, знайома ферма, запасна точка, людина на зв’язку. Тут знайомим залишався лише асфальт під колесами. Усе інше було лісом, у якому розбитий вертоліт міг лежати в будь-якій складці схилу.

— За вісімсот метрів розвилка, — попередив Ромен.

Права дорога виявилася вужчою й помітно гіршою. За повідомленнями з південних точок борт міг піти приблизно в цей бік, але Ромен не вдавав, ніби знає більше.

— Звук гуляв між схилами. Поки я можу лише відкидати неможливе.

Марк хмикнув:

— Переконливо.

— Хочеш точніше — поверни вертоліт у повітря.

За поворотом Алісія попросила трохи сповільнитися. Марк прочинив вікно, і в салон увійшло холодне повітря. Вона розбирала запахи, поки дизель фургона не перестав забивати все інше.

— Нічого. Ліс, вогкість, дим десь далеко. Авіаційного пального немає.

Малік теж перевірив повітря й повернув до неї голову.

Алісія спіймала його погляд.

— Тут немає, — сама виправилася вона. — Джерело може бути далі, або вітер не доносить запаху до дороги.

— Я ще нічого не сказав.

— Але збирався.

— Збирався.

Ромен позначив на карті точку спостереження й напрямок вітру. Перевірка не виключала району, але пізніше сюди можна було повернутися й порівняти умови.

За десять хвилин ліворуч з’явився старий лісовий з’їзд: два бетонні стовпчики й колія, що йшла вгору.

— На карті він є, — сказав Ромен. — Закінчується вище по схилу.

Етьєн уже взявся за кейс.

— Там запустимо?

— Якщо зверху відкриється небо. Тут дрон побачить лише верхівки дерев.

Марк оцінив ширину проїзду.

— Фургон пройде. Поки що.

Вони звернули.

Гілки зашкребли по броні. Швидкість упала, шум асфальту зник. Алісія знову зловила себе на тому, що шукає очима звичну ознаку контролю — пост, будинок, чиюсь машину попереду. Не було нічого. Лише синя точка на планшеті й дорога, яка ставала дедалі вужчою.

Вона закінчилася невеликим старим лісозаготівельним майданчиком. Вище починався схил без колії.

— Ми на висоті трохи більше восьмисот метрів, — сказав Ромен, звірившись із показником.

Етьєн відкрив кейс.

— Ось тепер можна.

Коли бічні двері відчинилися, холод відразу витіснив запах машини. Ромен і Поль вийшли першими. Інес і Малік розійшлися до протилежних країв майданчика, залишивши Етьєнові місце для запуску.