Розділ 23

Фургон зупинився біля майстерні, коли над дахами вже починав сіріти схід.

Ромен заглушив двигун і першим вийшов назовні.

Малік вибрався слідом, розправив затерплі після дороги плечі й попрямував до світла майстерні.

— До світанку менш як пів години. Ходімо всередину, потім уже розберемося з рештою.

На подвір’ї ще працювали. Під навісом двоє чоловіків закочували в гараж Renault, біля стіни стояли ящики, зняті з якоїсь машини. Із відчинених воріт майстерні тягло мастилом, металом і холодом.

Алісія вибралася з Multivan і затрималася біля дверей. У Кло вона була лише раз. Подвір’я впізнала відразу, але майже не знала, як усе влаштовано всередині й куди ведуть металеві сходи в дальньому кутку.

Поль обійшов машину.

Аннет притиснула папку до боку.

— І Ла-Равуар запишіть до того, як розійдетеся. Там нічого термінового, але за кілька ночей половина деталей уже почне плутатися.

— Внесу зараз, поки сам не почав плутати, хто що сказав.

Із воріт майстерні вийшов Марк. На ньому була темна футболка із закоченими рукавами, руки майже до ліктів були вимазані мастилом.

Марк подивився спершу на Multivan, потім на тих, хто повернувся.

— Судячи з облич, без сюрпризів?

— Цього разу, — відповів Поль. — Алісія сьогодні залишиться тут. Покажи їй вільну кімнату нагорі.

— Кімната є. І вечеря теж знайдеться.

Аннет подивилася на Алісію.

— Тоді залишайся тут до вечора.

Ромен підняв рацію.

— Я попереджу ферму, щоб там не чекали машини.

Поль повернувся до Марка.

— Ми з Аннет додому. Якщо Кло кілька годин проживе без нас — не будіть.

Марк коротко всміхнувся.

— Ризикнемо.

Поль і Аннет швидко пішли дорогою до свого будинку й невдовзі зникли за рогом.

Ромен тим часом викликав ферму.

— Ферма, це Ромен. Алісія залишається в Кло до вечора. Усе гаразд, просто до світанку вже не встигаємо відвезти її назад.

Після короткого шипіння відповів чоловічий голос:

— Прийняв. Передамо.

— Дякую.

Ромен прибрав рацію.

Марк уже відчинив водійські двері Multivan і зазирнув усередину.

— Щось із машиною було?

— Нічого, — відповів Ромен. — Поводилася нормально всю ніч.

— Тоді ввечері все одно подивимося. Жульєн хотів перевірити живлення рації.

Він зачинив двері. Алісія забрала із салону карабін.

— Ходімо всередину. Скоро ворота зачиняти.

Алісія ввійшла слідом.

Тепер Алісія могла роздивитися майстерню без поспіху. Уздовж стін тягнулися верстаки, на них лежали інструменти, розібрані рації, акумулятори й мотки дротів. Біля дальньої стіни стояли машини на різних стадіях ремонту, поруч з’явилися нові полиці з підписаними коробками.

На окремому столі лежало кілька папок.

Avia. Ла-Равуар. Ферма.

Поруч стояли ще дві з незнайомими назвами.

Алісія зупинилася.

Марк помітив її погляд, але відповісти не встиг. З-під машини біля дальньої стіни визирнув працівник.

— Марку, акумулятор із синьою міткою куди?

— На зарядку. Тільки спочатку запиши, з якої машини зняли.

Працівник знову зник під кузовом. Марк відсунув від папок кілька дротів.

— Ці дві з’явилися за останні ночі. Північне господарство дає молоко, сир і яйця. Те, що ближче до передгір’я, тримає кіз та овець. Поки потроху, зате регулярно.

На верхньому аркуші біля кожної назви вже стояли дні доставки й короткі позначки про обсяги.

— Отже, їжі не стало більше, — сказала Алісія. — Просто тепер ви знаєте, звідки вона прийде.

Ромен притулився до краю верстака.

— Саме так. Людей теж більшає, тож зайвої їжі в нас усе одно немає.

— Але тепер хоча б можна планувати на кілька ночей наперед. Ще кілька тижнів тому такого не було.

На столі затріщала рація.

Марк зняв слухавку.

— Кло слухає.

— М’ясний вузол. Дві доставки прийняли. Другий холодильник уже працює. На наступну ніч запасу вистачає.

— Прийняв.

Марк поклав слухавку, присунув аркуш і записав повідомлення в графу про їжу.

Надворі заскреготали ворота. Світла смуга між стулками звузилася й зникла.

Марк подивився в бік подвір’я.

— Час нагору. Покажу, де ти залишишся.