Розділ 21

За дві ночі ферма вперше розбудила Алісію не пострілами, не голосами на подвір’ї й не чиїмись кроками на сходах.

Її розбудив двигун.

За воротами він працював важко й нерівно, то наближаючись, то знову скидаючи оберти. Слідом долинули металевий скрегіт і короткий Роменів окрик. Так гримів погано закріплений причіп на нерівній дорозі.

Алісія розплющила очі й прислухалася. Штефана поруч уже не було. Із кухні внизу долинав Лорин голос, потім грюкнули двері.

Вона відкинула ковдру й сіла. Плече відгукнулося звичною важкістю, але вже не болем. За дві ночі рана стягнулася, рука майже повернула силу, а під новою шкірою залишилася жорстка смуга від ключиці назад до плеча. Алісія повільно підняла руку, повела плечем і залишилася задоволена.

На подвір’ї знову загудів двигун.

Вона накинула куртку й вийшла.

Ворота були відчинені. Ромен стояв біля лівої стулки й показував водієві, куди здавати назад. Малік стежив з іншого боку, щоб колеса не зачепили краю канави.

За старим фургоном повільно вкочувалася довга металева побутівка на двох колесах. Колись вона, мабуть, була біла. Тепер по стінах тягнулися сірі патьоки, фарба подекуди облізла до металу, одне маленьке вікно було закрите віконницею. Над дахом стирчала коротка чорна труба, спереду тяглося звичайне дишло.

Лора йшла поруч із колесом, ніби вже приміряла побутівку до свого подвір’я.

Штефан помітив Алісію першим і опустив погляд на її босі ноги.

— Ти вирішила зустрічати побутівку босоніж?

— Я вирішила подивитися, що так гримить.

Штефан кивнув на складені біля стіни дошки.

— Подивилася. Тепер хоча б стань туди.

Алісія зійшла з холодної землі на дошки.

— Компроміс.

— Поки що.

Він більше нічого не сказав.

Із кабіни вибрався Дрен. На старій куртці біліли плями фарби, руки були чорні від мастила.

Алісія обійшла побутівку.

— Отже, не з нуля? — запитала Алісія французькою.

— Не довелося. У підрядника біля об’їзної таких стояло кілька. Одна без дверей, у другої колеса вже лише для вигляду. Ця ще їде, вікна цілі, дах не тече.

— Учора ти казав, що знайдеш каркас, — нагадав Ромен.

— Учора я не згадав про ту базу. Готову простіше привезти, ніж три ночі збирати нову.

Він ляснув долонею по борту й присів біля дишла, перевіряючи кріплення.

Водій знову ввімкнув передачу. Ромен відійшов до майстерні й почав показувати напрямок. Побутівка повільно рушила далі по подвір’ю.

Лора пройшла кілька кроків поруч, потім підняла руку.

— Почекайте.

Ромен відразу дав водієві знак зупинитися.

— Що не так?

Лора показала на бічні двері.

— Якщо залишити її так, вона дивитиметься просто на кухню.

Ромен прикинув ширину проходу між майстернею й деревами.

— Зараз — так, інакше ми її туди не заведемо. Заганяємо задом до дерев, водій вивертає передню частину до огорожі, і двері будуть повернуті до воріт, як ти просила. Місця має вистачити. Якщо ні — переставимо.

Лора прикинула, чи буде видно вхід у побутівку з кухонного вікна, й відійшла з дороги.

Невдовзі побутівка вже стояла за майстернею, осторонь будинку, дверима до огорожі й воріт. Лора дійшла до кухонного вікна й повернулася.

— Тепер вхід не дивиться нам просто в тарілки. Залишайте.

Ромен усміхнувся й дав водієві знак глушити двигун.

— Побутівка пройшла приймання.

Дрен уже порався з опорою.

Етьєн першим поліз усередину побутівки й невдовзі з’явився у дверях зі складеним ліжком. Малік підхопив другий кінець, і вони віднесли його до стіни майстерні. Слідом винесли друге, потім старий стіл, металеву шафу й згорнутий матрац.

Малік кинув матрац окремо.

— Цей назад не піде? — запитав Дрен.

— Тільки якщо сам на ньому спатимеш.

Дрен іще раз подивився на матрац.

— Переконав. Усе надвір. Потім повернемо лише те, що не соромно покласти поруч із людиною.

Лора зазирнула у двері. Усередині було тісно, темно й пахло пилом, залізом і старим димом. Під дальнім вікном стояла невелика металева грубка, від неї труба йшла крізь дах.

— Чотири ліжка тут умістяться?

— Умістяться, — відповів Дрен. — Тісно, але для зміни вистачить.

Штефан кивнув на грубку.

— А ця ще жива?

— Дізнаюся раніше, ніж хтось вирішить довірити їй ніч.

За воротами з’явилося світло другої машини.