Розділ 18

До наступних сутінків будинок ферми вже гудів упівголоса: грюкали двері, скрипіли сходи, люди виходили на подвір’я й поверталися по забуті речі.

Юго й Бастьєн переносили в Master аптечку та спорядження. Решта востаннє перевіряли рюкзаки й ремені. Шошанна стояла біля ґанку трохи осторонь загальної метушні. Коли поруч грюкнув багажник, вона здригнулася й відразу насупилася — радше на себе, ніж на того, хто його закрив.

Мірей вийшла з будинку останньою. Софі несла медичну сумку.

Алісії вона звеліла берегти плече й нормально їсти, Штефанові — не геройствувати з ногою. Обоє відповіли надто швидко, щоб їй це сподобалося.

Біля майстерні Софі затрималася коло Етьєна.

— Якщо стане гірше, відразу викликай нас.

— Викличу.

Мірей уже відчинила двері Jumper.

— Повертайтеся цілими. Мені простіше поповнювати бинти, ніж людей.

— Постараємося, — сказав Маель.

Jumper виїхав за ворота й невдовзі зник.

Шошанна досі стояла біля ґанку, коли Бастьєн повернувся від Master. Він смикнув бічні двері фургона, прислухався до гуркоту всередині й скривився.

— Хто так поклав ящик з інструментами?

— Я не знаю.

— Чудово. Отже, винних немає й можна лагодити.

Він відчинив двері ширше. На повороті металевий ящик устиг з’їхати до самого краю й тепер упирався в каністру. Шошанна поклала блокнот на сходинку.

— Потримати?

— Краще ось це.

Бастьєн простягнув їй короткий ремінь із застібкою. Удвох вони повернули ящик до стінки й притягнули його до кріплення. Шошанна перевірила рукою, як він тримається.

— Слабо.

Бастьєн подивився на неї.

— Перевіряєш мою роботу?

— А не можна?

— Можна. Тільки тоді затягуй сама.

Вона затягнула ремінь сильніше. Бастьєн знову хитнув ящик. Цього разу той залишився на місці.

— Ось тепер переживе Марка за кермом.

— Він погано водить?

— Ні. Тому іноді забуває, що речі в кузові не вміють триматися за поручні.

Шошанна хмикнула й забрала блокнот.

— Маель залишає мене біля машин.

— Чув.

— Усі інші йдуть ближче.

Бастьєн зачинив двері Master.

— А Малік теж залишається біля машин. Можеш вважати, що його покарали разом із тобою.

— Він дорослий.

— Співчуваю йому.

Шошанна таки всміхнулася.

— Я серйозно.

— Я теж. Якщо Маель поставив тебе дивитися за дорогою й машинами, отже, він хоче знати, що там відбувається. Записуй час, рух, хто куди пішов і хто повернувся. Не вигадуй зайвого — це в тебе вже виходить.

— Учора він сказав майже те саме.

— Тоді сьогодні в нього вдалий день: двоє людей погодилися з ним поспіль.

З боку Master гукнули перевірити ще один рюкзак. Бастьєн обернувся на голос.

— Подай мені той сірий.

Шошанна підхопила рюкзак зі сходинки й кинула йому. Він піймав однією рукою.

— Нормально.

— Що саме?

— Кидаєш нормально. Решту з’ясуємо дорогою.

— Дуже обнадійливо.

— Я старався.

Маель зібрав решту біля Master.

— На фермі залишається група Ромена. Лора з Алісією — у будинку.

Маель простягнув Малікові запасну рацію.

— Їдеш із нами, але залишаєшся біля машин разом із Шошанною.

— Будинок, корівник, огорожа. Якщо щось рухається не там, де має, — барикадуєтеся й повідомляєте мені. Не чекаєте, поки стане пізно.

— Почув, — відповів Ромен. — Якщо зв’язок зникне, вирішую на місці.

— Так.

Коли решта почали розходитися, Маель затримав Штефана.

— Мірей звеліла тобі не навантажувати ногу.

— Я чув.

— Тоді тримаєшся посередині групи. Якщо нога почне заважати, кажеш відразу. Рішення ухвалюю я.

Штефан не став обіцяти відразу. Маель чекав.

— Скажу.

Штефан підійшов до Алісії. Вона стояла біля стіни, притримуючи перебинтоване плече здоровою рукою.

— I’ll be back, — сказав він.

— You’d better.

Він обережно торкнувся її чола своїм, щоб не зачепити рани. Потім повернувся до Лори.

— Двері відчиняй лише своїм.