Розділ 4

Наступного вечора Поль зупинився біля відчиненої шафи й глянув на рюкзак. Усередині вже лежали міцні пакети, стара куртка, рулон сміттєвих пакетів і кухонний ніж у пластиковому чохлі. Аннет сиділа на краю ліжка: перевірила бічні кишені, застебнула одну, потім знову відкрила й переклала вміст.

— Я ж не на тиждень іду, — сказав Поль.

— Тому пів дому тобі не знадобиться.

Вона дістала маленький ліхтарик, подумала й повернула в бічну кишеню.

— Хай буде.

— Ми й так непогано бачимо.

— Знаю. Просто візьми.

Поль застебнув кишеню. Сперечатися через ліхтарик не став. За зачиненим вікном сад уже темнів. Десь через подвір’я грюкнули двері. Потім по гравію пройшов Дюпон — важкими кроками, але вже не човгаючи. Аннет глянула на час у телефоні.

— Сорок хвилин туди, сорок назад. Якщо за дві години тебе немає, я йду до Дюпона.

— І що ви робитимете?

— Для початку сваритимемо тебе.

Поль промовчав, але Аннет не всміхнулася.

— Я серйозно.

— Я теж. Подивлюся склад. Якщо там є м’ясо й усе спокійно — візьму, скільки зможу. Якщо ні — повернуся.

— Не намагайся за одну ніч вирішити все, на що в нас поки немає плану.

— Не буду.

— І якщо там є хоч хтось — повертайся.

— Добре.

Аннет притягнула його до себе за рукав і коротко поцілувала. Потім великим пальцем розбудила екран телефона й ще раз подивилася на час.

— Просто повернися. М’яса буде достатньо.

У двері постукали. У коридорі стояв Марк зі старою бейсболкою в руках.

— Дюпон сказав, ти вже виходиш.

— Так.

— Я пройду з тобою до рогу.

Поль похитав головою.

— Не треба. Що менше нас побачать, то краще.

Марк уже розтулив рота, але передумав. Покрутив бейсболку за козирок і простягнув її Полю.

— Тоді хоч це надінь.

Поль узяв бейсболку.

— Оце так підтримка.

— Я вмію.

Аннет провела Поля до дверей. Надворі було тепло й волого, а сад без світла у вікнах здавався незнайомим. Поль озирнувся на неї.

— Тримай телефон поруч.

— Тримаю.

Поль вийшов із дому й рушив до хвіртки. Там на нього вже чекав Дюпон із довгим чохлом із потертої тканини.

— Марк сказав, ти відмовився від супроводу, — промовив він.

— Так.

Дюпон розстебнув чохол. Усередині лежав старий карабін.

Поль глянув на нього, потім на Дюпона.

— Я не вмію стріляти.

— Тоді не вдавай, що вмієш. Він потрібен, щоб до тебе не підходили надто близько.

Дюпон сам перевірив карабін і лише тоді простягнув його Полю.

— У вас же він один.

— Тому й даю людині, яка йде сама.

Карабін виявився важчим, ніж здавався. Поль влаштував ремінь на плечі, але долоню зі зброї прибрав.

— Не шукай проблем, — сказав Дюпон. — М’ясо не варте твоєї голови.

— Я зрозумів.

— І повертайся через ту саму хвіртку.

Поль коротко кивнув і вийшов на вулицю.

Перший квартал Поль пройшов під світлом ліхтарів. Ліхтарі горіли через один, у кількох будинках працювали телевізори. Удалині повільно проїхала машина — без музики, але з увімкненими фарами. Десь грюкнули дверцята, потім почулися швидкі кроки. Він минув пекарню, де раніше щоранку вітався з продавцем, і закриту вітрину маленького кафе. На іншому боці вулиці темнів поворот до квіткової крамниці.

Поль усе чекав, що з-за рогу вийде хтось знайомий і побачить його в кепці та зі зброєю: клієнтка, хлопець із пекарні, старий, який щонеділі купував гілку евкаліпта для дружини. Але ніхто не виходив.

На перехресті він побачив двох біля припаркованого Renault. Чоловік тримав пластикову трубку, другий — каністру. Вони зливали бензин.

Один першим помітив Поля.

— Іди далі, — тихо сказав він.

Поль зупинився.

— Я й іду.

Чоловік ковзнув поглядом по карабіну в нього за спиною й відвернувся. Поль обійшов машину з іншого боку й пішов далі, машинально торкнувшись кишені з телефоном. Ще тиждень тому він викликав би поліцію. Тепер не знав, кому дзвонити й чи означають колишні назви бодай щось.

Біля старої зупинки він почув повільний рівний скрип і завмер біля стіни зачиненої аптеки. За скляним навісом сиділи троє. Вони не розмовляли й не стежили за будинками, як люди біля Renault. Один шкрябав нігтями по металевій лавці. Другий гойдався, обійнявши коліна. Третій стояв спиною до дороги й часто втягував носом повітря.