Розділ 3

Після переповненого Шамнора їхня вулиця здавалася майже спокійною. На кухні гудів холодильник, із крана текла вода, а на телефоні то з'являлися три поділки сигналу, то залишалася одна. По телевізору повторювали, що ситуація під контролем. За зачиненими вікнами, десь на сусідній вулиці, грала музика. Вечоріло.

Від цього майже нормального життя ставало ще тривожніше.

Поль стояв у короткому коридорі мансарди, біля дверей на сходи до підвалу, й дивився на смужки світла між дошками.

— Наче нічого не сталося, — сказала Аннет за його спиною.

— Я б не сказав.

Вона підійшла ближче. Боса, у його старій футболці, з прямим русявим волоссям, абияк зібраним на потилиці. За останні дні риси її обличчя трохи загострилися. Вилиці проступили виразніше, очі в темряві здавалися майже чорними.

— Світло є. Вода є. По телевізору кажуть, що все під контролем.

— А ти віриш телевізору?

— Ні.

Поль узяв молоток. Скло він спершу затягнув чорною плівкою, купленою в Шамнорі, потім прибив дошки із сараю за будинком. Цвяхи знайшлися в старому ящику Дюпона, який той колись звелів не викидати. До сутінків між дошками не лишилося жодної світлої щілини.

Вони спустилися до підвалу вузькими сходами з коридору. Внизу пахло каменем, сухою землею й вином, якого тут давно не було. Уздовж стіни тягнулися порожні полиці; у кутку стояв старий ящик з інструментами. Тепер підвал виявився найбезпечнішим місцем у будинку.

Матрац лежав біля дальньої стіни. Поруч — подушки, плед, аптечка, два ліхтарі, батарейки й маленька газова плитка з балонами. Планшет, сіль та олію прибрали на низьку полицю. На столику стояла невелика лампа, обгорнута темною тканиною, щоб світло не різало очі.

Аннет сиділа на матраці. Перед нею лежали три товсті книжки, роздруківки й збірник судових рішень. Поль зупинився на нижній сходинці.

— Ти справді збираєшся все це читати?

— Не все. Тільки те, що може знадобитися.

— Коли настав кінець світу?

Вона підняла на нього очі.

— Особливо коли настав кінець світу.

Він підійшов ближче й сів поруч.

— Що в нас сьогодні?

Аннет постукала пальцем по корінцю однієї з книжок.

— Цивільний кодекс. Зобов'язання. Потім право власності.

— Ось тому я й вирощував квіти.

Вона хотіла відповісти, але раптом скривилася й притиснула долоню до щоки.

— Знову зуби?

Аннет кивнула.

— Здається, сильніше.

Поль обережно торкнувся її підборіддя.

— Покажи.

Вона неохоче розтулила рота. Передні зуби й справді хиталися. Зовсім трохи, але Поль це побачив. Кутні лишалися на місці.

— Нічого не чіпай, — сказав він.

— Дуже корисна порада.

— Я серйозно.

— Я теж.

Вона стулила рота, потім простягнула перед собою руку.

— А це?

Нігті потемніли біля основи й потовщали. Поки що не потворні. Просто надто міцні для її тонких пальців.

Поль узяв її долоню, провів великим пальцем по нігтю.

— Свербить?

— Постійно.

— У мене теж.

— Отже, ми хоча б однаково розвалюємося.

Він нахилився й поцілував її у скроню.

— Ми не розвалюємося.

Аннет подивилася на нього так, наче хотіла заперечити. Потім утомлено видихнула й відклала книжку.

— Гаразд. Тоді готуй вечерю.

М'ясо лежало в холодильнику нагорі. Поль приніс у мисці яловичину й трохи свинини — частину запасу, який вони встигли купити в Carrefour, перш ніж замкнутися вдома.

Кілька банок готового рагу стояли в коробці біля стіни. Одну вони відкрили минулої ночі, але важкий солодкуватий запах соусу викликав нудоту; решту вирішили поки не чіпати.

Поль тонко нарізав яловичину, додав олії, грубої солі й розмарину. Поруч поклав дві скибки хліба. Сам по собі хліб і далі здавався прісним і не втамовував голоду, але з м'ясом вони їли його без відрази.

Аннет спостерігала з матраца.

— Ти знову влаштовуєш із цього ресторан.

— Ми ж французи.

Вона взяла скибочку м'яса з хлібом, скуштувала й заплющила очі. У підвалі було чути лише її рівне дихання та гудіння холодильника нагорі. Потім Аннет простягнула йому другий шматок.

— Їж.

— Я для тебе готував.

— І що?

Поль узяв м'ясо з її руки.

Вони їли мовчки. Надворі проїхала машина. Шини прошурхотіли по мокрій дорозі, мотор затих за перехрестям. Потім десь далеко завила сирена.