РОЗДІЛ 4. МАКІЯЖ ДЛЯ КЛІЄНТІВ ПІСЛЯ ОНКОТЕРАПІЇ

Як змінюється шкіра під час лікування (опромінення, хіміо-

та гормонотерапія)

Онкологічне лікування, попри свою життєво необхідну

роль, спричиняє значні зміни у структурі та функціях шкіри. Ці

процеси мають як фізіологічний, так і естетичний вимір, що

безпосередньо впливає на самооцінку, емоційний стан і комфорт

клієнта. Для візажиста важливо розуміти, що шкіра після терапії

– це орган, який потребує турботи, поваги й обережності.

1. Після опромінення (радіотерапії).

У зоні впливу променів шкіра часто зазнає променевого

дерматиту. Вона стає надзвичайно сухою, чутливою до дотику,

може з’являтися почервоніння, лущення, мікротріщини.

Змінюється мікробіом шкіри, порушується бар’єрна функція, що

підвищує ризик подразнення навіть від звичайних доглядових

засобів.

На таких ділянках будь-яке нанесення косметики повинно

бути обмеженим або відтермінованим до повного загоєння.

Якщо ж макіяж потрібен (наприклад, для фотосесії чи особливої

події), він має бути максимально щадним – без розтягування

шкіри, з використанням стерильних одноразових інструментів і

заспокійливих кремів під тон.

2. Після хіміотерапії.

Хіміотерапевтичні препарати впливають на поділ клітин,

тому сповільнюється оновлення епідермісу, шкіра стає тоншою,

легко травмується й швидко реагує на будь-який подразник.

Часто з’являється генералізована сухість, гіперчутливість,

підвищена пігментація, тьмяність кольору.

У таких випадках макіяж не повинен перевантажувати

шкіру. Візажист обирає ультрам’які засоби без спирту, ароматів і39

силіконів, перевагу віддає гіпоалергенним текстурам з

лікувальними компонентами

– наприклад, цинком, пантенолом, ніацинамідом чи

гіалуроновою кислотою [20, с. 98–99].

3. Після гормонотерапії.

Гормональні препарати можуть змінювати структуру шкіри:

з’являється надмірна сухість або, навпаки, жирність,

збільшується схильність до висипань, порушується

рівномірність тону. Іноді шкіра стає більш тонкою й чутливою, а

мімічні зморшки поглиблюються через втрату колагену.

Візажист має враховувати ці особливості при виборі

косметики: уникати матуючих засобів, що підкреслюють

лущення, а також продуктів з агресивними кислотами або

ретиноїдами в догляді перед макіяжем.

Таким чином, клінічний макіяж у контексті онкотерапії – це

не декоративна процедура, а форма реабілітаційної підтримки.

Вона вимагає глибокого розуміння дерматологічних процесів і

чуйного ставлення до кожного клієнта [3, с. 991].

Основні проблеми: сухість, втрата вій, брів, пігментація

Побічні ефекти лікування часто відображаються на

зовнішності, і саме тут макіяж стає інструментом відновлення

впевненості. Візажист працює не лише з косметикою, а й з

емоційним образом людини, яка вчиться знову бачити себе

красивою.

1. Сухість і чутливість шкіри.

Після терапії шкіра втрачає ліпідний шар, що утримує

вологу. Вона стає шорсткою, може з’являтися печіння або

свербіж. Перед макіяжем необхідно провести делікатне

зволоження: використати стерильну термальну воду, легку

емульсію або крем із церамідами, скваланом, алое чи

пантенолом. Тональний засіб повинен мати кремову або

флюїдну текстуру з доглядовим ефектом.40

Пудра або матуючі засоби не рекомендовані – вони

підкреслюють сухість і створюють відчуття стягнутості.

2. Втрата вій і брів.

Це один із найбільш емоційно травматичних наслідків

лікування, адже саме очі є центром виразу обличчя. У цей період

не можна використовувати агресивні клеї, нарощування або

водостійку косметику.

Для брів підходить техніка м’якого малювання волосків

тонким олівцем або тінями в сірокоричневих тонах, щоб

створити ефект природного росту.

Для вій – прозорий або тонований доглядовий гель, а в разі

повної їх відсутності – акуратно підведена лінія верхнього

повіка м’яким олівцем або тінями. Це відкриває погляд і додає

об’єму без використання туші.

3. Пігментація.

Після хіміо- або гормонотерапії шкіра може нерівномірно

темнішати, особливо в зоні щік і навколо очей. Виправлення

відтінку проводиться не щільним тоном, а світловими

прийомами – нанесенням лавандового або жовтувато-бежевого

коректора, який нейтралізує плями.

Важливо уникати продуктів із кислотами чи

відбілювальними компонентами, оскільки вони можуть

посилити подразнення. Замість цього варто застосовувати

тональні засоби зі світловідбивальними частинками, які м’яко

вирівнюють колір без перекриття текстури шкіри.

4. Психоемоційний аспект.

Кожен етап роботи з клієнтом після онкотерапії має бути

пронизаний повагою і довірою. Візажист не просто наносить

макіяж – він допомагає людині повернути контроль над образом,

відчути власну силу й привабливість. Макіяж тут стає не

прикрасою, а формою психологічної терапії [6, с. 62–63].41

Підбір косметики, що не викликає подразнення