8.Особиста неприязнь

Жінка 56 років, впливова і багата теща бізнесмена Володимира Аркадійовича. До остраху прискіплива і постійно капає на мозок зятю. Якоїсь миті він не витримав і замовив її.

Гладійські острови, вечір, бар в особистому будинку Анастасії Разовської.

– Що я хочу… – Разовська сиділа за барною стійкою і, вдивляючись у яскраво-зелені очі блондинистого бармена, вирішувала, що їй сьогодні випити.

– Можу запропонувати Космополітен, – до речі, Анастасія дратувала не лише свого зятя.

У деякі моменти Володимир був дуже вдячний, що він не цей бармен. Стасик, так його звали, був вкрай нервовим, щоразу, коли його замовляла Анастасія, він був готовий померти. Жінка напідпитку починала чіплятися до 20-річного юнака. Тож Володимиру доводилося доплачувати за перенесені хлопцем незручності.

А от коли бізнесменові хотілося випити, Стасик був найкориснішим порадником. Саме він порадив зв'язатися із Заєю, коли Володимир заговорив про вбивство тещі.

Зая зажадала чимало: оплата перельоту, тижневого проживання та 1 мільйон, зеленими як капуста, євро.

Але задля досягнення бажаного Володимир був готовий на все.

І ось, не встигла Разовська випити, куля врізалася прямо у скроню. І мучителька з гуркотом повалилася на плитку, яка встеляла підлогу бару.

Наступного дня капітан разом із лейтенантом Островським, колишнім помічником Луки, прибули на Гладійські острови.

Не встигнувши заселитися в готель, вони одразу вирушили до будинку, де чергувала місцева поліція, нікого не випускала до приїзду капітана.

Уважно обстеживши будинок, Лука зробив висновок, що працювала Зая, без жодного сліду, тільки з шерстю в рані від кулі. Восьмою жертвою кілера стала бабуся.

Оскільки труп треба було передавати до іншого моргу, капітан доручив це Островському. А сам почав опитувати свідків. Після двох днів безрезультатної роботи він зайшов до одного місцевого бару і замовив собі віскі.

Поруч непомітно розташувалася прекрасна дівчина, одразу було видно, що вона не з місцевих.

− Мадам, а якими ви тут справами? − Запитав Лука.

− Ой ви не повірите, один мій знайомий побудував тут свій будинок, от я і приїхала подивитися, та тільки мене не пустили, кажуть убили його тещу, − дівчина всіляко намагалася привернути увагу молодого 22-річного капітана поліції.

− Чому ж не повірю, я теж про це чув. Мене Лука звуть, а як звати чарівну леді? − Поліцейський помітив прагнення красуні запаморочити йому голову, і вирішив повестися на її спокусу.

− Моє ім'я… – раптом їх перервав телефонний дзвінок, Лука негайно вилетів додому.