1. Вбивча простота

У чудову зимову погоду йшов хлопець. Було йому років так 24. Він був не низький, не високий. Простий, якщо так посудити. Не було взагалі нічого примітного. Окрім штампа на руці. Той штамп було видно лише за ультрафіолету. Але, на жаль, ніхто з поліцейських інформаторів не знав, де ставиться такий штамп.

Сталося вбивство у ніч із четверга на п'ятницю. Молодий хлопчина повертався з бару. Зайшовши за кут не там, за своєї дурості, він потрапив у лапи кілера.

Зая була напоготові. Зручно розташувавшись, вона взяла гвинтівку. Виставивши все, як їй здавалося, ідеально, дівчина вистрілила.

Куля, потрапила прямо в серце. Залишившись у ньому. Хлопець упав мертвий. На ранок приїхав наряд поліції та забрав тіло до моргу.

Труп підстреленого хлопця лежав у морзі й чекав своєї черги на розтин. Коли з його грудей було вилучено кулю, експерт зауважив гравіювання «Бар Дон».

У той момент, коли поліція приїхала до бару, наряд застав там дуже цікаву картину.

Двоє громил били такого ж хлопця, ну, нічим не примітного. Але, коли його ліва рука потрапила під ультрафіолетове світло від барного ліхтаря, поліцейські помітили до волі знайому мітку.

При затриманні виявилося, що хлопець заборгував велику суму за заборонені препарати. А першого замовили новому кілеру і як його знайти ніхто не знає.

Замовника пов'язали й той подався відбувати покарання.

Так Лука й узявся розслідувати справи кілера.

Але ось невдача, кілер не залишив жодного сліду, а кулею вони змогли вийти тільки на вид гвинтівки.

У другому вбивстві поліція і без жодних підказок знайшла замовника, але знову не змогла знайти виконавця. І ось, згодом стало просто неможливо знайти не тільки виконавця, а й замовника.

Лука ледве тримався на своїй посаді, тільки через відмінне розкриття по інших справах і доброго ставлення до полковника Зінкевича Владислава. Та й він цінував Луку, бо тільки він тримав у їхньому відділенні все під контролем. Простіше кажучи, при звільненні Луки пропадає все 29 відділення поліції.