Клікавки
Частина 9
Коли я розплющила очі—був уже ранок.
Холодне світло просочувалося крізь вікно, розсіюючись у кімнаті примарним, сіруватим серпанком. Я повільно підвелася, відчуваючи, як по тілу пробігає тремтіння.
Раптово мій погляд зупинився на дзеркалі. У його каламутній глибині відбивалося моє власне обличчя, яке виглядало наче чуже — бліде і втомлене. А на шиї…
На шиї в мене висіло червоне намисто. Його нитка здавалася ледь помітною, майже невидимою—немовби воно трималося на мені саме по собі.
Я досі ношу його — як німий спогад, як обіцянку, яку не можна зламати. Червоні камінці холодять шкіру, мов застиглі краплі крові, а тонка нитка стискається щоразу, коли я думаю про свою подругу.
Я відчуваю її присутність кожною частинкою свого тіла, кожним подихом, кожним биттям серця. Вона не зникла, не розчинилася в темряві—вона живе десь глибоко в мені, шепоче на межі свідомості.
Вибач.
Мені дійсно шкода, що все сталося саме так. Але я не забуду.
Ніколи не забуду тебе, сестро.
Ніколи не забуду тебе, Таню.
#462 в Містика/Жахи
Відредаговано: 18.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
