Пролог

  Я лежала на підлозі. Невже я програла? Невже перший раз в житті я, Ліана Конаґал, програла?

— Чого розляглась? Невже найсильніша асасинка Морілеї, дівчина котра колись була здатна вбити всіх на своєму шляху, зараз лежить переді мною і не може встати? — Я хотіла стерти її посмішку з обличчя, але вона права. Я більше ні на що не здатна, я навіть не здатна сказати їй щось. Вона вдарила мене ногою в живіт, а потім ще раз і ще раз, у роті я відчувала залізний присмак крові — Вставай! Бийся! — Вона била ще раз і ще раз, я молила Хода щоб він закінчив мої страждання. Я молила всіх богів котрих могла згадати, всіх крім однієї.

  Та що я бляха роблю? Я молю тих в кого ніколи не вірила щоб вони вбили мене! Я виплюнула кров з рота і промовила.

— Я Ліана – з останніх сил я промовляла можливо останні слова в житті -– я Ліана, найсильніша асасинка Морілеї! І я не здамся. — Я почала вставати, не було жодної ділянки тіла котра б не боліла, але я не здавалась.

— Та ти подивись! Невже ти знайшла сили битися? ХА-ХА-ХА, -– в її сміху можна було почути сотні душ котрі вона забрала в людей – і що же ти зробиш?! Ти навіть не маєш зброї щоб битися зі мною! — Я змогла встати, але мої ноги підвели мене і я впала на коліна, і мене пройняв дикий біль. Мої суглоби стогнали, деякі кістки на ногах і руках вули розтрощені, але я не здавалась і спробувала стати на ноги ще раз.

— Я Ліана Конаґал! — я намагалась приховати біль котрий проникав в кожну ділянку мого тіла.

— Ти думаєш що здолаєш мене? Я наймогутніша чаклунка в цілому світі! — Коли дивишся на неї то думаєш що вона звичайна слабка пані, але якщо дізнатися її краще, то ти побачиш її демона котрий живе всередині і готовий знищити всіх і все.

— Я Ліана Конаґал. — біль був страшенний, але я не здавалась, не могла здатися — Найсильніша асасинка в Морілеї, я та хто пережила геноцид і я та хто переживе тебе! — Я підняла руки вгору щоб випустити свою силу на волю. Можливо це було помилкою? Можливо я буду жалкувати? Якщо виживу.