18. Угода з відьмою.

-Виша високосте. 

-Ізабель, рада бачити вас знову. Але думаю, ви зараз тут не для того, щоб вести зі мною світські бесіди.

-Ви, як завжди, близькі до суті, ваша високосте.

-Ізабель, давайте я не буду витягувати з вас кожне слово. Якщо вам є що мені сказати — кажіть. Без цих формальностей. Забудьте про звертання «ваша високосте».

-Як скажете. Я подумала над вашими словами й вирішила до них дослухатися. Якщо я чекатиму аудієнції або намагатимусь схилити на свій бік знать, можуть минути роки. А тим часом Монтрейн лише зміцнює свою владу на моїх землях. Мене це не влаштовує. Тож я хочу попросити у вас поради.

-Я слухаю. 

-У мене немає армії, здатної протистояти Монтрейну. Тому я хочу знати, як ви бачите вирішення цієї ситуації.

-А я, на жаль, не знаю чисельності людей віконта.

-Близько шестисот. Віддані мені люди змогли зібрати розвіддані. Втрати під час нападу на маєток Деверо були значними, але він набрав людей із народу. Дехто з людей мого покійного батька дезертирував, тож, імовірно, я зможу зібрати ще п'ятдесят–сто людей. Але цього надто мало.

-Щоб визначити точну чисельність відданих вам людей по тій чи іншій причині нам потрібно поговорити також з вашим нареченим та іншими вашими супутниками. Завтра я зможу виділити вам годину на цю розмову. А поки вам залишається лише чекати. У місті саме проходить щорічний ярмарок. Раджу вам відвідати його, якщо хочете трохи скоротити час очікування.

                                      ***

- То останній день тут ти вирішила провести на ярмарку?

Едрік кепкував з мене, адже думав, що я буду прораховувати кількість людей, яких можу схилити на свій бік, шукати союзників та складати плани. Але для цього ще буде довга дорога до віконтства Орвудів, а поки варто насолодитися красою та життям столиці.

Саме сьогодні на площі можна було побачити унікальне явище. Сотні торговців розклали свої ятки та запрошували до себе мандрівників і жителів столиці. На ярмарку було все, що могло зацікавити людей: їжа, солодощі, дорогоцінне каміння, прикраси, картини, які жінки малювали цілий рік, щоб продати їх за цей короткий тиждень. Шовкові тканини для суконь та самі сукні — саме тут люди купували одяг на цілий рік, адже знали, що лише в ці дні можна було придбати його за вигідною ціною.

Та найцікавішим було інше, досить дивне явище. Бідняки та вельможі ходили однією площею й купували одні й ті самі речі.

Ті самі вельможі, що за один стіл із бідняками ніколи не сядуть. Ті самі вельможі, які завжди вважають себе вищими за інших лише тому, що мають титул. Але тут, серед торгових яток, усе було інакше. Для торговців не має значення, як ти вдягнений і який титул носиш. Тут важливим є лише твій гаманець. І якщо він набитий грошима, тебе приймуть з розпростертими обіймами.

-Я б не пробачила собі, якби не побачила це

-Ярмарок справді вражає. Куди б ти хотіла піти?

-Красуню, підходь, не бійся! Найкращі сукні у мене.

-Дівчино, не слухай цього старого обманщика. Сукні в нього дорогі, а тканини неякісні.

-Ніби ти на цьому розумієшся, стара. Та ти у своєму житті нічого кращого не бачила.

-Ніби ти знаєш, що я бачила. Дівчино, підходь, не бійся. Я найкраща у своїй справі. Майбутнє, минуле — усе розкажу та покажу.

-Ізабель, пішли звідси. Це прості шарлатани.

-Ізабель. Красиве ім'я і ще красивіша зовнішність. А я багато про тебе знаю.

-Ну то просвітіть мене. Що ж ви про мене знаєте?

-Дай руку. Ти не місцева і народжена не для того, щоб марнувати час у чужій тіні. Доля важка тебе спіткала. Тягар на душі бачу. Ти втратила когось, хто був близький твоєму серцю, твоїй душі. Твоє життя темне, ти не бачиш виходу, думаєш, що не впораєшся. Але я маю пропозицію для тебе.

-Я слухаю вас. 

-Не тут. Йди зі мною.

-Ізабель, ти ж не збираєшся йти з нею?

-Але ж вона все правильно сказала. Я втратила батьків і не знаю, як мені далі бути.

-Вона могла просто вгадати. Невже ти віриш у ці нісенітниці?

-Я все одно хочу послухати, що вона скаже. Кровні клятви я також вважала нісенітницями, але відчула цю магію на собі. Тож так, тепер я повірю в це.

-Невгамовна. 

-Очі бачили, кого брали, хлопче. 

-Ми не разом.

-Дивно. Я ніколи не помиляюся, хоча зараз це не те, що я хочу обговорювати. Хлопче, це особиста розмова, тому тобі тут не місце.

Погляд Едріка в цей момент виражав більше за слова. Він точно не покине мене. Навіть якщо я попрошу, все одно стоятиме за цими дверима, готовий у разі чого допомогти мені.

-Йди, я впораюся. 

-Я за дверима. В разі чого кричи. 

-Ти жадаєш помсти, я правильно бачу?

-Так

-А якщо я скажу, що можу дати тобі цю помсту? За невелику ціну для тебе.

-Але що я можу вам дати?

-Мене не цікавлять гроші чи влада. Мені потрібно дещо менш матеріальне.

-То що вас цікавить?

-Те, що мене цікавить, є у кожного. Науковці це зневажають, кажуть, що це вигадка, створена для того, щоб керувати нами. Але я знаю, що вони помиляються. Вона існує, і за бажання її можна забрати.

-Це душа.

-Пальці жінки спритно обхопили мої плечі, але я швидко скинула її руки. Мене пробрав озноб лише від одного дотику. Ця жінка вже не здавалася простою старою. Своїми словами вона навіювала на мене страх.

-Що ви від мене хочете? Мою душу? 

-Я в це не вірю.Твоя душа заманлива. Така гарна, сильна. Але ні, це не те, що мені потрібно. Повір, як справжня відьма, я багато знаю про душі. І про твою також.

-Кожен демон чи дух бажає отримати хоча б одну таку душу. Але я хотіла б інший екземпляр. Юна баронесо, ти жадаєш помсти — це очевидно. Твоя душа не така чиста, щоб бажати її. Вона спаплюжена бажанням помсти та кров'ю на руках. Але й темною твою душу не назву. Є щось у тобі добре, що не дає назвати тебе пропащою душею.

Вона на мить замовкла, а потім продовжила

-У нашому світі найбільше хочуть отримати чисті, білі душі, а також темні, черстві. Ціль моїх демонів темна душа, і я знаю, що ти можеш її мені дати.