14. Небезпечна пропозиція.

Простора вітальня в якій ми зараз зібралися, була заповнена сонячним світлом та пилинками, що літали в повітрі. Тиша пригнічувала, але ненадовго. І всі в кімнаті знали. Далі тільки гірше. Знайти союзника не буде так легко, як нам би хотілося, адже ніхто не буде допомагати просто так.

-Як щодо віконта Тарена Греймонда?

-Не варіант, той старий лише мріє, як знайти дружину для свого сина, який старше на десять років та ще й без зуба. Як тільки ми приїдемо, він або зісватає мене своєму синові, або видасть Монтрейну, бо вони в хороших стосунках.

-Тоді віконт Ровен Дарквуд.

-Хоч вони розсварилися з Монтрейном ще рік тому, але віконт досі залишається названим батьком Тео. Він видасть нас і оком не змигне.

-Тоді залишається Лейтан Орвуд.

-Хороший варіант. Вони з батьком завжди дружили, а Монтрейна він завжди зневажав. А тепер коли він став ще сильнішим, навряд чи Орвуд захоче зробити його ще щасливішим, адже, доки я жива, він так і залишається загарбником. А якщо він позбудеться мене, то стане єдиним можливим спадкоємцем нашого баронства, а після цього офіційно може стати віконтом через велику площу земель та грошові ресурси. Цього не можна допустити. 

-Тоді наша дорога до Срібнолісся? 

-Мадлен, вам не обов’язково вирушати. Я нікого не тримаю біля себе силою, бо це небезпечно. Я вдячна за підтримку й допомогу, але далі все буде ще гірше, тому двічі подумайте, чи потрібні вам ці проблеми та вашим сім’ям.

-Якщо вже йти, то до кінця.

-Дивно це чути від людини, яка не так давно з нами, Дереку.

-Я люблю пригоди й знаю, що Мадлен не відмовиться і піде з тобою, а я не кину її.

-Тоді одноголосно. Завтра вранці вирушаємо. Добре відіспіться, попереду довгий шлях.

Я підскочила та попрямувала до Едріка, який уже стояв біля дверей.

-Навіщо ти підбиваєш їх ще більше? 

-Як бачиш, у тебе є достатньо близьких людей, які за тобою і у вогонь, і у воду. Я ж не міг змусити їх іти з тобою — це їхній вибір, і ти повинна прийняти цей вибір та зрозуміти, що сама ти не впораєшся. Будь-кому потрібна підтримка. Іди спати, завтра важкий день.

-Ти нестерпний.

-А я вважав, ти таких любиш, але боюся до твого колишнього мені ще далеко.

Моє фиркання та закочені очі не залишилися непоміченими, але я ні краплі не шкодую. Зараз я готова в обличчя плюнути Тео, а потім нігтями видряпати якийсь напис на його чудовому аристократичному обличчі.

Наша вранішня метушня видалася досить шумною для цього тихого місця, і сірий кіт, що жив у цьому домі, був дуже незадоволений таким перебігом подій, адже Дерек не любив котів і весь час зганяв кота на прізвисько Барон із насидженого місця. Дійшло до того, що ображений кіт просто надзюрив Дерекові в чоботи та стягнув шмат курки з його тарілки. Крики, що проклинали чортового кота, досить швидко стихли, а бурчання, мабуть, буде переслідувати нас цілий день.

-Схоже, у вас одразу виникла взаємна неприязнь.

-Не розумію, як цей кіт може тобі подобатися.

Суперечки Мадлен та Дерека через цього балуваного кота завжди змушували нас плакати від сміху. А кіт тим часом не втрачав часу та прудко всівся на коліна до Мадлен, яка одразу почала гладити його та підгодовувати залишками їжі зі столу.

                                   ***

Дорога виснажувала не фізично, а морально. Кожні декілька хвилин я оберталася, щоб упевнитися, що за нами немає хвоста. Страх сповільнював не мене одну. Найбільше він впливав на Мадлен, хоча дівчина намагалася не показувати своїх емоцій.

-Перестаньте обертатися. Люди, які нервово весь час повертаються, одразу привертають увагу.

-Ми в лісі, хто тут може спостерігати за нами?

-Зараз ніхто, але коли ми вийдемо з лісу на територію, контрольовану віконтом, це буде насторожувати.

-Ми будемо на території нашого можливого союзника. Яка там може бути небезпека?

Запитання Мадлен здавалося мені влучним, але, знаючи Едріка та Дерека, ми зараз виставили себе дурними, розбещеними дівчатами, які нічого не знають про справжнє життя.

-Шпигуни є всюди, і якщо ми хочемо дістатися маєтку віконта Орвуда, то нам потрібно не привертати уваги можливих шпигунів, інакше ми дуже швидко потрапимо в руки Монтрейна.

За бесідами час летів, а ноги гули. Я ніколи стільки не ходила, навіть тренування були не настільки виснажливими, але залишатися на ніч у такому місці нам точно не варто, а сонце вже починало спускатися до горизонту.

-Стояти, хто такі?

-Я Ізабель Деверо, донька почивного барона Роланда Деверо.

-Ну а я тоді герцог. 

-Я можу довести своє походження. Ви можете глянути на родинну печатку. 

-Вкрасти печатку міг будь-хто. Чого ж ми маємо вам довіряти?

-Віконт знає мене особисто, тому буде незадоволений вашою службою. Мій батько та віконт Орвуд довгий час були друзями та вірними союзниками. Тож навряд чи після такого хтось із вас зможе просунутися за званням.

Те, що я була знайома з віконтом, дещо не відповідало правді, адже востаннє я бачила його, коли мені було сім, а відтоді стільки води спливло, що навряд чи я б змогла пригадати, як він виглядає.

-Пусти їх, Кейне. Я проводжу їх до командира, а далі нехай він вирішує.

-Дякуємо за розуміння.

-Розуміння будеш виказувати своєму любому віконту, якщо, звісно, потрапиш до нього. І якщо ваша особа не підтвердиться, то тут із вами більше церемонитися не будуть.

-Як добре розуміти, що ти точно будеш в безпеці.

Недовгий шлях крізь намети привів нас до вогнища, біля якого розсілися чоловіки у військовій формі. Визначити їхнього командира було неважко. Люди на таких посадах завжди тримаються впевнено та твердо, вони одразу вирізняються з-поміж своїх підлеглих. Таких людей видає навіть постава. Саме таким методом я швидко пробіглася поглядом по присутніх і звернула увагу на чоловіка приблизно того ж віку, що й мій батько. Дещо сиве волосся не робило його старим, а навпаки — досвідченим та мудрим. Худорлява статура та проста форма, як і в інших солдатів, могли помилково викликати думку, що перед вами звичайний військовий, але те, як він дивився на інших чоловіків із неприхованою зверхністю, виказувало статус. Можливо, він має високе звання і добре знайомий із віконтом. На пальцях — дорогі персні, що ще раз доводили фінансову забезпеченість та походження.