Що ж моя мета виконана і вже сьогодні ми з Мадлен відправляємося в місто і я вважаю, що це вже моя невеличка перемога.
-Я рада, що ти нарешті можеш вибратися звідси. Ти стільки тренувалася, щоб досягти своєї цілі.
-Ще пів року і ми зможемо спокійно виходити.
-А я чула чутки, що на твій день народження планується грандіозний бал. Там будуть практично всі вельможі королівства.
-Нудний захід з аристократами, які будуть вітати мене, а деякі навіть сватати за своїх синів-уродів.
-Як віконт Тарен Греймонд? Його син старший за тебе на десять років та ще й без переднього зуба, його навряд забудеш.
-Ось побачиш на заході віконт Сірогір'я точно буде сватати мені свого сина.
-А як щодо інших кандидатів?
-Я знаю, що батько хоче видати мене за мого ровесника або всього трішки старше.
-Тоді хто ж у нас залишається?
-Син віконта Ровена Дарквуда, йому вісімнадцять якщо я не помиляюся, син віконта Лейтана Орвуда, йому дев'ятнадцять і син барона Монтрейна, а ось йому шістнадцять, вигідна партія.
-Що ж всі вони вигідні партії, але натомість ти зустрічаєшся з простим хлопцем з міста. Коли твої батьки дізнаються вони точно не будуть задоволені.
-Ти права, але доки я маю таку можливість я хочу бути щасливою. Я знаю, що вийду заміж не по любові. Мене готували до цього з дитинства.
-Я думаю годі сумних розмов. Вісточку Тео я вже надіслала і навіть отримала відповідь. Вони будуть нас чекати в центрі на нашому місці.
На цей раз виходити з маєтку як двом злодіям не доведеться, бо Едрік спокійно проведе нас через головні ворота і батько очевидно знає про його методи навчання, але доки ці методи працюють і для мене і для Едріка все буде добре.
-Ти не можеш відійти далі, щоб всі не подумали, що ти мій довбаний охоронець, бо для людей тут я проста селянка, а не баронеса.
-За мене не переймайтеся. Як тільки буде потрібно я відійду на достатню відстань.
-Дякую.
-Головне, щоб Тео не почав заздрити. Такий красивий охоронець завжди біля тебе, а він ні.
-Не говори дурниць. Причин для ревнощів немає. Едрік мене бісить.
-Але ти не бачиш як це виглядає збоку. Постійні тренування, він бачив тебе у всіх можливих станах, зараз він супроводжує тебе, ваші сварки та суперечки. Якби я тебе не знала, то подумала, що він або твій хлопець, або брат.
-Не дай Нордрікс такого хлопця чи брата.
-Не знаю, я б молила Тенебрію про такого брата. Ти завжди будеш в безпеці, як за кам'яною стіною.
-У тебе для цього є хлопець та підтримка нашого барона.
-Ніби Жан зможе мене захистити. Насправді останнім часом я мало з ним спілкуюся.
-Чому?
-Коли ми останній раз були в місті й разом гуляли до мене почали лізти якісь хлопці та замість того щоб захистити мене він просто втік. Втік та залишив мене на поталу цим хлопцям.
-Ти не розповідала мені. — В моєму нутрі зародилося почуття тривоги та образи. Я дуже переймалася за свою подругу, а якщо вони встигли їй щось зробити? Якщо вона постраждала і мовчала. — Ти ж знаєш, що мені можна все розповісти? Вони скривдили тебе? Чому ти не розповіла?
-Хвала Тенебрії вони не встигли мене скривдити, але я сильно налякалася тоді й спокійно зустрічатися з Жаном думаю не зможу. Я хочу порвати з ним.
-Це правильно, але зачекай, чому вони тебе не скривдили?
-Тоді я нічого не змогла зробити краще ніж повільно відходити, а ці двоє наближалися до мене ще швидше, але ззаду я почула чоловічий голос, який на всю горлав хлопцям, щоб ті відійшли від мене, але вони не зробили навіть кроку. Очевидно вони лякані погрозами та погрози нічого не змінили, то ж моєму рятівнику прийшлося розквасити ніс одному, а іншому зламати руку. Тепер вони точно будуть знати як чіплятися до дівчат.
-І хто тебе врятував?
-Насправді я знаю тільки ім'я. Дерек.
-Добре, що цей хлопець опинився поряд і жаль, що ти не знаєш його повного імені.
-І щоб ти зробила?
-Ну я поговорила б з батьком і можливо він би взяв його у свою охорону.
Гравійована дорога тихо шурхотіла під ногами, а попереду ми вже добре бачили будинки та навіть деталі. Я чудово могла розгледіти ліхтар, що стояв на ґанку будинку чи красиво вирізьблені візерунки на дверях. Жителі нашого баронства були не найбіднішими, але і багато грошей не мали, хоча я з малечку бачила як батько старається і цілими днями не виходить з кабінету, щоб тут і там залатати ці фінансові дірки в баронстві. Натомість люди баронства Блекторн сильно бідували. В селах часто не вистачало грошей навіть на найнеобхідніші речі. Там працювали всі й малі, й старі. Натомість барон був багатою людиною, в нього був прекрасний маєток, зате у людей не було зайвої копійчини на хліб. Батько казав, що не знає хто чинить правильно. Він знав Монтрейна вже багато років, бачив який в нього дім, як одягнуті жінка та син. Ця кількість прикрас могла зрівнятися тільки з якоюсь герцогинею. Він відверто крав у своїх людей і всі це знали, але люди були занадто слабкі, щоб повстати, а королю було байдуже доки ситуація не стане ще гіршою. Батькові слова лунали в моїй голові й цей низький тембр завжди заспокоював мене. " Я не знаю хто з нас правий, але я знаю, що я вчинив би так ще з десяток разів і він також. Він піклується про себе та про сім'ю, а я стараюся встигати між своєю сім'єю і сотнею інших сімей." Розумні слова розумної людини. За цими роздумами я сама не помітила як ми крокували вуличками міста, а обернувшись я побачила, що Едрік вже зник. Схоже він справді послухав мене і дав мені деяку свободу, але я знаю, що він поряд. За ці місяці я змогла навчитися розрізняти його мовчазну присутність, чи можливо мені так здавалося. Нордрікс його знає. Цього чоловіка зрозуміти зможуть справді тільки боги.
-Я подумала, а якщо Тео опиниться таким як Жан?
-То й що?
-Тобі не боляче від такого відношення? Ви ж досить довго зустрічалися. Ти так довго бігала до нього.
-Мама попереджала мене, можливо, це буде мені уроком на все життя. Дивитися не на слова, а на дії. Вона розповідала, що в Сірґаті люди говорять, що Тенебрія не посилає свої випробування просто так, а той на чию долю не випало жодного випробування не потрібен Тенебрії й даром. Та й не твого рівня цей Тео. Тобі б барона чи віконта. Тобто навіть якщо ти зробиш помилку, то хто він порівняно з тобою?