Клинок Безіменної
Глава I. Клинок, що не ріже
Кров розтікалася по кам'яній підлозі. Вона чула, як кожна крапля падає у тишу, мов відлік часу, що спливає для неї. Її долоня стискала руків'я кинджала, лезо якого залишалося чистим.
— Знову… — холодний голос наставника змусив її здригнутися.
Він стояв у тіні, його силует був нерухомим, а очі — як дві прірви. Перед нею лежало тіло, що ще хвилину тому було живою людиною. Вбивство мало бути швидким і бездоганним, але вона знову схибила. Чоловік на підлозі вже був мертвим, але не від її руки.
— Чому ти не змогла зробити цього? — наставник зробив крок вперед.
Вона не мала відповіді. Її серце билося гучно, а в голові панував хаос. Вона відточувала удари днями й ночами, виконувала кожну вправу до ідеалу, та щоразу, коли наставала мить завдати смертельного удару, щось усередині неї спинялося.
Наставник схилився до неї, його голос став ще тихішим:
— У світі немає місця для клинка, що не ріже.
І він зник у темряві, залишивши її на колінах перед черговим доказом власної невдачі.
Вона знову була слабкою.
Але чому?
#3312 в Фентезі
#562 в Бойове фентезі
Відредаговано: 20.03.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
