Глава 25. "Невидимі загрози"

Ранок видався спокійним, хоч і напруженим після рішень, які вони прийняли останніми днями. Анна вже кілька днів жила з Мортарієм, і це додавало їй незвичного відчуття захищеності. Водночас вона розуміла, що це нове життя пов’язане з багатьма труднощами, яких вона не очікувала.

Вона сиділа на лекції, намагаючись сконцентруватись на тому, що викладач писав на дошці, але думки весь час поверталися до Мортарія, їхніх стосунків та того, що все настільки швидко змінилося. Еліс, яка сиділа поруч, помітила цей неспокій.

— Ти виглядаєш напруженою, — зауважила подруга, нахиляючись ближче. — Як ви з Мортарієм? Звикла жити разом?

Анна зітхнула, трохи розслабляючись. Еліс завжди була прямою, і це давало їй можливість висловитись.

— Це все ще трохи дивно, якщо чесно, — сказала Анна, намагаючись говорити тихо, щоб їх не почули інші студенти. — Я не думала, що все станеться так швидко. Але після нападів він вирішив, що так буде безпечніше для нас обох.

Еліс підняла брову і скептично подивилася на неї.

— Безпечніше? Або просто він не хоче тебе відпускати далеко від себе? — в її голосі звучала легка нотка сарказму.

Анна усміхнулася, але потім серйозно додала:

— І те, і інше. Після того, що сталося з нападами, я розумію, що це дійсно питання безпеки. Я переоцінила свої сили і можливості. Мортарій мав рацію, і мені складно це визнавати.

Еліс на мить замовкла, обмірковуючи почуте.

— Тобто ви вже разом у всіх сенсах? — вона намагалася приховати своє зацікавлення, але Анна побачила це в її очах.

— Так, — зізналася Анна, трохи ніяковіючи. — Але це теж сталося не через якийсь романтичний план. Спершу було питання виживання, а тепер… здається, все це розвивається швидше, ніж я очікувала.

Еліс усміхнулася, зрозумівши все без зайвих слів.

— Ну, принаймні ви не втратили часу даремно. Життя вдвох може бути цікавим... особливо з таким, як Мортарій.

Анна злегка усміхнулась, але перш ніж вона встигла відповісти, її внутрішнє відчуття тривоги знову активувалося. Вона раптово відчула незриму загрозу, що наближалася. Озирнувшись навколо, вона помітила, що кілька фігур з’явилися у дверях аудиторії, підходячи до них. Вони виглядали як звичайні студенти, але Анна відразу відчула, що щось не так.

— Еліс, будь обережна, — тихо сказала Анна, схопивши подругу за руку.

Еліс не встигла запитати, що сталося, як одна з фігур, що наближалась, озвалася.

— Анно, здається, ти трохи загралася в героїню, — промовив один із них холодно, вишкіряючись. — Час повернути тебе на землю.

Анна швидко зрозуміла, що її оточують вороги. Це були не звичайні студенти, а ті, хто були здатні блокувати її сили.

Анна відчула, як тривога охопила її повністю. Серце почало битись швидше, а адреналін захопив тіло. Вона миттєво зрозуміла, що ті, хто оточили її, були набагато небезпечніші, ніж звичайні студенти. Вони мали план і явно не просто вирішили налякати її. У неї не було часу думати, як це сталось — вона мала діяти.

— Еліс, негайно йди звідси, — прошепотіла Анна, відштовхнувши подругу трохи назад.

Еліс збентежено поглянула на неї, але відразу зрозуміла серйозність ситуації. Вона кивнула і почала відступати, намагаючись знайти вихід з аудиторії, поки навколо не стало надто небезпечно.

— Ти не втечеш від нас, — глузливо сказав один із ворогів, роблячи крок уперед. Він витягнув руку, і Анна відчула, як навколо неї почали з'являтись темні силові потоки, що блокували її магію. Це були чари, якими могли користуватись лише досвідчені заклиначі.

Анна миттєво зрозуміла, що її магічні сили опинилися під загрозою. Вона намагалася знайти слабке місце в їхньому заклятті, але темрява, що оточувала її, здавалася майже нездоланною.

— Навіщо ви це робите? — різко запитала вона, намагаючись триматися впевнено. Її голос був твердий, хоча вона знала, що ситуація критична.

— Ти ще не зрозуміла? — один із них ухмильнувся. — Ти — загроза для нас усіх. Якщо ти продовжиш свої пошуки сили, твоя доля — зруйнувати все, що ми намагаємось створити.

Анна не могла повірити в почуте. Вона була загрозою? Але це не мало сенсу. Ще кілька секунд тому вона намагалася врятувати себе та своїх друзів, але тепер її переслідують, наче вона небезпечна.

— Ви помиляєтесь, — відсічила Анна, намагаючись зосередитися і хоча б трохи розкрити свою магію. Але все було марно. Закляття ворогів міцно тримало її в тенетах темряви.

— Може, і помиляємось, — відповів один із них, його голос злісно відлунав у повітрі, — але шанс ризику ми собі не дозволимо.

Він підійшов ближче, збираючись завдати остаточного удару. Анна відчувала безпорадність, її серце билося з шаленою швидкістю. Але раптом повітря навколо стало густішим, немов хтось вселив у нього силу. Вона відчула, як темрява, що її стримувала, поступово слабшає.

Перед нею з’явився Мортарій. Його присутність немов вибухнула в приміщенні, і закляття, яке тримало Анну, почало розпадатися. Він підняв руку, і темні потоки, що оточували Анну, розсіялися в одну мить.

— Ви зробили велику помилку, — холодно промовив він, дивлячись на ворогів, які моментально відступили назад від його сили.

Мортарій за мить був поруч із Анною, поставивши її за себе, захищаючи від загрози. Його погляд був темним і загрозливим.

— Ви не вийдете звідси живими, — сказав він з ледь стримуваним гнівом і кинувся в атаку.

Здавалося, що його тіньові сили подвоїлися від люті. Одним рухом він знищив закляття ворогів, а наступним — розправився з двома найближчими. Анна не встигла оговтатися від того, що побачила. Лише за кілька хвилин все закінчилося, вороги були або непритомні, або тікали геть.

Коли загроза минула, Мортарій повернувся до Анни. Його темний погляд змінився, тепер у ньому було більше турботи.

— Я ж тобі казав бути обережною, Анно, — його голос звучав холодно, але в очах читалася турбота. — Ти не можеш впоратися з ними сама. Це було занадто ризиковано.