Глава 24. "Темні інтриги"

Академія жила своїм звичним ритмом, але щось змінилося для Анни. Відтоді як вона переїхала до Мортарія, погляди, які раніше лише зрідка ковзали по ній, стали куди більш настирливими. Деякі студенти, особливо дівчата, поглядали з явною заздрістю, а часом — і відкритою ворожістю. Було зрозуміло, що чутки розлетілися швидше, ніж вона могла собі уявити.

Одного ранку, сидячи на лекції з магічної історії, Анна відчула на собі особливо холодний погляд. Вона підняла голову й побачила Аделіну, яка сиділа в кількох рядах позаду, дивлячись на неї з ненавистю в очах. Її подруги, як завжди, шепотілися та кидали косі погляди. Очевидно, новини про переїзд Анни до Мортарія вже дійшли й до неї.

Анна намагалася не зважати, зосереджуючи увагу на лекції, але відчуття тривоги не полишало її.

Після занять Еліс підійшла до Анни.

— Ти відчуваєш це, правда? — тихо спитала вона, озираючись навколо. — Усі ці погляди. Чутки швидко розповсюдилися. Я чула, як говорили про тебе в коридорах. І не лише студенти, а й деякі викладачі.

Анна зітхнула й потерла скроні.

— Так, я помітила. Але чому це таке велике діло? Ми ж нічого не порушили.

— Це не про порушення правил, — відповіла Еліс, дивлячись на подругу з турботою. — Це заздрість і страх. Ти стала ближче до однієї з найвпливовіших осіб в Академії. Люди бояться змін.

Анна хотіла заперечити, але тут до них підійшов Клеренс. Його обличчя було серйозним, і в очах горів прихований неспокій.

— Ти повинна бути обережною, Анно, — сказав він, не вітаючись. — Відносини з Мортарієм — це не лише про вас двох. Багато хто хоче знищити його або хоча б похитнути його позиції в Академії. І зараз, коли про вас знають, ти стала слабким місцем.

Анна напружилася.

— Я можу захистити себе, — твердо сказала вона. — Але що ти маєш на увазі під «слабким місцем»?

Клеренс зітхнув.

— Є сили, які хочуть дискредитувати Мортарія. Вони можуть використати тебе, щоб підірвати його авторитет. Це може бути як зовнішня загроза, так і внутрішні інтриги. І це вже починається. Я чув, що деякі викладачі підбурюють студентів проти вас.

Анна мовчки переварювала почуте, усвідомлюючи, наскільки складною стала ситуація.

— Що мені робити? — тихо запитала вона, обводячи поглядом Еліс і Клеренса.

— Пильнуй, кому довіряєш, — порадив Клеренс. — І завжди будь напоготові. Академія може бути не менш небезпечною, ніж зовнішній світ.

Еліс кивнула.

— І ти завжди можеш покластися на нас. Ми не дамо їм тебе скривдити.

Анна подякувала їм, але всередині відчувала, що цього разу все серйозніше. Коли вона йшла до чергової лекції, її знову зупинили. Це була Аделіна.

— Я сподіваюся, тобі комфортно в тіні Мортарія, — саркастично промовила вона, зупиняючи Анну в коридорі. Її подруги, як завжди, стояли поруч і посміхалися зловтішно. — Але не думай, що це робить тебе особливою.

Анна стиснула кулаки, відчуваючи, як злість наростає.

— Я не шукаю нічого, — холодно відповіла вона. — Ти більше нічого не виграєш, намагаючись розпочати новий конфлікт.

Аделіна зловісно усміхнулася.

— Подивимось, скільки ще ти витримаєш. Ти тепер під прицілом. І я зроблю все, щоб ти впала.

Анна мовчки дивилася на неї, усвідомлюючи, що ці інтриги лише починаються.

Але десь в глибині душі вона відчувала, що Мортарій теж це передбачав. І що їм доведеться разом протистояти новим загрозам.

Анна стояла на місці, дивлячись услід Аделіні, яка повільно й самовпевнено відходила в бік своїх подруг. Слова дівчини дзвеніли в голові Анни, викликаючи хвилю гніву та тривоги. Вона знала, що Аделіна не залишить її в спокої і намагатиметься вдарити знову. І хоча Анна була впевнена в своїх силах, у глибині душі вона усвідомлювала, що ворогів, які чекають її падіння, стає більше з кожним днем.

Лекції цього дня минали, мов у тумані. Анна намагалася зосередитися, але її думки весь час поверталися до розмови з Аделіною та слів Клеренса. Вона раптом усвідомила, що тиск з усіх боків стає нестерпним — її стосунки з Мортарієм, інтриги в Академії, постійна загроза з боку ворогів.

Після занять вона вийшла на подвір’я Академії, щоб трохи провітрити голову. Її чекала важлива розмова з Мортарієм, і вона відчувала, що рішення, яке доведеться прийняти, стане для неї справжнім випробуванням. Але перш ніж вона встигла дійти до їхнього домовленого місця зустрічі, звідусіль знову почали з'являтися незнайомі обличчя — студенти, які таємниче шепотілися, кидаючи косі погляди.

"Це вже стає небезпечним," подумала вона. Вороги, очевидно, намагалися діяти через натовп.

Як тільки вона підійшла до затіненого куточка саду Академії, де вони з Мортарієм домовилися зустрітися, відчуття небезпеки стало ще сильнішим. Вона зупинилася, озирнулася. Тіні дерев здавалися глибшими, а повітря — важчим. І тут з-за рогу з'явився Мортарій, як завжди, майже беззвучно.

— Я бачу, ти втомилася, — спокійно промовив він, підійшовши до неї й кладучи руку їй на плече. Його дотик приніс несподіване відчуття безпеки.

— Так, сьогоднішній день був складним, — зізналася Анна, зітхнувши. — Всі ці погляди, шепотіння… Аделіна знову намагається підставити мене. І здається, тепер вона не одна.

Мортарій слухав її мовчки, але його очі темнішали, коли вона згадала про Аделіну.

— Вони намагаються грати проти нас, — сказав він нарешті, піднімаючи руку, щоб провести пальцями по її щоках. Його дотик був м'яким, але в його очах плескалася суворість. — Але вони не розуміють, з ким мають справу. Ти не сама, Анно. Я нікому не дозволю скривдити тебе.

Анна зустріла його погляд і побачила в його очах щось більше, ніж просто обіцянку захисту. Це було прагнення бути поруч із нею, завжди і всюди.

— Твоя безпека — мій пріоритет. Я не дозволю тобі більше ходити самій і наражатися на небезпеку.

Анна підняла брови, намагаючись не показати здивування.

— Ти хочеш, щоб я була під постійним наглядом? Щоб я весь час проводила поруч із тобою, як якась принцеса, яку треба охороняти?