Глава 20: Новий етап

Анна зайшла до аудиторії й одразу побачила Еліс, яка вже сиділа за своїм звичним місцем. Як тільки Еліс помітила Анну, на її обличчі з'явилася хитра усмішка. Вона явно збиралася задавати незручні питання. Анна лише зайняла своє місце поруч, коли Еліс одразу ж нахилилася до неї і стиха запитала:

— Ну, і де це ти пропала на всю ніч? Тебе ж ніде не було видно!

Анна відчула, як її щоки заливаються рум'янцем, але вона не хотіла втрачати самовладання. Еліс не відступить, доки не дізнається, що сталося.

— Еліс, я повинна тобі щось сказати, — почала Анна, зітхнувши й обернувшись до подруги. Вона знала, що уникнути пояснень не вдасться.

— Ти не просто повинна, ти мусиш! — нетерпляче перебила Еліс, підстрибуючи на місці від цікавості. — Ти ж не просто десь заночувала! У тебе на обличчі все написано.

Анна закотила очі й вирішила не затягувати розмову.

— Я була з Мортарієм, — тихо сказала вона, спостерігаючи, як в очах Еліс блиснула ще більша цікавість.

— Мортарієм? Ти серйозно? І ти провела з ним ніч? — здивовано вигукнула Еліс, а її очі ще більше розширилися.

Анна зніяковіло кивнула, відчуваючи, що ця розмова стає складнішою, ніж вона очікувала.

— Так... Але справа не тільки в цьому. Я маю переїхати до нього. Він наполягає, що так буде безпечніше для мене, — зітхнувши, додала вона.

Еліс схопила її за руку й майже прошепотіла:

— Що значить «безпечніше»? Щось сталося?

— На мене знову напали, — почала Анна, трохи нервово пригадуючи події останніх годин. — Це сталося сьогодні вранці, після того, як ми з Мортарієм розійшлися. Я потрапила в пастку, і якби не він...

Еліс завмерла, слухаючи подругу, її усмішка зникла, і вона схвильовано нахмурилася.

— Анно, це дуже серйозно. І ти тепер дійсно житимеш із ним? — запитала вона з недовірою, але в її голосі було більше турботи, ніж критики.

Анна не одразу відповіла. Вона знала, що це рішення було вимушеним, але відчувала змішані емоції щодо всього, що відбувалося між нею і Мортарієм.

— Так, — нарешті відповіла вона. — Він каже, що це необхідно для моєї безпеки. І… ну, наші стосунки теж змінилися. Все це сталося так швидко.

Еліс глибоко вдихнула і хитнула головою, переварюючи почуте.

— Анно... Я не знаю, як на це реагувати, — зізналася вона. — З одного боку, це звучить як велика відповідальність і небезпека, а з іншого — ти кажеш, що між вами починається щось більше.

Анна кивнула, відчуваючи, як всередині змішується радість і тривога.

— Це правда. Наші стосунки більше не лише наставник і учениця. Ми обоє це розуміємо, але як це буде далі... я не знаю. І мене лякає, що я не зможу з цим впоратися.

Еліс на мить задумалася, а потім міцно обійняла Анну.

— Ти зможеш, — сказала вона твердо. — Ти завжди знаходила вихід із будь-якої ситуації. Головне — не втрачати себе.

Анна зітхнула, відчуваючи легкість після розмови з Еліс. Вона хотіла продовжити пояснювати все, що сталося, але одночасно відчувала, що багато чого залишилося невисловленим. Її думки крутилися навколо Мортарія і того, як швидко все змінилося.

— Я не знаю, як це все буде далі, — сказала Анна, дивлячись у вікно. — Але почуваюся трохи втраченню в цьому всьому.

Еліс стиснула її руку, змушуючи знову зосередитися на розмові.

— Анно, я знаю, що це складно, але ти повинна довіряти своїм відчуттям. Якщо ти дійсно віриш, що Мортарій захистить тебе, і що ваші стосунки мають сенс, то ти повинна дати цьому шанс.

Анна кивнула, але всередині щось все ще не давало їй спокою. Вона знала, що її життя вже не буде таким, як раніше. З однієї сторони, це лякало, а з іншої — захоплювало. Відчуття небезпеки й сили переплелися з її новими почуттями до Мортарія.

— Ти права, — зітхнула вона, намагаючись зібратися з думками. — Але все одно важко усвідомити, що тепер я фактично буду під постійним наглядом. Я ж не принцеса, яку треба охороняти кожної миті.

Еліс усміхнулася і, трохи нахилившись до Анни, додала:

— Ну, тепер ти не просто учениця академії, а дівчина Мортарія. Це вже щось, погодься?

Анна закотила очі й розсміялася, незважаючи на всю серйозність ситуації.

— Так, але це не робить мене особливою, — відповіла вона, трохи жартома.

Еліс посміхнулася ще ширше і додала:

— Може, й так, але тепер ти під його захистом, і це дає тобі великі переваги. Та й, якщо чесно, я б не відмовилася опинитися на твоєму місці. Він такий загадковий і… привабливий.

Анна підняла брови, дивлячись на Еліс, яка все ще посміхалася.

— Так, але це не лише романтика, — серйозно додала Анна. — Ми опинилися в самому центрі небезпечних подій. Мортарій знає про щось більше, але поки не хоче говорити мені всього.

— Це й справді тривожно, — погодилася Еліс, опустивши погляд. — Але ти не одна. І я завжди буду поруч.

Анна відчула тепло в серці від цих слів.

— Дякую, Еліс, — тихо сказала вона.

— Завжди, — підморгнула Еліс. — А тепер давай повернемося до наших лекцій, бо на нас вже чекають.

Анна кивнула і глибоко вдихнула, готова продовжити свій день. Але думки про те, що тепер вона повинна переїхати до Мортарія, не полишали її. Що це значить для них обох і як це змінить її життя?

Після закінчення лекцій Анна все ще відчувала напругу. Вона повільно йшла коридорами академії, розмірковуючи над тим, що чекає на неї далі. Їй треба було забрати свої речі і переїхати до Мортарія.

На виході з аудиторії вона побачила його. Він чекав на неї, спираючись на стіну, його погляд був спрямований на Анну, і вона відчула легке тремтіння всередині.

— Час повертатися, — тихо сказав Мортарій, коли вона підійшла ближче.

Анна зупинилася поруч, вдивляючись у його темні очі. Вона все ще не могла звикнути до того, що тепер вони стали ближчими.

— Я все ще не впевнена щодо цього, — відповіла вона, вагаючись.

Мортарій підійшов ближче, торкнувся її руки і тихо додав: