Глава 17: Таємні бажання і загроза в тіні

Наступні кілька днів у Академії минули для Анни мов у тумані. Після поцілунку з Мортарієм вона відчувала дивне змішання емоцій — від радості до нерозуміння. Він більше не ховав свої почуття, але також не форсував подій, наче давав їй час усвідомити, що між ними відбувається.

На тренуваннях, які вони проводили разом, напруга від їхнього нового зв'язку завжди була присутньою. Анна помічала, як його погляди затримувалися на ній довше, ніж раніше. Її серце щоразу билося швидше, коли він був поруч, але вона ще не до кінця знала, як реагувати на це.

Одного ранку, коли всі студенти Академії вирушали на заняття, Анна відчула легке хвилювання. Їй потрібно було зосередитися на навчанні, але думки постійно поверталися до Мортарія. Вона ніколи не могла передбачити його дії або наміри. Її життя за останні кілька днів змінилося настільки різко, що вона не могла повернути собі колишній спокій.

Анна кинула погляд на коридор, де часто зустрічала своїх друзів, але цього разу вона залишилася наодинці зі своїми думками. Її інтуїція підказувала, що між нею і Мортарієм буде ще більше викликів.

Тим часом, відносини з її друзями також не залишилися без змін. Еліс, хоча й підозрювала щось, не тиснула на Анну. Клеренс теж поводився спокійніше, але його турбота все ще була відчутна.

Вона вирушила на своє чергове тренування, але цього разу, підходячи до залу, її серце забилося сильніше. Вона знала, що Мортарій там і знову чекатиме її, готовий провести черговий урок. Однак сьогоднішнє тренування могло стати не лише фізичним випробуванням, а й емоційним.

Анна стояла в залі, вдихаючи свіже, прохолодне повітря, яке проникало через великі вікна. Вона чекала на Мортарія, але відчувала, що сьогоднішня зустріч буде іншою. Її серце прискорено билося, очі уважно спостерігали за дверима. У кімнаті витала невидима напруга, яка ставала дедалі важчою.

Мортарій увійшов, як завжди, безшумно і несподівано. Його чорний плащ, немов тінь, ковзав за ним. Він зупинився, дивлячись на неї своїми холодними, але водночас притягуючими очима. Анна відчула, як у грудях щось стискається. Її почуття до нього були більш складними, ніж будь-коли.

— Ти добре готова сьогодні? — запитав він, роблячи крок до неї. Його голос був низьким, з нотками чогось невловимого, чого вона не могла повністю зрозуміти.

Анна підняла очі на нього, намагаючись залишатися спокійною.

— Я завжди готова, — відповіла вона, намагаючись відновити контроль над своїми емоціями.

Мортарій наблизився до неї ще ближче. Її погляд ковзнув по його обличчю, і вона помітила ледь помітну втому в його очах. Це був короткий момент, але Анна відчула, що за цією втомою ховається щось більше.

— Ми повинні поспілкуватися не лише про тренування, — сказав він, дивлячись прямо в її очі. — Ти відчувала небезпеку? Сила, яка зростає навколо Академії, — це не просто відгомін минулого.

Анна збентежено нахмурилася. Вона знала, що в Академії часом траплялися небезпечні події, але не думала, що це може бути щось значно більше.

— Що ти маєш на увазі? — запитала вона.

— Тіньова реальність знову активізується, і з кожним днем вороги стають ближчими, — його голос був серйозним, і тепер в його очах з’явився вогонь, якого вона не помічала раніше. — Я не можу залишити тебе без захисту, Анно. Ти повинна бути обережнішою.

Анна відчула, як холодок пробіг по спині від його слів. Її інтуїція підказувала, що Мортарій не просто турбується про неї як учня. В його словах була прихована ще одна, більш глибока мотивація.

— І що ти пропонуєш? — Анна зробила крок до нього, піднявши погляд.

Він затримав погляд на її обличчі, а тоді несподівано простягнув руку, обережно взявши її за зап’ястя. Його дотик був теплим і заспокійливим, хоча відчувався, як вогонь.

— Я буду поруч з тобою. Завжди, — сказав він, і його голос на цей раз звучав м'яко, але рішуче. — І якщо буде потрібно, я знищу всіх, хто наважиться загрожувати тобі.

Анна вдивлялася в його очі, намагаючись зрозуміти, чи це просто його відповідальність як наставника чи щось більше. Її серце шалено забилося.

Але в цей момент повітря навколо них ніби стиснулося. Темрява в кутку зали почала рухатися, і з тіней випливла щось велике й огидне. Це була істота, яку Анна вже бачила раніше — створіння з Тіньової реальності.

Воно мовчки спостерігало за ними, але цього разу його наміри були чіткими. Анна відчула небезпеку, і її магія почала пробуджуватися, готуючи її до бою.

Мортарій різко відштовхнув Анну в бік, ставши між нею і тінню. Його погляд потемнів, і він витягнув руку, викликавши тіні, які почали обертатися навколо створіння. Воно відповіло агресивним рухом, кидаючись на них.

— Тримайся подалі! — різко вигукнув Мортарій, але Анна вже активувала свою магію, незважаючи на його наказ.

Істота атакувала швидко, але Мортарій стримував її своїми силами. Відчуття небезпеки було гострим, і Анна зрозуміла, що це не просто випадкова атака. Вороги були готові забрати її, використовуючи всі можливі засоби.

Бій з тіньовим створінням тривав кілька хвилин, але для Анни це здалося вічністю. Мортарій з усією своєю могутністю стояв перед істотою, захищаючи її, не зважаючи на свої рани. Його тіні огортали тіло створіння, знищуючи його повільно, але невідворотно.

Коли останні шматки тіньової сутності розтанули в повітрі, Мортарій впав на одне коліно, важко дихаючи. Анна з жахом помітила, що з його боків сочилася кров. Його шкіра зблідла, а подих став важким і переривчастим.

— Мортарію! — закричала вона, кидаючись до нього. Вона обережно обняла його за плечі, намагаючись підняти. — Ти поранений! Ми повинні негайно тебе врятувати.

Він спробував підняти голову, але його тіло більше не слухалось. Анна зрозуміла, що часу обмаль.

— Ні… не варто… — прошепотів Мортарій, намагаючись відсунути її руку, але сил не залишилось.

— Тобі потрібна допомога, і я не дозволю тобі вмерти! — рішуче сказала Анна, схопивши його за руку і підвівши на ноги, хоча це було нелегко.