Глава 5: Ненароком

Анна виходила з аудиторії після чергового уроку, заглиблена у власні думки. Її перший день в Академії був насиченим, і вона ще не встигла повністю усвідомити все, що відбувалося навколо. Кожен урок, кожна зустріч були новими і незвичними, залишаючи по собі відчуття легкої втоми, змішаної з хвилюванням.

Коридор був заповнений учнями, що поспішали на наступні заняття або ж просто спілкувалися між собою. Анна намагалася зосередитися на тому, щоб не загубитися в цій масі людей.

І раптом її збило з ніг. Сильний поштовх, несподівано швидкий і різкий, змусив її втратити рівновагу. Анна випустила книги з рук і, впавши, опинилася на холодній кам'яній підлозі коридору.

— О, вибач, я не бачив тебе! — пролунало над нею.

Анна підвела голову і побачила знайоме обличчя — це був Касіан. Він нахилився до неї, простягаючи руку, щоб допомогти їй піднятися.

— Я справді не хотів, — сказав він, і в його голосі можна було почути щире занепокоєння.

— Все гаразд, — відповіла Анна, підводячись за його допомогою. Її серце знову почало битися швидше. Вона не знала, що її хвилювало більше — раптовий поштовх чи те, що це був саме він.

Касіан допоміг їй підняти книги, і коли вона брала їх у нього з рук, їхні пальці на мить доторкнулися одне одного. Від цього короткого контакту Анна відчула, як щось всередині неї відгукнулося — слабкий електричний імпульс, який вона вже знала як знак магічного зв'язку.

— Я завжди такий незграбний, коли поспішаю, — сказав він з легкою усмішкою, від якої на його обличчі з'явилася ямка. — Зазвичай встигаю не збивати людей, але сьогодні явно не мій день.

Анна коротко усміхнулася, але все ще відчувала напругу. Його присутність справляла на неї враження, якого вона намагалася уникати.

— Як твої перші уроки? — спитав він, явно не поспішавши йти.

— Досить добре, — відповіла Анна, опустивши погляд на свої книги, намагаючись не зустрічатися з його очима.

— Ти швидко освоюєшся, — зазначив він, киваючи. — Не кожен так одразу може впоратися з магією.

Анна хотіла щось відповісти, але не знала, що саме. Її турбувало те, що він приділяв їй стільки уваги. Вона не хотіла потрапляти під зірку цього світу.

— Знаєш, у мене є ідея, — раптом сказав Касіан, злегка нахилившись до неї. Його голос став трохи тихішим, але зберіг ту саму впевненість. — Як щодо прогулянки після занять? Тут є чудове місце на пагорбі за Академією. Відкривається приголомшливий вид на озеро і ліси.

Анна застигла на мить, не знаючи, як реагувати. Їй було приємно, що він запрошує її, але інтуїція підказувала їй, що зараз не час втягуватися в такі стосунки, особливо коли вона тільки-но прибула в Академію.

— Дякую за запрошення, але, — почала вона, намагаючись підібрати слова, щоб не образити його, — сьогодні я хотіла б просто відпочити після занять. Може, іншим разом?

Касіан на мить здався здивованим, але швидко приховав це під дружньою усмішкою.

— Звісно, — промовив він, легко знизуючи плечима. — Як буде зручно. Якщо передумаєш — скажи, я завжди радий компанії.

Він підморгнув їй, і на мить Анна відчула, що він залишає їй більше простору, ніж більшість хлопців на його місці. Після цього він легко і впевнено пішов далі по коридору, залишивши Анну на самоті з думками.

Анна видихнула, коли Касіан зник у натовпі. Вона намагалася повернути собі спокій, коли відчула різкий поштовх ззаду. Сили, з якою її штовхнули, було достатньо, щоб вона знову втратила рівновагу. В її голові блискавично пролетіло відчуття дежавю — вже другий раз за сьогодні її збивають з ніг.

— Ти серйозно?! — вигукнула вона, падаючи на коліна і втримуючи книги, які ледь не розсипалися на підлогу.

Її терпіння було на межі. Вона різко підвелася, готуючись відповісти черговому "незграбному" випадку, але коли обернулася, перед нею стояли троє дівчат. Вони перегородили їй шлях, зухвало дивлячись на неї з виразом повної зверхності.

Одна з них — висока, струнка дівчина з ідеальною зачіскою і вишуканим вбранням, явно домінувала над іншими. Її дві подруги, що стояли по обидва боки, здавалося, були лише тінями поруч з нею, готовими підтримати кожен її жест або слово.

— Ну що, новачка, — презирливо почала та, що стояла в центрі. — Думаєш, якщо Касіан з тобою кілька слів перекинувся, ти можеш вважати себе особливою?

Анна стискала зуби, намагаючись тримати себе в руках, але відчувала, як гнів поступово наростає всередині неї. Вона ще навіть не встигла як слід освоїтися в Академії, а вже потрапила під приціл.

— В чому справа? — холодно запитала Анна, дивлячись прямо в очі лідерці трійці.

Дівчина посміхнулася зухвало, її погляд став ще більш презирливим.

— Ти серйозно не знаєш, хто я? — вона підняла підборіддя, наче це саме по собі мало все пояснити. — Я Аделіна. І я зустрічалася з Касіаном ще до того, як ти сюди взагалі потрапила. Ми були найкращою парою в Академії, і ніхто цього не змінить. А тим більше така, як ти.

Подруги Аделіни коротко захихотіли, як завжди підтримуючи її будь-якими способами. Їхні очі випромінювали чисте зловтішання.

Анна відчула, як щось всередині неї завирувало. Вона не знала, що це було — обурення чи пробудження її магічної енергії. Але вона точно знала одне: вона не збиралася терпіти знущання, особливо від когось на кшталт Аделіни.

— Ти справді думаєш, що хтось тут буде слухати твої претензії на Касіана? — холодно відповіла Анна, зробивши крок уперед. — Якщо він тобі був такий важливий, може, не варто було його втрачати?

На мить обличчя Аделіни спотворилося від гніву. Очевидно, вона не очікувала такої відповіді від новенької.

— Як ти смієш так зі мною розмовляти? — її голос став гострим і холодним. — Ти взагалі розумієш, з ким говориш?

Анна не дозволила собі відступити.

— Я говорю з дівчиною, яка не може змиритися з тим, що інші теж мають право на своє життя, — спокійно промовила вона. — Якщо ти вважаєш себе найкращою для нього парою, то, можливо, вам варто поговорити без моєї участі.