Глава 4: Перші уроки

Анна прокинулась рано, ще до сходу сонця. Світло, яке ледь пробивалося через вікно, заливало кімнату теплим золотистим сяйвом. Вона відчула легке хвилювання. Сьогодні був її перший день навчання в Академії, і все ще здавалося нереальним.

Вставши з ліжка, вона тихо підійшла до вікна. З двору доносилися перші звуки пробудження: учні поспішали до своїх ранкових занять, повітря насичувалося енергією очікування. Десь унизу тихо зашелестів вітер, приносячи з собою запахи зелені і каменю.

— Нервуєш? — почула вона голос позаду.

Еліс, її сусідка, вже одягалася. Її довге каштанове волосся було заплетене у дві коси, що спадали на плечі.

— Трішки, — зізналася Анна, відчуваючи, як її руки починають трохи тремтіти. — Я не знаю, чого чекати.

— Це нормально, — підморгнула Еліс, поправляючи свою мантію. — Перші дні завжди трохи хаотичні. Але якщо ти не вперше маєш справу з магією, все піде легше, ніж здається.

Анна мовчки кивнула, згадуючи свій перший неконтрольований спалах сили на Землі. З того часу все змінилося, і хоча магія тепер текла в її жилах, вона все ще не знала, як правильно нею керувати.

— Ходімо до їдальні, — запропонувала Еліс. — Сніданок — це найважливіше.

Проходячи по коридорах всі звертали увагу на Анну, що їй не дуже сподобалось. Адже вона не дуже полюбляла зайву увагу.

Їдальня Академії була величезною залою з довгими дерев’яними столами, за якими учні вже зібралися на ранкову трапезу. Стеля була вкрита чарівними візерунками, що змінювалися від світла магічних ламп, які висіли під стелею.

Анна відчула легку напругу, коли увійшла всередину разом з Еліс. Вона вже зрозуміла, що тут кожен має своє місце, своїх друзів і свою репутацію. Вона ж була новенькою і ще не мала нічого з цього.

— Сідай сюди, — сказала Еліс, показуючи на місце за столом біля стіни.

Анна сіла поруч і почала розглядати навколо. Учні сміялися, спілкувалися між собою, їли хліб, сир і фрукти. Здавалося, все було звично, але Анна відчувала, як на неї час від часу хтось кидає погляди — новенька завжди привертала увагу.

Раптом двері їдальні відчинилися, і до зали увійшов високий хлопець з темним волоссям і впевненим виглядом. Він одразу ж привернув увагу всіх. Його хода була неквапливою, але кожен його рух випромінював силу і впевненість. Дівчата з сусідніх столів почали перешіптуватися, стежачи за ним поглядами.

— Це Касіан, — пошепки сказала Еліс, помітивши, що Анна теж звернула на нього увагу. — Найпопулярніший хлопець в Академії. Його батько — один із членів Ради магів. Кожна дівчина хоче з ним зустрічатися, а кожен хлопець — бути ним.

Анна непомітно ковтнула, намагаючись не виглядати надто зацікавленою. Вона вже навчилася не привертати до себе зайвої уваги, але Касіан помітив її. Він поглянув прямо в її сторону і зупинився. На мить їхні погляди зустрілися, і Анна відчула, як її серце пропустило удар.

До її здивування, він посміхнувся і направився прямо до неї.

— Привіт, — сказав Касіан, коли зупинився біля її столу. — Новенька, так? Можна сісти?

Анна застигла від несподіванки, але швидко кивнула.

— Так, звісно, — пробурмотіла вона, намагаючись не видавати свого збентеження.

Касіан без вагань сів поруч з нею, і Анна відчула, як погляди майже всіх присутніх у їдальні повернулися до них. Дівчата з сусідніх столів почали кидати на неї заздрісні та злісні погляди, а деякі навіть відкрито шепотілися.

— Я Касіан, — хлопець простягнув їй руку, і його погляд був настільки прямим і впевненим, що Анна на секунду не знала, як відповісти.

— Анна, — відповіла вона, потискаючи його руку, і відчула легке тепло від його дотику.

— Не хвилюйся, тут ти швидко звикнеш, — посміхнувся він. — Академія — дивовижне місце. Головне — знайти, з ким варто спілкуватися.

Його слова прозвучали так, ніби він пропонував їй щось більше, ніж просто дружбу. Анна відчула, як напруження в залі зростає. Дівчата навколо, особливо ті, що сиділи ближче до нього, почали дивитися на неї з відвертою неприязню.

— Ти вже зустрічалася з кимось із викладачів? — продовжив Касіан, ігноруючи погляди оточуючих.

— Тільки з Мортарієм, — відповіла Анна, намагаючись триматися спокійно. Її голос трохи тремтів, але вона намагалася не видавати свого хвилювання.

— О, Мортарій, — Касіан кивнув, його обличчя набуло серйознішого виразу. — Він суворий, але багато чого може навчити. Головне — не показуй страху перед ним.

Анна кивнула, відчуваючи, як у неї стискається живіт. Вся ця ситуація здавалася нереальною — вона ще навіть не розуміла, як правильно поводитися в цьому світі, а вже стала центром уваги.

Касіан ще кілька хвилин розмовляв з нею, даючи поради щодо Академії і уроків. Він здавався розумним і впевненим у собі, і це ще більше лякало Анну — їй було важко зрозуміти, чому він звернув увагу саме на неї.

— До зустрічі на уроках, Анно, — підморгнув він, піднімаючись з-за столу. — Якщо що, не соромся звертатися.

Коли він пішов, у їдальні на кілька секунд запанувала тиша. Дівчата, які сиділи поруч, продовжували дивитися на Анну з ворожістю. Еліс, яка весь цей час мовчала, нарешті видихнула.

— Це… це було щось! — засміялася вона. — Здається, ти тільки що отримала більше уваги, ніж більшість дівчат за рік!

Анна зітхнула, відчуваючи, як з неї сповзає напруга. Вона знала, що це тільки початок, і вже передбачала, що дівчата навколо не дадуть їй спокою.

---

На перший урок Анна поспішала разом з Еліс. Кам'яні коридори Академії наповнилися голосами учнів, які рухалися в різні боки, обговорюючи свої завдання або жартуючи про попередні заняття. Її напруга дещо спала, коли вона побачила, що тут ніхто не поводився надто формально — учні були зайняті повсякденними справами, і ніхто не звертав на неї особливої уваги.

— Наш перший урок сьогодні з магічних основ, — пояснила Еліс, коли вони дійшли до широких дверей, що вели до великої аудиторії.

Усередині зала була вражаюча. Високі стіни були вкриті чарівними малюнками, що змінювалися з кожним поглядом: зображення дерев, морських хвиль і навіть вогняних драконів танцювали на стінах, створюючи відчуття, що кімната жива. У центрі аудиторії стояли кілька столів з різноманітними магічними артефактами.