Глава 3: Новий дім

Глава 3: Новий дім

Анна стояла на величезному подвір'ї Академії Магії, намагаючись оговтатися від величі місця, яке віднині стане її новим домом. Старовинні вежі піднімалися високо в небо, химерні кам'яні скульптури прикрашали арки та стіни. Повітря було насичене невидимою енергією, яка струмувала навколо, неначе всі будівлі тут мали власне життя.

— Сюди, — промовив незнайомець, який привів її сюди, показуючи на широкі кам'яні сходи, що вели до головної зали.

Анна, все ще відчуваючи легке запаморочення від перенесення в інший світ, поспішила за ним. Кожен її крок лунав по кам'яній підлозі, ніби старі стіни слухали її наближення. У голові роїлися думки про те, що на неї чекає далі.

Вони увійшли до величезної зали з високими стелями, де з десяток учнів і викладачів ходили туди-сюди. Анна спостерігала за ними, відчуваючи себе чужою. Всі були вбрані в різні шати — хтось у прості туніки, хтось у розкішні мантії, які майоріли дивовижними кольорами і символами.

— Тут усе починається, — незнайомець кивнув і зник у натовпі, залишивши Анну саму.

Вона нерішуче рушила вперед, не знаючи, куди йти далі. Очі поверталися на незнайомі обличчя, магічні символи на стінах і вікнах. Всі ці люди, здавалося, легко керували магією, яка витала в повітрі, а вона ще не знала навіть, як відчути її, не кажучи вже про контроль.

— Ти новенька? — раптом почула вона голос позаду.

Анна обернулася і побачила дівчину свого віку з коротким білим волоссям і гострими рисами обличчя. Вона стояла, склавши руки на грудях, і уважно розглядала Анну.

— Так, — тихо відповіла Анна, відчуваючи, як її серце знову починає битись швидше.

— Я Ліана, — дівчина кинула короткий погляд на сумку Анни, яка виглядала явно не з цього світу. — Перший раз бачу, щоб когось так вбрали. З якого ти роду?

Анна розгублено знизала плечима. Вона не знала, як відповісти на таке питання, і це явно збентежило її нову знайому.

— Нічого, ти скоро звикнеш, — Ліана злегка всміхнулася, відчувши її невпевненість. — Дозволь мені показати тобі Академію. Я тут уже третій рік.

Анна кивнула і, хоча все ще почувалася чужою, прийняла пропозицію Ліани. Разом вони пройшли через просторий коридор, де на стінах висіли портрети стародавніх магів. Їхні очі, здавалося, спостерігали за кожним їхнім рухом.

— Це головний корпус, — пояснювала Ліана, показуючи на високі двері, за якими було чути гомін студентів. — Тут проводяться лекції. У цій залі ми вивчаємо історію магії та зіллєваріння. А це — бібліотека.

Анна не втрималася і зазирнула всередину. Бібліотека вразила її розмірами: полиці з книгами тяглися до самої стелі, заповнені стародавніми фоліантами, з яких здавалося, що ось-ось спалахнуть магічні символи.

— Бібліотека — це серце Академії. Тут можна знайти все, що завгодно. Головне — знати, де шукати, — продовжувала Ліана.

Анна кивала, захоплюючись усім навколо, але одночасно почуваючись ще більш загубленою. Це був світ, про який вона нічого не знала. Але щось у ній підказувало, що вона була створена для цього.

— І ось твоя кімната, — сказала Ліана, зупинившись перед високими дерев'яними дверима. — У тебе буде сусідка. Сподіваюся, ви порозумієтеся.

Анна не впевнено відкрила двері і увійшла всередину. Її нова кімната була простою, але затишною. Дерев'яні меблі, камін у кутку і велике вікно, з якого відкривався вид на внутрішній двір Академії. На одному з ліжок вже лежали книги та одяг — її сусідка вже була тут.

— Якщо що, знайдеш мене в бібліотеці, — Ліана махнула рукою і зникла за дверима, залишивши Анну наодинці.

Анна сіла на своє ліжко, оглядаючи нову кімнату. Вона була далеко від того, до чого звикла на Землі, але в цьому місці було щось дивно знайоме. Вона почула легкий скрип і обернулася. Двері до кімнати відчинилися, і до кімнати увійшла невисока дівчина з каштановим волоссям і широкою усмішкою.

— Привіт! Ти новенька? — радісно спитала вона. — Мене звати Еліс. Сподіваюся, ми подружимося!

Анна відчула, як хвилювання повільно стихає. Еліс здалася їй доброзичливою, і вона сподівалася, що цей день закінчиться менш напружено, ніж почався.

— Я Анна, — несміливо промовила вона.

— Ну що ж, Анно, — Еліс відразу ж почала метушитися по кімнаті, наводячи порядок на своїй половині. — Ти знатимеш, як тут усе влаштовано. Академія може здаватися величезною і складною, але через кілька тижнів ти будеш як удома.

Анна посміхнулася. Вперше за день вона відчула тепло та спокій. Знайомство з Еліс трохи полегшило перші кроки в новому світі. Однак вона знала, що справжні випробування ще попереду.

Наступного дня її чекав перший повноцінний день навчання.