2

На цьому ми й розійшлися. Повертаючись додому я все думав про «конфіденційну розмову» з оперативником СБУ. Відверто кажучи Юрій Павлович не сподобався мені з першого погляду. Було в його поведінці та зовнішності щось таке, що відразу викликало у мене стійку неприязнь до нього. Навіть не знаю що саме конкретно розбурхало мої негативні враження про цього чоловіка. Можливо непривітний вираз його обличчя, чи скриплячі нотки в голосі, та найбільш мабуть нав’язлива цікавість та неприхована самовпевненість у спілкуванні.

Наприкінці цієї зустрічі в кав’ярні у мене навіть склалося таке відчуття наче Юрія Павловича цікавлять не долі живих людей, а він просто вирішує як дальше розпрядитися з бездушними манекенами. Навіть рішення залучити мене до свого розслідування неабияк дратувало. Ми ж бо працювали в різних відомствах, і я не мусів ставати його добровільним помічником. Єдине, що не дозволило мені послати цього чоловіка під три чорти була думка, що можливо він все так має рацію. Що як оперативник правий і моя односельчанка насправді планує найняти кілера?

Вдома, за вечерею, я вирішив розпочати власне розслідування і наче ненароком поцікавився у мами чи чула вона, що Олег Каланча збирається розширювати свій бізнес.

– Ясна річ що чула, – відповідає ненька подаючи мені миску з духмяними, крутобокими пончиками. – Геть чоловік здурів з тими грошима.

– Чому ти так кажеш? – дивуюся я. – Що погано в тому, що людина працює в поті чола, заробляє і дає заробляти іншим? Он в нашому селі він скількох односельчан роботою забезпечив.

– Воно то так, але… Що то за сім’я коли чоловіка ніколи вдома немає? Хіба прибутки здатні замінити дітям батька, а дружині судженого? Раніше всі трималися купки і якось давали собі раду, а тепер тільки те й знають що вештатися по заробітках заради великих грошей. А родини від цього розпадаються.

– Але ж Олег нікуди не виїжджав, – заперечую я. – Він же тут, в рідному селі.

– І що з того? Постійно в своїх справах. От коли ти його останній раз в церкві бачив на службі. Хіба по великих святах. А в будні, чи навіть в неділю, його дома й не застанеш.

– То ти думаєш у них сім’я не така щаслива як видається на перший погляд? – переводжу я мамині міркування в потрібне мені русло.

– А що там думати і на що дивитися? – іронічно хмикає жінка. – Навіть дурневі зрозуміло, що щастям там і не пахне. Ти ж не гірше мене знаєш, що Олеся заради свого чоловіка готова на все. В юності дівчина пожертвувала всім щоб тільки бути поряд з коханим. Стала вірною дружиною, гарною господинею, турботливою мамою. Вона віддала всю себе Олегові, а взамін тепер має крутого бізнесмена, котрого бачить біля себе лише час-від-часу.

– То й що, можливо їм і тих невеликих миттєвостей вистачає для безмежного щастя?

– Не верзи дурниць, сину, – поблажливо всміхаючись мовить мама. – Придивись добре сам до цієї «щасливої жінки». Веселої усмішки на її обличчі ти точно не побачиш, а от темні кола під очима можна інколи розгледіти. Та й сама Олеся останні півроку стала якась понура і малоговірка. Напевне має якісь клопоти в особистому житті, бо вже кілька разів пропускала службу в храмі.

Як це не соромно та мушу визнати, що таких подробиць, я не знав. Невже у моєї мами більше інформації про цю родину ніж у мене – сільського дільничного? Цікаво, що ж ще я такого дізнаюся зараз?

– Припускаєш у них сімейні негаразди? Справа йде до розлучення?

– Те що проблеми вони мають це факт, а от чи будуть розлучатися – переконана що ні.

– Чому?

– Бо Олеся з тих жінок котрі буквально боготворять своїх благовірних. Для неї Олег єдиний сенс існування, і заради нього вона готова пожертвувати всім що лиш має. Тому для того щоб бути разом з чоловіком жінка витерпить будь-які випробування та пробачить йому найогидніші вчинки. На розлучення з коханим вона ніколи не погодиться.

– Навіть якщо він зрадить їй з іншою? – обережно доходжу я до головного.

– А що в Олега з’явилася коханка? – вмить нашорошує вуха мама. – Маєш якісь відомості про це?

– Нічого я не маю, просто теоретично цікавлюся.

– Ех, тільки теоретично, а я вже думала що щось новеньке чув, – розчаровано мовить ненька і продовжує. – Не знаю наскільки буде Олеся гніватися на Олега за зраду, а от те що її суперниці було б непереливки то це точно. Пригадую як ще в юності вона відшивала від свого майбутнього чоловіка всіх його прихильниць. Люди подейкували, що з однією навіть влаштувала справжню дівчачу бійку.

– Овва, ніколи б такого не подумав про Олесю. Вона ж така спокійна і тиха людина.

– Так, – погоджується мама. – з вигляду вона миле беззахисне кошеня, але коли це потрібно може випустити гострі кігтики і боляче подряпати.