26 частина

                              26   частина

Наталя Львівна не знаходила собі місця від хвилювання. Вона дуже хвилювалася за Влада. І хоч хлопець обдурив її і втік від неї з цією рудоволосою відьмочкою, вона все одно дуже турбувалася за нього.
    Заваривши міцну каву, вона сіла за столик і запалила сигарету. Потрібно  шукати Влада, потрібно  щось робити, потрібно діяти! Якби ж то вона могла знати, де він подівся і хто його викрав. Інтуїція їй підказувала, що до зникнення хлопця причетний навіжений екс-жених її падчерки. І викравши Влада, він намагався шантажувати Алісу.
   Вона дістала телефон і набрала номер падчерки, хотіла дізнатися чи немає ніяких новин від викрадачів. Але в цей момент в двері постукали. Жінка обережно підійшла до дверей і, затамувавши подих, прислухалася. За дверима було тихо, ніяких кроків і ніяких звуків. Стукіт повторився.
-Хто там?- обережно запитала Наталя.
-Це я,- почула вона знайомий голос і радісно посміхнувшись, кинулася скоріше відчиняти двері. На порозі стояв Влад, побитий і втомлений, але живий!
-Слава Богу! Владику, ти живий! Я місця собі не знаходила!- Наталя Львівна кинулася до нього.- Що вони з тобою зробили?- вона враз змінилася на обличчі, помітивши його синці та подряпини.- Тобі негайно потрібно в лікарню! Я зараз зателефоную  своєму знайомому лікарю, і він тебе прийме! Це найкращий лікар моєї клініки!
   Наталя схопила телефон, але Влад перехопив її руку.
-Зі мною все нормально. Ні в яку клініку я зараз не поїду. У мене є зараз  набагато важливіші справи, ніж пара цих синців. Мені потрібно знайти Алісу.
-Та все нормально із твоєю Алісою! Я вчора лише з нею говорила! Вона розшукувала тебе! І думала, що я причетна до твого зникнення! Уявляєш?!!
- Щось мені підказує, що вона знову втрапила в халепу! Цей Золотаревський дуже підступний тип і він будь-якою ціною спробує повернути собі і її саму, і  імперію Журавського.
-Відпочинь хоч  трішки, а потім ми разом знайдемо твою Алісу. Я ж тобі лише добра бажаю...
-Дякую, але зараз кожна хвилина для Аліси є вирішальною... Мені потрібно їхати. Ти підвезеш мене до маєтку Журавських?  Можливо Аліса вже вдома.
-Так, звичайно...Поїхали! 
   Влад приїхав до маєтку, але Аліси  там не знайшов.І зрозумів, що дівчині  знову загрожує небезпека. В вітальні на столику він побачив конверт, а в конверті свої фото і аркуш паперу, на якому було надруковано адресу...
   І  зрозумів, де її потрібно шукати. Перевдягнувшись в чистий одяг, він вскочив у  автівку і помчав на околицю міста рятувати свою рудоволосу дівчинку від халепи на ім'я Володимир.

   Алісі здалося, що вона провалилася в безодню. Вона не знала скільки часу була непритомною, а коли отямилася, то побачила себе в якомусь приміщенні, схожому на склад. Вікна з гратами, цегляні стіни,  брудна бетонна підлога і купа мішків, звалених просто на бетон. І серед цієї купи на старому матраці лежала вона. 
   Скільки часу вона тут була, вона не знала, але мабуть довго, тому що вже встигла добряче змерзнути. Вона  підібгала під себе ноги і скрутилася калачиком, намагаючись зігрітися. Від холоду і страху вона вся тремтіла.
 Сумні думки розривали її душу і вона була в якомусь дивному стані, в напівзабутті. В коридорі почулася якась суперечка і  голоси, що голосно  лаялися. А потім пролунав жахливий гуркіт, від якого Аліса  отямилася. Вона здригнулася  і поглянула на двері, які в ту ж мить відчинилися, і на порозі з'явився Влад, витираючи кров із розбитої губи.
-Владику! Ти живий!-вона кинулася чоловікові на шию.- Дякувати Богу! Живий!
-Живий, живий! Ходімо звідси,маленька моя, швидше!- Влад схопив її за руку і вони поспішили  до виходу.
   Раптом перед ними виросла висока і міцна постать Володимира.
-А куди це ви зібралися, голубки?- злорадно засміявся він.-Ти нікуди її не забереш звідси!- пригрозив він, звертаючись до Влада. І той помітив, як в руці Золотаревського блиснув пістолет. Направивши зброю на Влада, Володимир звелів дівчині:
-Швидше йди сюди! Негайно! Якщо хочеш, щоб я  не прострелив йому мізки! 
-Не слухай його, кохана, він блефує!- вигукнув Влад.-Не бійся його!- і раптом почув за своєю спиною кроки і відчув, як дуло іншого пістолета уткнулося йому в спину. Охоронці Золотаревського вчасно прибули на допомогу своєму босу.
-Негайно йди до мене! -повторив Володимир.- Рахую до трьох...Один... Два...Три... Час вийшов...-він навів пістолет до скроні Влада і звів пусковий гачок.
   Аліса, ніби зачарована, висмикнула свою руку з долоні чоловіка і повільно пішла до Володимира. Той обхопив її  рукою за шию і притягнув до себе, продовжуючи тримати зброю біля скроні Влада.
- Ну ось і все! Нарешті цій історії настане кінець!- урочисто промовив Володимир, смакуючи кожне сказане ним слово.-Нарешті мій суперник буде вбитий, а ти і твоя спадщина стануть моїми! 
-Не треба! Будь ласка, не вбивай його!- прошепотіла Аліса, з жахом дивлячись на пістолет в руках Володимира.
-Ти сама у всьому винна!- сердито промовив екс-жених.- Чому тобі спокійно не жилося? Чому тебе не влаштовував шлюб зі мною? Чому?
-Тому що я не кохаю тебе!-закричала в істериці Аліса.- Чуєш? Не кохаю!
-Ну і дідько з тобою! Я тебе теж не кохаю! Але наш шлюб був  би  дуже вигідною партією! Просто ідеальною! І бізнес твого батька був би в надійних руках нашої сім'ї! А ти б жила розкішним життям і ні в чому собі  не відмовляла б!
-Не треба мені розповідати тут казки! Я прекрасно знаю, що ти  планував виставити  мене божевільною перед всіма і  запроторити у психлікарню!
-До речі, це гарна ідея! Дякую за підказку, кохана! - очі Володимира спалахнули зловіщими вогниками.
-Володимире, не роби дурниць!- втрутився в розмову Влад.- Спадщина належить Алісі по закону. Якщо ти зараз нас відпустиш, ми поїдемо звідси і в поліцію на тебе заявляти не будемо...Я обіцяю...
-Заціпся! Тебе взагалі ніхто не питає! Краще помолися перед смертю, бо зовсім скоро станеш небіжчиком!
   Здавалося, що Золотаревський зовсім втратив розум. 
-У мене є прекрасна ідея!- засміявся він, звертаючись до Аліси,- ти сама вб'єш його!
   Він схопив дівчину за руку і вклав їй у долоню пістолет, притримуючи його зверху своєю рукою.
- Давай, кохана, прикінчи швидше свого чоловіка! Це буде ідеальний варіант! Я тут взагалі ні до чого, на зброї будуть твої відбитки пальців, твій Влад буде мертвим, а я влаштую тебе в психушку, рятуючи від тюрми...Геніально! Чому я раніше до цього не додумався?!!
-Ні! Я не хочу! Я не буду стріляти! - заридала Аліса, намагаючись звільнити свою руку від холодного металу, але Володимир міцно стиснув її долоню у своїй, тримаючи пістолета націленим на Влада.
   Серце Влада шалено калатало. Позаду нього стояло двоє охоронців зі зброєю, і робити різкі рухи було дуже небезпечно, але бачити як страждає Аліса було нестерпно.
-Давай, крихітко, стріляй!- Володимир обережно націлив пістолета в руці Аліси на Влада,- натискай на гачок, не бійся!
-Відпусти її, придурку!- не звертаючи уваги на охоронців, Влад кинувся до Володимира.
  Далі все сталося дуже швидко. Перелякана  Аліса навіть не встигла зрозуміти, що відбувається. Володимир натиснув на гачок її пальцем і пролунав постріл. Вона закричала від жаху і вирвалася від Володимира,випустивши злощасну зброю з рук. Влад, мов підкошений, впав на бетонну підлогу обличчям вниз.
-Ні! Господи, тільки не це! Ні!- вона, ридаючи, кинулася до Влада, впала навколішки біля нього і тремтячими руками з останніх сил перекинула його на спину. 
 І знову закричала від жаху - на його світлій футболці розпливалася темно-червона пляма. Вона сиділа на землі, ридаючи, і розмазуючи  сльози по обличчю, Влад не подавав ніяких ознак життя. Володимир підскочив до неї і намагався її відтягнути від хлопця. Аліса відбивалася від нього, дряпалася і чіплялася за Влада. Нарешті Володимиру таки вдалося її відтягти від тіла свого суперника. 
-Вбивця! Ти його вбив!- голосила дівчина, ніби втративши здоровий глузд.
-Це ти вбивця! Ти вбила його сама! Ти чуєш мене?- Володимир схопив Алісу за плечі і турсонув, намагаючись повернути її до тями.-Ти вбила свого чоловіка! Але я допоможу тобі! Про це ніхто не дізнається! Я врятую тебе від тюрми! Чуєш? Врятую!  Ходімо звідси!- він схопив дівчину за руку і потягнув до виходу. 
   Але Аліса знову вирвалася і впала біля тіла Влада.
-Я не вбивала! Я не хотіла! Я... Це неправда! Я звідси нікуди не піду! Викликай "швидку"! Негайно! Викликай швидку! Викликай поліцію! Чуєш?!!
-Яка швидка?! Яка поліція?!!  Що ти верзеш?! Ти хочеш в тюрму? Потібно вшиватися звідси! Ходімо!- Володимир підхопив Алісу, яка дряпалася і пручалася в оберемок і поспішив до виходу.
-Босс, а з цим що робити?- охоронець  тицьнув ногою Владові під ребро.
-Біс з ним! Залиште його тут! Собаці - собача смерть!
  Володимир з Алісою на руках вискочив зі злощасного складу і поспішив до свого позашляховика, який стояв неподалік. Аліса билася в істериці, намагаючись вирватися. Охоронці поспішно крокували позаду. Володимир підійшов до джипа, поставив Алісу на землю і притис її однією рукою до автомобіля, не даючи їй змоги звільнитися від нього. Вільною рукою він дістав із кишені джинсів ключі  і простягнув їх охоронцеві:
-Сідай за кермо!
   Сам він сів на задньому сидінні, утримуючи Алісу.
-Поїхали звідси! Хутко!
   Джип зірвався з місця і вискочив на вузеньку дорогу, залишаючи за собою куряву. Від плачу і крику Аліса вже геть захрипла, у неї почали терпнути скроні і руки, їй здавалося, що вона зараз втратить свідомість. Володимир міцно тримав її. Дівчина заплющила очі і на деякий час затихла, остаточно вибившись із сил.
- Пане, куди їдемо?- поцікавився водій.
-Поїхали в психіатричну клініку на Набережній,- розпорядився Володимир, а потім дістав телефона.
-Алло, Юрію Степановичу, доброго дня! Це Золотаревський. Ми їдемо до вас. Так, потрібна ваша допомога...У Аліси напад агресії...- почула вона крізь тьм'яніючу свідомість, враз стрепенулася і зайшлася знову криком:
-Яка клініка? Я нікуди не поїду! Відпусти мене, негіднику! Зупиніть авто, негайно! Випустіть мене звідси!
-Зачекай ще трішки, зараз тобі допоможуть!- холодним голосом промовив Володимир, тримаючи Алісу за руки.
   Через декілька хвилин їх авто  буквально влетіло в ворота приватної психіатричної клініки, що розташовувалася в затишному місці на набережній Дніпра з доглянутим парком, квітами та  вимощеними доріжками серед соковитого смарагдового газону. На порозі охайного сучасного трьохповерхового приміщення з дорогим євроремонтом їх зустрічав головний лікар, який особисто знав Золотаревського.
   Володимир вийшов з авто, намагаючись витягти звідти за руки Алісу, яка пручалася і плакала. Нарешті йому таки вдалося витягти дівчину, яка побачивши лікаря, таки вирвалася від  свого екс-жениха і кинулася до нього:
-Лікарю! Допоможіть! Врятуйте мене, будь ласка, від цього психа! Він вбивця! Він вбив мого чоловіка! Він хоче знищити  і мене! Я його боюся! Будь ласка, допоможіть! - вона схопила лікаря за рукав і благально подивилася на нього своїми великими зеленими очима, повними відчаю та страху.
- Ви бачите, в якому вона стані?- Володимир зітхнув, вдаючи, що дуже засмучений станом здоров'я Аліси.
-Так, так...Бачу...Вдома залишати її не можна, бо ще накоїть якоїсь біди. Давайте покладемо її до нас у клініку, підлікуємо.
-Лікарю, мені треба переговорити з вами наодинці,- тихо промовив Володимир, багатозначно поглянувши на лікаря.
- Так, звичайно, зараз пройдемо до мого  кабінету і поговоримо там...Алісо, дівчинко моя, заспокойтеся! Все буде добре. Зараз дівчатка відведуть вас у палату, дадуть вам ліки, ви заспокоїтеся, відпочинете, а потім ми з вами поговоримо, і ви все-все мені розкажете, і ми все вирішимо,- повільно, спокійним голосом проспівав лікар.
-Але я не хвора! Я кажу правду! Цей чоловік - вбивця!
-Все буде добре, дівчинко, ви відпочинете і  все мені розповісте...Ми все з'ясуємо! Обов'язково! Не хвилюйтеся... Дівчатка, проведіть Алісу Ігоревну до палати і зробіть все, що потрібно!- Юрій Степанович дав розпорядження санітаркам і пішов з Володимиром до  свого кабінету.
-Дівчинко, ходімо, не бійся! Заспокоїшся, відпочинеш, і все буде добре!- санітарочки підхопили Алісу під руки і повели довгим коридором, в якому було зроблено евроремонт.
-Ви нічого не розумієте...Це дуже небезпечний тип...Він вбив мого чоловіка,- прошепотіла Аліса.
-Все з'ясується...Ходімо...
   Вони допомогли дівчині перевдягтися в піжаму, постелили білосніжну постіль з ароматом свіжості, зводили до туалету , запропонували вечерю, від якої Аліса відмовилася, вклали в ліжко, зробили укол заспокійливого.
   У Аліси вже не було сил пручатися, в грудях з'явилася  жахлива пустота. Під дією заспокійливого препарата вона провалилася у глибокий  сон...