23 частина

                                                            23  частина
Аліса нервовими кроками вже вкотре міряла свою невеличку кімнатку, що стала її тимчасовою тюрмою. За дверима давно все затихло і не було чутно жодного звука. Час тягнувся нестерпно довго. 
   Коли Володимир пішов, вона ледве не розплакалася від безпорадності. Телефон у неї екс-жених відібрав і  зв'язатися з Владом не було змоги.
  Замкнена в тісній кімнаті,Аліса досі ніяк не могла повірити,що це серйозно, що це насправді, що все це відбувається з нею. Вікно було зачинене наглухо, і  в кімнаті було спекотно і душно.
    Вона роздивлялася навколо, шукаючи чим можна вибити шибку, але ніяких гострих і важких предметів в кімнаті не було. Лише вечеря, яку вона вибила з рук Володимира, лежала на підлозі.Там була посріблена таця і фужер з-під соку. Вибити шибку і покликати на допомогу? І хто її почує тут, за містом, посеред ночі? Всі нормальні люди вже сплять, та й в сусідніх будинках не горить світло, отже тут немає у кого просити допомоги.
   Світло в кімнаті раптом вимкнулося, і вона опинилася в темряві.
   Аліса не боялася висоти, темряви, швидкості й замкнутого простору. Але в кімнаті було  душно ,і  це наводило на неї жах... Вона задихалася і тому, підійшовши до вікна, притулилася чолом до прохолодного скла і ловила ніздрями свіже повітря. 
   В коридорі почулися кроки і голоси, що голосно лаялися. Це охоронці з ліхтарями обходили будинок, так як світло зникло на всій території маєтку. Аліса злякалася і вилізла на ліжко, підібгавши під себе ноги. Вона почула,як в дверному замку повертався ключ. Через декілька секунд двері кімнати відчинилися і на порозі з'явився охоронець з великим ліхтарем у руці. Він насвітив ним на Алісу. Яскраве неонове світло боляче вдарило по очах, дівчина замружилася і виставила перед собою руку,замагаючись затулитися від цього світла.
   Охоронець в одній руці тримав ліхтар, а в іншій телефон.
- Так, пане, все нормально...Дівчина в кімнаті....Так, ми зараз вияснимо чому немає світла...Так, зараз ввімкнемо генератор...Слухаюсь...- доповідав він по телефону Володимиру про ситуацію, що сталася і вислуховував його розпорядження.
-Ввімкніть генератор і пильнуйте за дівчиною! Ви за неї відповідаєте своїм життям! Зрозуміло?!!
-Так, пане! Зрозуміло! 
   Охоронець вимкнув телефон і вийшов із кімнати, зачинивши за собою двері. 
-Романе, спускайся в підвал і вмикай генератор, а я охоронятиму  дівку, здається, що у нас  будуть гості! Давай швиденько!- крикнув він  своєму напарнику.
    Аліса сиділа на ліжку і прислухалася до метушні,яка раптом виникла за дверима.  А потім почула, як знову повертається в замковій скважині ключ. І вирішила діяти. Вона зіскочила з ліжка і , схопивши посріблену тацю, сховалася за дверима.
   Двері розчинилися, впускаючи до кімнати чоловіка з ліхтариком у руках. Аліса розмахнулася і щосили вдарила  тацею його по голові. Чоловік від несподіванки випустив ліхтарика і схопився за голову. А Аліса, підхопивши той ліхтарик вискочила в коридор і спіткнулася об охоронця, який  непорушно лежав на підлозі. 
-Алісо, зачекай! Ти куди?- почула вона знайомий голос, і оглянувшись, побачила Влада, який виходив слідом за нею з кімнати, тримаючись за голову.
-Владе? Ти?- дівчина радісно кинулася до нього і міцно обняла за шию.-Як ти мене знайшов?
-Шлях до тебе підказало моє серце,- засміявся хлопець, цілуючи її...-Потім розповім...А  зараз нам потрібно вибиратися звідси. - він схопив охоронця під руки і втяг до кімнати, в якій до цього часу перебувала Аліса.
-Що з ним? Він живий?- дівчина злякано поглянула на чоловіка, який лежав на підлозі посеред кімнати.
-Так, звісно живий. Очухається незабаром, тому нам потрібно поспішати. 
-А інший де?
-Інший зачинений у підвалі...Нехай там посидить, я думаю, що його  вранці випустять...Ходімо...- Влад взяв Алісу за руку  і потягнув її в коридор.
    Як тільки він почав замикати кімнату, в охоронця задзвонив телефон. Влад обережно витягнув гаджет із його кишені. Телефонував Володимир. Хлопець не вагаючись прийняв виклик.
-Алло, Стасе, як у вас там справи? Все нормально?-голос екс-жениха Аліси був тривожним і стурбованим.
-У нас все добре,- бадьорим голосом відповів Влад за охоронця.
-Світло з'явилося?
-Так, ми ввімкнули генератор.
-Як Аліса?
-З нею все добре, не хвилюйтеся. Вона в своїй кімнаті, спить вже мабуть, двері замкнуті, ключ у мене, все тихо і спокійно, не хвилюйтеся, відпочивайте.
-Дай слухавку Алісі,- раптом промовив Володимир. 
-Гаразд, зараз...- Влад постукав у двері.-Алісо Ігоревно, можна?
-Чого тобі?- підіграла Аліса, гукаючи з кімнати.
-Пан Володимир хоче з вами поговорити.
-Хай пан Володимир йде під три чорти! Він козел і покидьок! Я не хочу з ним розмовляти!- Аліса говорила навмисно голосно, щоб Володимир чув її слова.-Так йому і перекажи!
-Вибачте, пане, але Аліса Ігоревна не хоче з Вами розмовляти...
-Гаразд, пильнуйте уважно за нею, відповідаєте своїми головами за дівчину...Я вранці передзвоню...
-Слухаю Вас! Все буде зроблено!
   Влад відключив телефон і полегшено зітхнув.  Замкнувши охоронця в кімнаті, а його телефон залишивши на столику у вітальні, поряд з телефоном другого охоронця, вони поспішно покинули територію маєтку. Взявшись за руки, Влад і Аліса, пробігли через доглянутий сад і  перелізли через паркан на задньому дворі. Там, на вузенькій вуличці, серед густих дерев стояло їхнє авто.
- Поїхали звідси! Чим скоріше,тим краще!- промовив Влад, сідаючи за кермо.
-Куди ми поїдемо?- поцікавилася Аліса,опускаючись поряд на пасажирське крісло.
-Поїдемо у Дніпро. Через декілька годин вже настане ранок, нам потрібно встигнути до нотаріуса.
   І знову вони їхали посеред ночі напівпорожньою трасою, долаючи кілометри. Нарешті на горизонті з'явився мегаполіс, освітлений неоновими вогнями, що сяяли і вабили до себе, ніби міріади зірок на нічному небі.
-Владе, скажи чесно, як тобі вдалося мене знайти?- поцікавилася Аліса.
   Хлопець хитро усміхнувся і турботливо  поправив смарт-годинник на її руці.
-Завдяки йому...Цей годинник з функцією поточного відстеження місцезнаходження його власника. Дякуючи GPS-модулю, який вмонтовано в нього, завжди можна побачити місцезнаходження власника на карті через додаток SE Tracker.  Коли я повернувся із крамниці і побачив, що двері відчинено навстіж, а тебе в квартирі немає, то зрозумів, що це справа рук Володимира. Я ввімкнув додаток на своєму смартфоні і відразу побачив де ти знаходишся і куди рухаєшся. Я поїхав слідом,  і  трекер-маячок привів мене до маєтку твого колишнього жениха. Заховавшись в саду, я стежив за будинком і чув всю вашу розмову, так як цей диво-годинник призначений в основному для дітей і має таку функцію, що в будь-який момент батьки можуть підключитися і послухати, що відбувається поряд з дитиною...   
    А що було далі, ти знаєш...Нам потрібно відпочити і набратися сил перед зустріччю в нотаріуса. Але поки що навіть не знаю, де ми зможемо зупинитися...
-Давай поїдемо в  мій особняк, він же зараз стоїть порожній,- запропонувала Аліса.
-Але ж там,напевно, є охорона, якою керує Володимир, або камери спостереження, які можуть нас зафіксувати чи сигналізація...
- Так, але не забувай, що я в цьому будинку виросла, і знаю всі входи і виходи у ньому. В господарському дворі є потаємна хвірточка, через яку я тікала гуляти, коли всі в будинку засинали. А на кухні є інший вхід для обслуговуючого персоналу. Ключ від дверей я завжди ховала в потаємному місці, сподіваюся, що він і досі там...
-Ну що ж, давай спробуємо пробратися в твій будинок...В решті-решт, ти його господиня і це твоя власність...
-Сьогодні все вирішиться, все стане на свої місця...
-Документи наші в тебе?
-Так...
-От і прекрасно...Поїхали додому...
   Маєток зустрів їх тишею. Скориставшись потаємним ходом, який знала Аліса, вони пробралися в будинок. Там нікого не було. Охоронець мирно спав у будиночку для охорони. Влад  на господарчому дворі побачив камери відеоспостереження і відключив їх. Так як він теж прожив в цьому будинку декілька місяців, йому також тут було все знайоме.
    Намагаючись не привернути увагу охоронця, вони прослизнули у спальню Аліси і втомлено впали на ліжко. Їм потрібно було відпочити, тому що день, який наближався з кожною секундою, мав стати найважливішим днем в їхньому житті...
     Незважаючи на те, що вони лягли спати перед самим світанком і відпочили лише кілька годин, прокинулися Аліса з Владом рано. Прийнявши душ і перевдягнувшись у свої речі, які залишилися в їхніх кімнатах, вони тихенько вислизнули з маєтку, зачинивши двері ключем, який був у схованці Аліси, пішки дійшли до автостоянки, забрали своє авто і поїхали в центр міста.
    Поснідати вони вирішили в улюбленій кав'ярні Аліси. А потім відправилися по крамницям купувати діловий одяг для зустрічі з нотаріусом. Аліса вибрала собі елегантний брючний костюм білого кольору і блузку зеленого кольору, яка вдало підкреслювала глибину її очей. Білі туфлі на тоненьких підборах і такого ж кольору дорога сумочка із натуральної шкіри стали завершенням її образу.
   Влад зупинив свій вибір на чорному костюмі та чорній шовковій сорочці без краватки. Чорний колір йому пасував... А потім вони поїхали до холдігу Журавського, де повинна відбутися  зустріч з нотаріусом.
    Рівно о 12 годині Аліса ввійшла в дзеркальні вхідні двері корпорації з Владом, який тримав її під руку і вони поспішили  до кабінету Петра Олексійовича.