18 частина

                                                18 частина
Влад уважно спостерігав за маєтком Золотаревських, припаркувавши своє авто за рогом. Ворота в особняк були розчинені навстіж з самого ранку, так як саме там сьогодні мало відбутися весілля Володимира та Аліси. Молодий охоронець в елегантному чорному костюмі з краваткою-метеликом пропускав автівки багаточисленних гостей і обслуговуючого персоналу.
   Поряд з ним зупинився мікроавтобус. Звідти вистрибнула жвава молода дівчина з мікрофоном у руках, а за нею вийшов оператор з камерою. Переговоривши про щось з охоронцем, журналісти пройшли до маєтку.
   Влад насунув на очі  кепку з логотипом фірми, яка займалася доставкою квітів і під'їхав до воріт.
-Хто?-  запитав охоронець, роблячи відмітку в великому списку.
-Доставка квітів!- впевнено промовив Влад...
    Проїхавши на територію маєтку, він дістав квіти і впевненою ходою зайшов у велику вітальню. Йому треба було  відшукати кімнату, де знаходилася наречена.
- Ви хто? Що ви тут робите?- гарна струнка покоївка, одягнена в уніформу з накрохмаленим білосніжним фартушком, підозріло поглянула на нього.
-Доставка квітів...Підкажіть, де знаходиться кімната нареченої, я привіз її букет.
-Квіти замовляв Володимир Вікторович, я зараз його покличу.
-Зачекайте, мені потрібно доставити замовлення нареченій  особисто і почути її думку стосовно букета...А раптом він їй не сподобається?
-Гаразд, - зітхнула прислуга,- ходімте за мною, але швиденько, тому що Володимир Вікторович розгнівається, коли побачить вас тут...
   Дівчина повела Влада на другий поверх і відчинила двері в кімнату, де була наречена. Ступивши на поріг, він затамував подих. Аліса, одягнена в вишукану білосніжну весільну сукню і фату, сиділа перед люстерком і сумно дивилася на своє відображення, змахуючи сльози. Вона виглядала дуже нещасною.
   Покоївка не залишила його наодинці з Алісою, а чекала  біля вхідних дверей.
-Пані, я привіз ваш букет...- обережно промовив Влад.
-Дякую...Покладіть їх на столик,- байдуже кинула Аліса, навіть не поглянувши на квіти.
-Добре, але ви повинні поставити мені підпис, що замовлення виконано і у вас немає ніяких претензій до нас і нашого обслуговування,- впевнено промовив він.
-Гаразд, де  саме вам потрібно підписатися?
-Ось тут, - Влад простягуючи їй папери, навмисно їх впустив на підлогу, намагаючись привернути до себе увагу Аліси. Нарешті йому це вдалося. 
   Дівчина впізнала його, і в її очах засяяла радість...Влад їй підморгнув і, простягуючи папери для підпису, прошепотів:
-Не хвилюйся...Все йде за планом...Виходь до жениха, я скоро тебе заберу звідси...
 Він вийшов з кімнати в супроводі покоївки, і вийшовши на подвір'я загубився в натопі гостей та журналістів, які поспішали висвітлювати визначну подію в житті впливових людей їхнього міста.
   Аліса тим часом намагалася ввійти в образ веселої дівчинки, шаленої, але в одночас слухняної і щасливої. Вона вийшла з кімнати, тримаючи у руках весільний букет. Зупинившись на верхніх сходах вона бачила крізь скляні двері і весь двір, і великий зал, де вже стояли столи із закусками та вином. Букети в стрічках та мереживі переповнювали величезні вази, дівчата-офіціантки в білих накрохмалених фартушках меушилися поміж столами. Щохвилини під'їжджали нові гості.
   Вона  обережно почала спускатися з другого поверху в зал, де на неї вже чекав жених, його батьки та численні гості. Обережно ступала тільки на носочки і тоненькі підбори зависали в повітрі, не торкаючись східців, а голова так високо була піднесена так високо і гордо, ніби вона збиралася злетіти.
   Спустившись, вона увійшла до зали, усміхаючись водночас усім, розставивши плечі, щоб краще сиділа сукня, йдучи від стегна і знаючи, що  зараз всі в цій залі, дивляться на неї.
    Дівчина трималася на відмінно. Вона посміхалася до жениха білосніжною посмішкою і вдавала, що дуже щаслива... Усміхалася до всіх, приймала привітання від родичів Золотаревських, їх друзів та партнерів їхньої бізнес-імперії.  Володимир задоволено подивився на неї і поцілував в чоло.
-Ти готова, моя маленька?
-Так...
-Тоді нам вже  час їхати на урочисту церемонію...Прошу, кохана,- він взяв Алісу під руку і повів її до дверей. Гості розступилися по обидва боки, даючи дорогу нареченим...
-Алісо! Вийди! Вийди сюди!- долинув раптом з вулиці голосний крик. Аліса завмерла, почувши цей голос. Це був голос Дмитра,-Вийди! Я у дворі!
   Дмитро, плечистий і сильний, стояв біля свого байка і крутив на пальці ключі, як таксист.
-Це ще що таке за цирк?- Володимир розлючено зиркнув на наречену.
-Немаю ніякого поняття...-Аліса посміхнулася білосніжною посмішкою і вийшла на ганок разом з усіма гостями.
-Алісо! Вийди сюди! Мені дуже треба! Дуже!- крикнув Дмитро, побачивши її.
   Вона чекала на його появу. Він їй був необхідний. Не для того, щоб вислуховувати виправдання або звинувачення, а щоб він запам'ятав її такою- у весільній сукні, з шикарною зачіскою, блискучу, впевнену, сильну і щасливу...
-Що цей тип тут робить?!! Я зараз же накажу охороні, щоб його викинули звідси!- розлючено прошепотів наречений.
-Зачекай! Я зараз!- Аліса благально поглянула на Володимира.- Дай мені п'ять хвилин, я сама розберуся!
   Не озираючись на нареченого, вона підібрала поли довгої сукні і царственно зійшла до Дмитра з ганку. Зупинилася навпроти нього. Хлопець поморщився і заговорив тихо, намагаючись щоб їхню розмову більше не почув ніхто:
-Влад на тебе чекає в маєтку, на кухні, йди туди, поки я відволікатиму твого жениха і гостей...А поки що підіграй трішки мені...І вибач за ті слова, які я скажу про тебе зараз...
   Володимир уважно спостерігав за розмовою Аліси і Дмитра, яка з тихої стала дуже голосною...
-...Ти ж обіцяла!
-Скотино, то ти по гроші приїхав?!!
-Ти обіцяла, чуєш? Або я зараз піду до них...до твого жениха, або...
-Далеко не зайдеш,- Аліса гидливо відступилась.- Тут охорона, якщо ти не знав!
-Я ніщо,- вимовив Дмитро по складах.- Я нікчема...А ти вся в шоколаді! Так? Ти вся блискуча, сяюча, багата...А я біля твоїх ніг...
   Він опустився на коліна.
-Що ти робиш?!! Устань, придурку!- сердито верескнула Аліса.
-А я  лайно...А ти ж любила мене! Любила лайно...
  Охоронець гукнув їй:
-Алісо Ігоревно, у вас все добре?
   Діма підхопився з колін, наче його вдарило струмом:
-Ні, не добре! У неї проблема! У неї є бабки, а душі немає! Тисяча доларів! Моє життя коштує саме стільки! Моє життя - це купа лайна, зате ця ось вся в білому...Заміж зібралася!
   На його крик зібралися всі гості, весь обслуговуючий персонал маєтку.
-Що ти верзеш, придурку?!!- Володимир підскочив до хлопця і схопив його за груди.-Що ти мелеш?!!
   Аліса відступила на кілька кроків від них, але не йшла, стояла ніби заворожена... Дмитро вирвався від Володимира і відскочивши, голосно вигукнув:
-Я лайно! А ти любила лайно! Ти зі мною спала! Зі мною, лайном, спала!
  Аліса різко обернулася до жениха:
- Нехай охорона викине його звідси, будь ласка!-голос її погано слухався. Вона розвернулася і попрямувала до ганку.
-Вбивця! - заволав ще голосніше Діма.-Вбивця! Ти вбиваєш мене! Шльондра!
   До Володимира підбігло двоє охоронців. Вони вовтузилися з хлопцем, а всі інші - гості і прислуга   заворожено дивилися цей спектакль...
   Аліса піднялася на ганок і зникла за дверима ...
 Дмитро, побачивши це, почав відчайдушно відбиватися від жениха та охоронців.  Володимиру нарешті вдалося скрутити  Дмитра, і він завівши йому руки за спину, тицьнув його обличчям а асфальт.
-Та я тебе  вб'ю, придурку! Що ти собі дозволяєш?!!- хрипів він, намагаючись втримати хлопця.
-Пусти!- простогнав Діма,- пусти, я поїду...Відпусти, нафіга тобі це...
   До Володимира наблизився Віктор Іванович:
-Сину, нехай з ним охоронці розберуться, ми запізнюємося...Через півгодини починається церемонія...
Володимир передав хлопця охоронцям і перевів подих...
-А де Аліса?- запитав він, шукаючи поглядом свою наречену.
-Не знаю...Мабуть ридає десь в туалеті,- промовила Світлана Миколаївна, його мати.
   Передчуваючи біду, Володимир кинувся до маєтку. Аліси в будинку не було...Зрозумівши, що сталося, він розлючено схопив один із стільців, що стояли в вітальні біля святкового столу і жбурнув його у скляні двері, супроводжуючи це нецензурною лайкою.
   Увага гостей і всіх присутніх переключилася із байкера на Володимира, і Дімі вдалося вирватися від охоронців, які послабили свою хватку.
-Придурок,- сказав один охоронець іншому, спостерігаючи як байк на величезній швидкості віддаляється від маєтку.- Його зараз на дорозі менти заметуть...
-Хай замітають, аби не тут,- відповів інший...
 В  той час Влад і Аліса вже були за декілька кварталів від маєтку Золотаревських. Вони вибралися звідти через інший вихід на кухні, яким користувався обслуговуючий персонал, а потім через хвіртку у господарчому дворі потрапили на вулицю. Там вже стояв автомобіль Влада.
-Швидко сідай! Потрібно їхати звідси, поки твій жених не оговтався!- крикнув Влад, відкриваючи двері Алісі. Та, підібравши довгі поли своєї весільної сукні, спритно заскочила на пасажирське сидіння. 
  Авто рвонуло з місця і зникло за рогом, залишаючи далеко позаду маєток, жениха, його родину і гостей.
-Дякую, дуже дякую тобі,- Аліса з вдячністю поглянула на Влада,- ти знову врятував мені життя...