16 частина

                             16 частина

          Аліса не боялася висоти, темряви, швидкості й замкнутого простору. Не боялась насильства, тому що її ніколи в житті ніхто не бив, навіть не торкнувся пальцем. Вона вважала себе дівчинкою, з якою ніколи нічого поганого не станеться. А тепер їй було страшно...
    Таким жорстоким Володимира вона ніколи не бачила...Завжди  інтелігентний, тактичний, вихований він зараз перетворився на монстра, який завдавав їй психологічне насильство. 
   Зачинена в ванній, вона ніяк не могла повірити, що з нею сталася така халепа. Вона розуміла, що в цій ситуації сильніший Володимир, і вона не зможе вибратися з свого полону, не маючи навіть телефону...
   Вона залишилася самотньою в цілому світі і їй ніхто не допоможе, потрібно розраховувати лише на себе. Аліса розуміла, що сидячи в цій зачиненій кімнаті, вона не зможе нічого вдіяти. Лише вийшовши звідси, у неї з'явиться шанс на порятунок...
   -Ну що, кохана, ти вже готова підписати заяву?- поцікавився жених, через декілька годин відчинивши двері ванної.
   Аліса сиділа на підлозі і дивилася на нього байдужим поглядом великих темно-зелених очей.
-Ти згодна?-  Володимир підійшов до неї і торкнувшись сильними пальцями до її підборіддя, повернув до себе її голову.
-Так, згодна...- тихо промовила дівчина байдужим голосом.- Де потрібно поставити підпис?
-Прошу, кохана,- Володимир допоміг їй  підвестися з підлоги, поправив її одяг, турботливо поправив їй волосся і, взявши під руку, провів до кабінету.
    Аліса без запрошення сіла в шкіряне крісло, яке стояло за письмовим столом із червоного дерева. Володимир поклав перед нею гелеву ручку і вже заповнену заяву, в якій не вистачало лише її підпису.
-Прошу, ось тут!- він тицьнув вказівним пальцем в потрібну графу, в якій Аліса розмашистим почерком поставила підпис.
-Дякую, кохана, ти просто молодець...Я завжди буду твоєю підтримкою і опорою в житті, клянуся!-жених просто сяяв від самовпевненості.
   Тиша, яка настала в кабінеті,стала напруженою.
-Ти завжди досягаєш того, чого хочеш?-байдужим голосом запитала  Аліса у жениха.
-Так!- лаконічно відповів той.-Зараз ми поїдемо до рацсу, подамо заяву, а потім навідаємося в твій маєток і виставимо звідти твою мачуху і її племінника. Нічого їм робити в твоєму домі, вони тобі ніхто. А потім повернемося сюди. З сьогоднішнього дня ти будеш жити зі мною,  під моїм наглядом, щоб знову нікуди не втекла. І, будь ласка, давай без самодіяльності! Це в твоїх інтересах! Зрозуміла?
   Аліса ствердно кивнула головою. Володимир посміхнувся і обійнявши її, поцілував у чоло.
-Молодець, моя маленька розумниця!
   В рацсі заяву вони подали швидко, так як робочий день добігав кінця і черги із щасливих наречених вже не було. Дату весілля визначив сам                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              жених,навіть  не порадившись з Алісою. Проте вона була не проти, бо точно знала, що ніякого весілля не буде...
    Потім вони повільно їхали вечірнім містом. Володимир  щось говорив, проте Аліса його не слухала. Відвернувшись від нього, вона мовчала і з сумом дивилася у вікно.
   Наталя Львівна та Влад саме вечеряли у вітальні, коли Аліса і Володимир з'явилися у особняку, тримаючись за руки. Вірніше, Володимир тримав за руку свою наречену. Наталя Львівна, почуваючись досі господинею в цьому домі, люб'язно запросила їх до столу, намагаючись бути чемною і вдаючи, що дуже рада їх бачити.
-Шановна Наталя Львівна, ми хочимо повідомити вам про те, що ми з Алісою сьогодні подали заяву до рацсу і через тиждень у нас весілля,- урочисто промовив Володимир.- І тому я на правах майбутнього чоловіка вашої падчерки мушу попередити вас, про те, що ви негайно повинні звільнити будинок моєї майбутньої  дружини. Вас тут ніщо не тримає і ніхто тут вас бачити не бажає...Тому до ранку щоб ноги вашої і вашого племінничка в цьому домі не було! Вам все зрозуміло?
   Наталя Львівна і Влад вражено дивилися на Алісу. Та відвернулася, намагаючись не дивитися їм в очі, і лише нервово смикала поділ своєї сукні. Влад помітив, що дівчина дуже змінилася - стала якась залякана і сумна. На мить вона поглянула на Влада і той встиг помітити, що в її очах бриніли сльози і була така глибока безвихідь, що йому стало страшно за неї.
-Алісо, з тобою все добре?- поцікавився він, уважно поглянувши на дівчину і встиг помітити як жених міцно, з великою силою, стиснув її руку. 
   Дівчина зблідла від болю і страху, але впевнено промовила:
-Так, зі мною все добре...Просто я дуже схвильована...
-Отже, завтра вранці вас тут бути не повинно...Доброї вам ночі!- Володимир нахилився до Аліси,- нам вже час їхати, кохана! Ходімо!
- Зачекай, я візьму деякі свої речі,- промовила Аліса.-Я швиденько!
    Дівчина поспішила на другий поверх до своєї кімнати, а Володимир залишився у вітальні разом з Наталею Львівною та Владом. Через декілька хвилин Аліса вийшла з великою дорожньою валізою і покірно підійшла до жениха.
-Навіщо тобі ці речі?- здивувався Володимир.- Ми тобі купимо все нове!
-Речі, які я взяла, дуже важливі для мене...це пам'ять про дорогих моєму серцю людей...
-Гаразд...поїхали, кохана, бо вже пізня година!- Володимир вхопив в одну руку валізу, а в іншу - тендітну долоню Аліси і поспішив до виходу. Домашня помічниця розгублено дивилася услід своїй молодій господині. Влад та Наталя розгублено стояли посеред кімнати...
   Через кілька годин Аліса ступала босоніж по  мармуровій білосніжній підлозі свого нового дому. Її спальня була  на другому поверсі. Кімната була оформлена в пастельно-рожевих вишуканих тонах, зручні меблі, м'які килими на підлозі, шовкова постільна білизна, приємна на дотик. Поряд зі спальнею була окрема ванна кімната, в якій все сяяло позолотою, ніби в палаці. Аліса відкрила позолочений кран і довго дивилася на воду...В цьому домі поряд з Володимиром вона відчувала себе золотою рибкою в його басейні, яка дозволяє себе лише гладити...