15 частина

                                                                                                                                                                                                                    15  частина
Похмурий ранок заглядав у вікно. Аліса до сніданку не спустилася. Вона досі не дуже добре себе почувала після вчорашньої пригоди з Дмитром та типами з наркокубла.
   Багато батьків дівчаток роблять велику помилку, не готуючи своїх доньок до реалій цього життя. Називають їх принцесами, виховуючи тим самим в них гордовитість і якусь відособленість, вселяючи у їхні голівки віру в те, що вони особливі, що вони красуні і всі особи протилежної статі не варті навіть їхнього мізинчика. 
    А потім такі дівчатка виростають, і закохуються зовсім не в тих що потрібно хлопців, і стикаються з реальністю життя, яка зовсім відрізняється від їхньої власної реальності...
   Так трапилося і з Алісою...Дмитро ніяк не сходив з її думок. Її сумні роздуми перервав тихенький стук у двері. 
-Алісо Ігоревно, сніданок вже готовий. Наталя Львівна і Влад Олексійович чекають на Вас,- повідомила помічниця.
-Дякую, Інно, але я не буду снідати сьогодні в їдальні. Принеси мені, будь ласка, каву сюди, в кімнату, якщо тобі не важко.
-Так, звичайно, пані, зараз принесу.
    Аліса зробила ковток улюбленого ароматного напою із маленької філіжанки, і поставивши її на столик, замислилася. Кава поступово вихолоняла, до шматочка шоколаду вона так і не доторкнулася.
   Сьогодні Аліса планувала віддати документи, які зібрала для переоформлення спадщини, батьковому юристу, який обіцяв їй допомогти.
   Спустившись на перший поверх, вона зустрілася у вітальні з Владом.
-Доброго ранку!- щиро посміхнулася вона до хлопця.
-Привіт! Ти сьогодні виглядаєш значно краще, ніж вчора.
-Дякую! Послухай, Владе, а ти дуже зайнятий зараз?
-В принципі, ні... А  чому питаєш?-поцікавився Влад.
-Якщо ти не зайнятий, то у мене буде до тебе прохання - відвези мене, будь ласка, в офіс моєї компанії. Я сьогодні ще не ризикую сідати за кермо...
-Гаразд, їдьмо...
   Ранкове місто жило своїм звичним життям. Автівки, маршрутки, тролейбуси,   пасажири, пішоходи - все зливалося в один нескінченний живий  потік, що мчав з величезною швидкістю в різних напрямках, змітаючи все на своєму шляху.
   Вони повільно їхали ранковим містом. Влад щось говорив, Аліса дивилася в вікно, намагаючись зосередитися на  сьогоднішній зустрічі і тарабанила тоненькими пальчиками по пластиковому скорозшивачу з прозорими файлами, в яких були зібрані документами. 
 Через півгодини авто припаркувалося біля шестиповерхового склянного приміщення з сучасним дизайном в діловому центрі міста. Саме тут знаходилася компанія, власницею якої через декілька місяців стане Аліса.
-Дякую,- вона ніяково посміхнулася Владові,- дуже дякую тобі за допомогу і підтримку. Послухай, в мене є ще одне прохання до тебе...
-Яке?- хлопець насторожився.
-Ти можеш зі мною сходити до юриста? Заради підтримки...На мене всі там в офісі дивляться так, ніби я винна в смерті  батька, ніби це я його вбила... І мені самій так некомфортно там... А ще там  Володимир...
-Жених твій?
-Так...
-А що не так з твоїм женихом?
-Я не хочу його бачити...
-Дивна ти якась...Ну добре, давай сходимо разом...
   Двері кабінету, в якому працював юрист Журавських, виявилися зачиненими. Аліса зателефонувала до нього.
-Доброго дня,  Петре Олексійовичу, я Вам принесла документи для оформлення спадщини. Ви будете сьогодні в офісі?
-Алісо, дівчинко моя, вибачте, та я у від'їзді...На жаль, сьогодні я не зможу Вас прийняти. Залиште пакет з документами у секретарки в приймальній, а я завтра з ними ознайомлюся і зателефоную Вам, повідомлю чи все в порядку, чи потрібно буде ще щось доробити...Гаразд?
-Добре, дякую Вам. я залишу документи у секретаря.
   Спустившись  поверхом нижче, Аліса з Владом віддали документи секретарці і на виході зіткнулися з Володимиром та його батьком. Майбутній жених здивовано дивився на Алісу та її супутника, проводжаючи їх гнівним поглядом.
-Ти це бачив?- Віктор Іванович з подивом поглянув                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               на сина.- Що це все значить? Що робить поруч з твоєю нареченою цей тип?
-Не знаю,- крізь зуби процідив Володимир.- Не знаю, але обов'язково дізнаюся!
-Здається, пані Наталя Журавська вирішила будь-якою ціною залишитися власницею статків Ігоря і підіслала до Аліси свого племінника, щоб запудрити їй мізки і одружити його на ній...А ти куди дивишся?! Вона ж твоя наречена! Ти повинен пильно слідкувати за нею! Вона не повинна вислизнути з наших рук! Нам потрібно утримати цю дівку у нашій сім'ї! Тому що ти, саме ти повинен стати власником цієї компанії і всієї іншої спадщини, яка залишилася їй від Ігоря. Тим паче, що Ігор сам хотів вашого весілля!
-Так, я згоден! Але як це здійснити? Ти ж бачиш, яке це дівчисько норовливе і неврівноважене! Близько до себе не підпускає, тільки що їй не подобається- тікає, тиняється невідомо з ким і невідомо де!
-Заспокойся! Нам потрібно лише, щоб вона вийшла за тебе заміж. А потім ми зробимо так, ніби вона психічно неврівноважена і  не здатна керувати компанією,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   і ти, як її законний чоловік, станеш всім керувати, і станеш опікуном своєї  "психічно хворої" дружини, але для цього треба дещо зробити... 
   Чоловік впевненим кроком зайшов в приймальню.
-Мариночко, доброго дня! Скажіть, а що Аліса Ігоревна робила у вашому кабінеті? Вона когось шукала?- поцікавився він у секретарки.
-Так, Вікторе Івановичу, вона хотіла бачити юриста і залишила документи для нього.
-Документи? Давайте їх сюди, я особисто передам їх Петру Олександровичу...
    Володимир сидів в кабінеті батька, похмуро дивлячись у вікно. Його настрій був так само кепський, як і погода за вікном. А ще                                                                                            його дуже дратувала поведінка Аліси і цей тип, який був з нею поряд.
Віктор Іванович зайшов до кабінету і щільно зачинивши за собою двері, задоволено посміхнувся, тримаючи у руках пластиковий скорозшивач з документами.
   Володимир здивовано дивився на батька. Той дістав із файла паспорт Аліси і, задоволено потерши руки, простягнув його синові.
-Це саме те, що нам потрібно...
-Не розумію...
-У нас є паспорт нареченої, отже заяву на одруження ми можемо написати самі і від її ім'я...Потрібно лише, щоб вона її підписала власноруч...
-Чудова ідея! Ти геній, тату! А підписання цієї заяви моєю нареченою я беру на себе...