8 частина

                                         8  частина
Сьогодні був вихідний день, і Ігор Сергійович відпочивав з коханою дружиною. Донька поїхала на пікнік з майбутнім женихом, і в найближчі декілька годин в домі повинен панувати такий жаданий спокій. І вони з дружиною можуть, нарешті, побути наодинці.
   Вони познайомилися з Наталкою на цвинтарі, в важкі для обох часи, коли він оплакував свою Оленку, проводячи весь свій вільний час біля її могили, а вона - оплакувала свого чоловіка, який теж нещодавно покинув цей світ. І, як не дивно, саме горе зблизило їх, адже розуміли вони один одного як ніхто інший, співчували, підтримували. І несподівано для обох, чи саме для нього, між ними спалахнуло кохання...Кохання зріле, щире і ніжне. Але ніхто з їхніх рідних і друзів не вірив в щирість почуттів його нової коханої, всі намагалися переконати Ігоря Сергійовича, що ця дамочка -справжня "чорна вдова", яка полює за багатими чоловіками, а потім заганяє їх у могилу. Проти його нової обраниці була і єдина донька...Але Ігор наперекір всім швидко одружився з Наталею і дав їй своє прізвище, довівши цим щирість своїх почуттів до коханої жінки і показавши цим, що він їй повністю довіряє...
   Поступово друзі і знайомі змирилися з його вибором. Врешті решт,  яка їм різниця з ким він живе і спить? Він дорослий самодостатній чоловік, і це його свідомий  вибір...А ось з донькою було набагато складніше...У неї і так характер був непростий, а після смерті матері вона геть стала некерованою і агресивною...
   Але незабаром все стане на свої місця, донька вийде заміж, вийде за чоловіка, якого він їй сам обрав, за чоловіка, якому він довіряє більше, ніж самому собі. Саме Володимир, на його думку, зможе втихомирити Алісу, і стане її надійним захистом, опорою і підтримкою їй в усьому.
   Прийнявши душ, Ігор Сергійович накинув на плечі пухнастий банний халат і пройшов до спальні. Наталя, одягнена в красивий чорний пеньюар, що звабливо облягав її ідеальну фігуру, чекала на нього. Журавський відкоркував пляшку дорогого французького вина і наповнив кришталеві келихи.
-За нас!- промовив він короткий, але такий багатозначний тост.
-Так, за нас, коханий!- ніжно відповіла йому дружина. ЇЇ чорне довге волосся так звабливо падало на красиву ніжну шию та груди. 
   Поставивши порожній келих на столик, Ігор Сергійович поцілував Наталю в пульсуючу вену на шиї і прошепотів:
- Я так за тобою скучив, люба.
-Я теж,- Наталя обвила руками його за шию.
   В повній тиші, що панувала в кімнаті, несподівано пролунав голосний сигнал телефону, який сповіщав про надходження СМС-повідомлення.
- Зачекай хвилинку, люба, я зараз прогляну повідомлення,- Журавський простягнув руку до журнального столика і підхопив телефон.
-Не треба, любий, проглянеш потім...У тебе ж вихідний...
-Ти ж знаєш, що в бізнесі немає вихідних,- промовив Ігор Сергійович, уважно вдивляючись в екран смартфона.-До речі, це від Володимира СМС...Що?!! Не зрозумів!- спантеличено прошепотів він і почав гарячково комусь телефонувати.
-На жаль, абонент зараз знаходиться поза зоною досяжності...- мелодійним голосом промовив автовідповідач.
- Дідько! І телефон відключила! Нестерпне дівчисько!- вилаявся Журавський.- Вибач, Наталю, мені треба терміново їхати!
-Що трапилося, Ігоре?- стурбовано запитала дружина, накидаючи на плечі махровий халат.
-Аліса втекла...
-Як втекла? Вона ж була з Володею....
-От саме це зараз і потрібно вияснити: як втекла і де її тепер шукати. 
    Журавський швидко одягнув джинси і футболку і вискочив із кімнати. Наталя спантеличено дивилася йому вслід, кутаючись в халат.
   Буквально через півгодини його позашляховик  влетів на подвір'я  заміського маєтку. На мармурових сходах сидів розгублений Володимир з відкритою пляшкою шампанського у руках. 
-Що трапилося, Володю?!
-Вона втекла...Вона обдурила мене як сопливого малолітнього хлопчиська!- майбутній зять зробив ковток вина прямо з пляшки і розгублено поглянув на Ігоря Сергійовича.- Як я міг повестися на її ігри?
-Що трапилося? Ти можеш мені нарешті розказати?
-Нічого не трапилося...Аліса використала мене  для своїх інтриг, втерлася до мене в довіру і обвела навколо пальця, виставила мене на посміховисько перед усіма...
-Припини істерику, ти ж не панянка! Чому вона від тебе втекла? Може ти її образив ? Чи, боронь Боже, скривдив?- допитувався Журавський.- Не могла ж вона просто так взяти і втекти!
-Я її образив?!! Я її скривдив?!!-Володимир гнівно зиркнув на свого потенційного тестя.- Що ви таке кажете! Я навіть пальцем до неї не доторкнувся! Це ваша донька мене образила!  
-Гаразд, я тобі вірю! Потрібно її знайти! Поки вона не наробила ще якихось дурниць! Знайти і запитати про все!
-Так, як тільки ми її знайдемо, я обов'язково запитаю в неї про все!- промовив Володимир, і знову відпив шампанського.
    Журавський мовчки відібрав у хлопця пляшку і жбурнув її в кошик для сміття.
-Припини! Зараз не час для алкоголю! Потрібно шукати Алісу! Де вона може бути?
-Звідки мені знати? Можливо у дружка свого, того голодранця-автомеханіка?
-Слушна думка, Володю! Треба терміново відвідати того Дмитра, здається...Зараз пошлю своїх охоронців до СТО, де він працює!
-Не треба охоронців, я сам навідаюся до нього, і привезу Алісу додому!
-Добре, навідайся до того хлопця сам, і як тільки Аліса знайдеться,  ви відразу одружитеся! Зволікати нема чого!
-Так, поїхали в місто...До речі, а звідки ви дізналися, що я тут?- Володимир  скоса поглянув на Журавського.
-Яке СМС?
-Поїхали, по дорозі розповім! Швидко!

   Дмитра вони знайшли на робочому місці,  де він саме ремонтував один із автомобілів.
-Ей, хлопче, ходи -но сюди, розмова є до тебе!- Володимир вже опанував себе і відчував себе небожителем поряд з простим робітником.
-Хто ви такі і чого вам від мене треба?- Дмитро витер брудні руки ганчіркою і підійшов до чоловіків в бездоганних костюмах і чорних окулярах, які чекали на нього.
- Де вона?- Володимир холодно подивився на свого конкурента.
-Хто?- не зрозумів  механік.- Машина?
-Яка машина?! Не прикидайся дурником! Ще раз запитую: де вона?!!- Володимир підвищив голос і схопив хлопця за петельки.
-Та хто "вона"? Я не розумію, про кого ви говорите!
-Не розумієш? Зараз зрозумієш! Хлопці, освіжіть йому пам'ять!- наказав Володимир своїм охоронцям.
   Ті схопили Дмитра в оберемок і почали гамселити прямісінько біля воріт автомайстерні. Хлопець виявився теж не із слабких і відчайдушно відбивався від нападників, нічого не розуміючи. Але сили були нерівними, і охоронці швидко його скрутили і повалили на землю. 
-Ще раз запитую в тебе: де вона?- Володимир схопив хлопця за коротку чуприну і підняв його голову вгору.
-Я не розумію, про кого ви говорите! Що вам від мене потрібно!- хлопець важко дихаючи, намагався звільнитися від міцних рук, які притискали його до асфальту.
-Де Аліса?- Володимир зжалівся над хлопцем і вирішив нагадати йому про кого йде мова.
-Аліса?! А я звідки знаю де вона?
-Та невже не знаєш? А того, що вона знову втекла з дому теж ти не знаєш?
-Знову втекла? От навіжена дівчина! З нею не занудьгуєшся!- Дмитро нервово засміявся.
-Тобто ти хочеш сказати, що у тебе її зараз немає,- підсумував Володимир.
-Так, немає. Я з нею вже давненько не спілкувався...Ще з того часу, коли вона втекла з дому минулого разу. Тоді вона була у мене, а потім охоронці її батька приїхали і забрали її додому. Я намагався з нею зв'язатися, але телефон був вимкнутий, декілька разів приїздив до її маєтку, але так її і не побачив...
-Але ж у вас була, здається, любов...
-Була...Саме так...Навіщо мені ця навіжена  подружка і її сімейка? Я простий робітник, і не зможу задовольнити її примхи і мрії...Романика рано чи пізно закінчується і починаються звичайні будні...
-Зрозуміло...Вільний...
   
    Ігор Сергійович не знаходив собі місця від хвилювання. Де шукати дочку він не знав. Автомобіль, на якому вона втекла, знайшли зламаним на грунтовій дорозі посеред лісу. Більше ніяких слідів Аліси не було, телефон Володимира, який вона забрала з собою, теж був в салоні автомобіля...Його охоронці прочісували навколишню місцевість, але безрезультатно. Тож Журавський вирішив подати заяву до поліції...