6 частина

                                                  6  частина

Авто мчало по шосе, залишаючи позаду кілометр за кілометром.  Покинувши майбутнього жениха в заміському будинку своїх батьків без телефона і без транспортного засобу, Аліса спочатку міцно вчепилася в кермо, і перші кілометри  шляху думала лише про те, щоб швидше втекти подалі звідси. Але нарешті потрібно було взяти себе в руки і подумати про те, що робити далі.
   Дівчина зупинилася на узбіччі і тремтячими руками дістала телефон. Знайшовши в телефонній книзі Володимира номер батька, вона написала йому СМС-повідомлення: "Тату, це Аліса. Запам'ятай раз і назавжди, що я не річ і не рабиня. Я не збираюся заміж за Володимира, і не збираюся жити в одному домі з Наталею,  тому додому повернуся лише тоді, коли в нашому домі її не буде. У тебе є право вибору - або я, або вона...Не шукай мене, я все одно не повернуся, доки вона там...І до речі, Володя в нашому заміському будинку, без телефона і авто...Як забереш його, передай йому привіт і  запитай у нього чому саме так сталося".
   А потім такими ж тремтячими руками вона набрала номер Дмитра, який знала напам'ять...Декілька хвилин вона слухала довгі гудки, а  нарешті  жіночий голос сонно пробурмотів:
-Слухаю...Вам кого?
-Мені потрібен Дмитро...
-Діма? Він спить...Що йому передати?
-Передай вітання від Аліси...І скажи йому, що між нами все скінчено...Хай іде під три чорти!
-Що-що?! Я нічого не зрозуміла!- перепитала сонна дівчина.
-Ти теж іди під три чорти!- нервово крикнула Аліса, і жбурнула телефон на пасажирське сидіння. 
    Вона ніколи не думала, що Діма так вчинить.Замість того, щоб їй допомагати, він завів собі нову пасію...А як же вічне кохання, в якому він їй зовсім недавно освідчувався? Адже їм так було добре разом! Невже він злякався погроз батькових псів і вирішив, що йому не потрібні проблеми через якусь багату норовливу дурепу?
   Вона була дуже розчарована...Але назад шляху вже не було...Потрібно дістатися до  міста чи якогось населеного пункту, і вже там вирішити що робити далі. Поглянувши навкруги, Аліса зрозуміла, що  не уявляє навіть приблизно, де зараз знаходиться. Тому вирішила їхати далі по шосе, поки не побачить автозаправку чи якийсь населений пункт.
    Через декілька кілометрів на шляху з'явилася розвилка, і вона звернула вправо...Дорога тут  різко звузилася, стала поганою, з великими баюрами та вибоїнами. Дівчина помітно почала нервувати, а тут ще й  з авто щось трапилося. Вскочивши в вибоїну, вона відчула, як щось тріснуло, і іномарка зупинилася як вкопана. Аліса зі злістю тисла на педаль, але двигун мовчав...
   Дівчина розгублено подивилася навкруги. Що сталося? Вона звикла, що авто повинно їхати, це ж так природньо, як те, що сонце сходить щоранку чи як те, що вода мокра...
   Раптом поруч почулося торохкотіння і на дорозі з'явився трактор. Порівнявшись з авто, біля якого стояла розгублена дівчина, він зупинився, і з кабіни виглянув молодий русявий хлопець, геть не схожий в уяві Аліси на тракториста.
- Допомога потрібна? Чому мовчиш? Агов, дівчино, ти мене взагалі чуєш?
   Аліса твердо вирішила батькові більше не телефонувати, телефон вона  вимкнула,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        щоб її не змогли запеленгувати, і закинула його на сидіння. Зникати так зникати зовсім! А що відповісти цьому грубіяну?
-Хочу і мовчу!- крикнула вона.- Їдь, куди їхав!
   Хлопець виліз із трактора, обійшов навколо авто і  присвиснув:
-Оце так краса! Я подібну модель лише в інтернеті бачив,- захоплено промовив він, погладжуючи іномарку по капоту.
-Як цікаво! У вас навіть інтернет є? Яке продвинуте село!- з сарказмом і викликом в голосі промовила Аліса.
   Хлопець з цікавістю подивився на неї. 
- І звідки ти така невихована взялася в наших краях? Мабуть із міста, донька якогось багатія?
-А тобі яке діло? 
-Ніякого...Просто таку автівку тут не відремонтуєш, в місто треба відтягувати в автосервіс, або майстра сюди викликати...
-Не треба нікуди її відтягати і нікого викликати,- рішуче промовила Аліса,- її незабаром заберуть...Я залишу її тут... Послухай, хлопче, а як тебе звати?
-Тарас,- хлопець простягнув їй руку для привітання і посміхнувся такою широю посмішкою, що Аліса не втрималася і посміхнулася у відповідь.
-А я Аліса... Мені потрібно дістатися в місто.Не підкажеш, о котрій годині тут буде якась маршрутка проїздити?
-Маршрутки сьогодні вже не буде, наступна лише завтра вранці.
-Тобто як не буде?!- дівчина розчаровано поглянула на хлопця.- І що ж мені тепер робити?
- Але ж ти говорила, що за автівкою приїдуть скоро, тож з ними і поїдеш.
-Ні, ні! Це виключено!
-Чому? Ти що, втекла з дому?- поцікавився хлопець.
-Уяви собі, що так і є, я втекла з дому і не хочу туди повертатися.
-Чому?
-На це є дуже багато причин...Але що ж мені робити зараз? Може викликати таксі?
-Таксі?- хлопець приснув від сміху.-Яке таксі? У нас тут лише трактори їздять!
- А де ж мені заночувати тепер? В лісі, чи що?- Аліса геть рознервувалася.
-У мене є ідея,- Тарас повернувся до дівчини і простягнув їй руку,- ходімо.
-Куди?- підозріло поглянула на нього Аліса.
-Ти ж хотіла екстріму?- хлопець добродушно посміхнувся.- Так що вперед, до пригод!
   Він вправно заскочив на підніжку трактора і легко підтягнув за собою Алісу.
-Поїдемо до нас на хутір, заночуєш у мене, а завтра поїдеш у своє місто...
   Аліса мовчки погодилася на пропозицію хлопця, тому що іншого виходу не бачила, на сьогодні пригод вже було достатньо.
    Хутір Калинівка виявився зовсім маленьким, лише декілька хатин, що ховалися в смарагдовій зелені дерев майже біля води. Дороги тут справді не було, ніякого асфальту, лише розмита дощами грунтова колія. І їхати  було далеченько від шосе, кілометрів чотири, не менше.
   Сидячи в тракторі поряд з незнайомим хлопцем і їдучи невідомо куди, Аліса, вчепившись в ручку на дверцятах сільськогосподарської машини, і намагаючись не літати по всій кабіні на гицалках, подумки картала себе:
-Алісо, що ти робиш? Куди тебе несуть чорти? Невже тобі мало пригод?! Отямся!!!
-Ну ось ми і приїхали,- долинув до неї голос хлопця.
   Тарас, заглушивши трактора, зістрибнув на землю і, відчинивши дверцята з боку пасажирського сидіння, простягнув руку Алісі:
-Давай допоможу!
   Стрибати на землю із висоти виявилося незручно і страшнувато. Закинувши наплічника із своїм нехитрим скарбом на плече, Аліса глибоко вдихнула, і, заплющивши очі від страху, таки стрибнула вниз. Тарас вправно підхопив її сильними руками і обережно поставив на чисту  шовкову траву.
   Хатина, в яку він її привів , стояла на самісінькій окраїні хутора, ховаючись в густій зелені старезних дерев. Спочатку їй здалося, що тут дуже бідно і убого - низька стеля, маленькі віконця...Але всередині помешкання було затишно, чисто і охайно.
- Ти, мабуть голодна,  зараз будемо вечеряти,- хлопець почав чаклувати біля газової плити, біля якої стояв балон скрапленого газу. Аліса в цей час із цікавістю розглядала і хатину, і її господаря.- Мий руки і сідай до столу, принцесо.
-Послухай, а ти взагалі хто такий?- запитала вона, смакуючи вареники з сиром і запиваючи їх молоком.
-За фахом я музикант, але працюю механізатором, а ще ремонтую сільськогосподарську техніку,-посміхнувся хлопець.
-Ого! Тракторист-музикант! Рідкісна професія!- засміялася Аліса.
-А ти хто?
-Я студентка вузу, майбутній перекладач...Але зараз мені не до навчання...Я втекла з дому, тому що проти мачухи, яку батько привів в наш дім майже відразу після загибелі мами...
-Співчуваю,- щиро промовив хлопець.
-Дякую,-тихо промовила Аліса, раптом зрозумівши, що такої щирості у словах і вчинках стосовно себе вже не відчувала давно...
- Ти будеш спати ось в цій кімнаті,- Тарас  показав своїй гості невелику затишну кімнатку. Постільну білизну візьмеш у шафі, тут є телевізор, я його маййже не дивлюся...
-А інтернет тут є?- поцікавилася дівчина.
-Звичайно є...І комп'ютер, і техніка, все як і у вас у місті. Лише душ у нас на вулиці. Ось тримай рушника, я зараз тебе проведу...
  Викупавшись, вона повернулася до кімнати і постелила собі постіль. Зручно вмостившись на старенькому дивані, вона спостерігала за новим знайомим. Хлопець вийшов на вулицю, тихенько причинивши вхідні двері. Аліса не відчувала ні тривоги, ні страху поряд з цим зовсім незнайомим їй чоловіком. Від нього віяло лише мужністю і турботою. 
    Хвилин п'ятнадцять вона крутилася, намагаючись заснути. Але думки про те, що зараз відбувається в їхньому домі і що робить батько не давали їй заснути. Її вже мабуть розшукують і батько, і майбутній жених. Зітхнувши, вона встала, одяглася, і, накинувши на плечі кофтину, вийшла на ганок. Тарас сидів на порозі, палив цигарку і дивився на зоряне небо. Аліса тихенько опустилася поряд і піднявши голову вгору, поглянула теж на зорі.
-Яка краса!- захоплено прошепотіла вона, дивлячись на міріади зірок, що мерехтіли над хатиною,- я ще ніколи не бачила стільки зірок... у нас у місті їх майже зовсім не видно через світло ліхтарів...
-Послухай, а ти нічого мені не хочеш розповісти?- запитав у неї хлопець.- Хто ти і звідки взялася на мою голову? 
      Далі буде...