5 частина

                                                     5 частина

В душі Аліси все кипіло від обурення та вона змогла взяти себе в руки.  Протягом декількох  наступних  днів вона сиділа в своїй кімнаті, без телефона, спускалася лише в їдальню. Але вибачення у мачухи так і не попросила.
   Через тиждень її покликав батько до свого кабінету.
-Сьогодні ввечері ми їдемо в гості, ти теж. Так що приведи себе до ладу,- холодно повідомив він їй.
-Я нікуди не поїду, вам треба - ви і їдьте,- відрубала Аліса.
-Це не обговорюється, це наказ!- батько суворо поглянув на неї.
-Тобто своєї думки у мене бути не може?- дівчина театрально поклонилася.- Так як і у твоїх сторожових псів, які за тобою навшпиньках бігають?
   Батько сердито мотнув головою, ніби відганяючи її слова, як набридливих мух.
-Поїдеш з нами в гості, до батьків Володимира, твого майбутнього чоловіка. Ти ж  їх знаєш, це нормальні люди, еліта.
-Я не збираюся виходити заміж за того нудного типа, у мене є Дмитро, і я його кохаю! І ти це знаєш!
-Той голодранець тобі не пара! Тому що ти - моя донька!
-Так, серденько, - втрутилася в розмову мачуха, яка досі мовчки сиділа біля вікна і лише спостерігала за розмовою батька і дочки,-рівних собі треба шукати в пристойних місцях...
-Ага, на цвинтарі, там, де ти знайшла батька!
-Припини негайно!
-Ненавижду! Це ж треба мені було народитися в сім'ї олігарха!- Аліса була сердитою, її зелені очі метали блискавки.
-Не смій так говорити!- батько підскочив до неї.- Я - державний службовець, депутат! І до того ж батьки краще знають, що потрібно їхній дитині! А ти, ти просто розбещене ексцентричне дівчисько!
-Я не хочу виходити заміж за того, хто  потрібен тобі! Я хочу вийти заміж за того, кого я кохаю! А за Володимира можеш виходити заміж сам!- Аліса рвучко підхопилася зі стільця і попрямувала до дверей.
-Ану сядь! Негайно!- батько побілів від злості і підскочив до доньки.
-Тільки спробуй мене зупинити! Потім пожалкуєте про це всі!- промовила  Аліса погрозливо і вискочила в коридор. 
    Зачинившись у своїй кімнаті, вона гарячково почала міркувати над тим, що їй робити далі...І раптом  в її  рудій непокірній  голівці промайнула відчайдушна думка...
-Алісо, негайно відчини!- батько постукав у двері.- Відчини, чуєш? Ми з тобою ще не договорили!
    Дівчина зробила декілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися і відчинила двері.
-Я тебе слухаю, тату, що ти ще хотів мені сказати?- спокійно запитала вона, ніби нічого й не сталося.
- Послухай, дочко, я ж бажаю тобі лише добра. Зрозумій, я Володимира знаю вже давно, він надійний  і порядний хлопець, серйозний і багатий, ти за ним будеш як за кам'яною стіною...А що тобі може дати твій механік? Вічне кохання і пусті кишені? Ти хочеш рахувати мізерні копійки від зарплати до зарплати, купувати одяг в секонд-хенді чи на базарі і самій стояти біля плити, готуючи тричі в день їжу із продуктів із ринку?  Хіба про таке життя ти мріяла і мрієш зараз, скажи чесно? А як же твої подорожі, дорогі речі, салони краси, клуби і ресторани?  Ти зможеш відмовитися від всього цього заради кохання, яке швидко розіб'ється об побутові проблеми?
   Аліса мовчала. Зараз вона більше не хотіла сперечатися з батьком, тому що в її голівці народжувався план, який повинен був змінити її життя.
- Так, тату, я мабуть не готова поки що відмовитися від свого теперішнього комфортного життя заради кохання...Вибач, я погарячкувала...Мабуть, я таки познайомлюся ближче з Володимиром та його сім'єю. О котрій годині ми їдемо до них?
- Я ніколи не сумнівався в тобі,  ти ж у мене розумниця,- Ігор Сергійович обняв доньку і полегшено зітхнув.- Зрозумій, я дуже хвилююся за тебе і твоє майбутнє, а коли ти будеш з Володею, я буду спокійний за тебе.
-Добре, тату.  Я згодна на твою пропозицію...
   На гостину до майбутнього жениха Аліса ретельно приготувалася, бо хотіла ефектно виглядати  і справити гарне враження на Володимира. І їй це вдалося. Майбутній жених не зводив з неї очей.Та й вона цього разу дивилася на його іншим поглядом, ніж під час зустрічі нового року.  
   За вечерею вони сиділи поряд і  з цікавістю поглядали один на одного . Володимир тепер їй здавався навіть дуже симпатичним. Він був високого зросту, широкоплечим, догляднутим чоловіком з правильними рисами обличчя, сірими очима і широкою голівудською посмішкою. Дорога брендова сорочка і фірмові джинси, дорогий наручний годинник, шкіряне дороге взуття, дорогий парфюм з ароматом океану...Від нього віяло впевненістю і чоловічим шиком...Аліса відчувала на собі його погляд, але їй здавалося, що він розглядає її як свою чергову дорогу річ, і від цього погляду їй було не дуже комфортно. Але відступати було пізно...Вона повинна втілити в життя свій план...
   Після вечері батьки заходилися обговорювати справи по бізнесу,  мачуха і мама Володимира сиділи з кавою за столиком і вели свої жіночі розмови, а Алісі стало нудно і душно в закритому приміщенні.  Володимир, який вів розмову з батьками, поглянув на неї, і побачивши, що його потенційна наречена самотньо сидить і сумно дивится у вікно, підійшов до неї і присів поряд:
-Чому сумуєш? Тобі не подобається у нас?
-Ну що ти, звичайно подобається. Просто душно тут, мені дихати важко чомусь  стало...Хочеться вийти на свіже повітря...
-Так в чому проблема? Давай вийдемо...
   Володимир взяв дівчину під руку і повів на шикарну лоджію. Аліса з насолодою вдихнула аромат вечірнього повітря, напоєного  пахощами весняних квітів та бузку і підставила обличчя під свіжий легенький вітерець.
-Як класно! Я  так скучила за свіжим повітрям...- тихо промовила Аліса,заплющивши очі.
-Чому? Хіба ти не виходиш на вулицю?- здивувався Володимир.
-Ні, зараз не виходжу, бо покарана і знаходжуся під домашнім арештом...Хіба батько не розповідав тобі цього?
-Ні, не розповідав...- Володимир уважно розглядав її, ніби якусь рідкісну дорогу річ.- Послухай, дівчинко, а ти не така проста і звичайна, як здаєшся на перший погляд...
-Можливо...- загадково посміхнулася Аліса у відповідь.
-А хочеш я тебе витягну звідси на кілька годин?- Володимир весело підморгнув їй.-Хочеш покататися вечірнім містом?
-Так, хочу!- Аліса вдячно поглянула на жениха.- Забери мене звідси, будь ласка.
    Чоловік взяв її за руку і голосно промовив:
-Ігоре Сергійовичу, дозвольте вкрасти вашу чарівну доньку на декілька годин...Ми їдемо кататися містом, подихаємо свіжим повітрям...
-Добре, Володю, дозволяю...Катайтеся, але обережно, і не баріться...
   Через декілька хвилин вони вже мчали вулицями вечірнього міста. Володимир щось розповідав, а Аліса мовчки сиділа і робила вигляд, що уважно його слухає і чарівно посміхалася, але не чула його слів... Вона насолоджувалася поїздкою і розміркувала про свій план...
   Вони мчали нічними проспектами. А на них крізь скло дивилося місто, підсвічуючи шлях яскравими жовтими вогнями.  І йому було все одно чому ці двоє разом і чи надовго.
-Може заскочимо до кав'ярні? - запропонував Володимир, як справжній джентельмен.
-Давай, я не проти...- погодилася Аліса.
   Через декілька хвилин "Джип" Володимира  зупинився  біля невеличкої затишної кав'ярні на проспекті, там вони довго розмовляли, пили каву. Аліса встигла помітити, що Володимир зовсім не такий нудний тип, яким вона вважала його раніше. В якийсь момент їхні руки ненароком торкнулися одна  одної, і чоловік почав на неї дивитися зовсім по-іншому. Алісі від цього погляду було чомусь не дуже комфортно.
- Володю, з тобою можна поділитися секретом?- довірливо прошепотіла вона і ніжно поглянула своїми зеленими очима на жениха.
-Так, звичайно, маленька...Я вмію берегти чужі таємниці та секрети...
- Мені потрібно зробити один дзвінок, він дуже важливий для мене, але для цього мені потрібен телефон...Батько мій розбив... Можна скористатися твоїм телефоном?
-Так, звичайно...Ось, тримай,- Володимир простягнув їй свій новенький  айфон.
-Дякую, дуже дякую!- Аліса щасливо посміхнулася, підхопилася з місця і підскочивши до жениха, обняла і поцілувала його в гладенько поголену щоку.-Дякую! Ти справжній друг!
-Друг?- Володимир здивовано підняв брову.
-Я пожартувала, не лише друг...Вибач, я зараз!- Аліса схопила телефон і поспішила в дамську кімнату.
   Зачинившись в кабінці, вона тремтячими руками набрала номер Дмитра, і затамувавши подих слухала гудки, які лунали з динаміка.
-Слухаю,-нарешті промовив телефон жіночим голосом.
   Аліса вражено дивилася на гаджет, і не могла промовити ні слова.
-Слухаю,-  невдоволено повторив жіночий голос.- Хто вам потрібний?
-Мені потрібен Дмитро,- нарешті змогла вимовити вона.
-А ви хто?- поцікавилася незнайомка.
-Я його кузина,- збрехала Аліса,- а  ви хто?
-А я Ліза...Діма,тут тебе запитує якась кузина!- крикнула дівчина.
    В слухавці почулося  шурхотіння, а потім до неї долинув голос  Діми, який доводив комусь, що в нього немає ніякої кузини.
   Аліса перервала дзвінок, видалила з телефона номер, на яким телефонувала і швиденько пішла до столика, за яким сидів Володимир.
-Поїхали звідси, мені тут не вистачає повітря, немає чим дихати,- промовила вона, ковтаючи сльози.
   Володимир стурбовано поглянув на неї:
- Що з тобою? Тобі погано?
-Ні, просто хочеться подихати свіжим повітрям...Дякую за телефон, тримай,- вона простягнула гаджет Володимирові.
   Покружлявши містом ще з годину, молоді люди повернулися до маєтку Володимира. Зупинивши авто біля воріт, чоловік ніжно поглянув на Алісу, нахилився близенько до неї, обережно прибрав з обличчя яскраво-руде пасмо волосся і легенько поцілував в пухкенькі вуста.
-Послухай, маленька, завтра вихідний. Я пропоную зробити невеличку вилазку в ліс, на природу, там таке повітря чудове, зможеш подихати вдосталь!- звернувся він до дівчини.
-Я- тільки за!- відгукнулася Аліса.- Сто років на природі вже не була!
-Чудово! Я гарантую транспорт і справжні шашлики із баранини на справжньому живому вогнищі,- підтримав її Володимир,- друзі говорять, що я їх класно готую!...
   Батько з радістю погодився на пропозицію потенційного зятя і вранці Аліса вже готувалася до поїздки на пікнік. Вона вдягла свої улюблені джинси і футболку, а в наплічник зібрала необхідні речі.
Незабаром з'явився і сам жених, одягнений в фірмові джинси і модну теніску, яка щільно обтягувала його міцний спортивний торс. Всі речі, які були необхідні для пікніка, були запаковані в багажник.
- Леді, прошу!- Володимир галантно відчинив дверцята, пропускаючи до салону свою майбутню наречену.
   Аліса, посміхнувшись у відповідь, зручно вмостилася на комфортному пасажирському кріслі з якісної натуральної шкіри і поглянула на батька. Той давав останні настанови майбутньому зятю.
-Володю, обережно там! Дивись мені, щоб все було в порядку!- промовив він, поплескавши молодого чоловіка по плечу.
Добре, Ігоре Сергійовичу, не хвилюйтеся, все буде добре!
    Від'їхавши від батьківського дому на кілька кілометрів, Аліса нарешті полегшено зітхнула і надягла сонцезахисні окуляри. Опустивши бокове скло, вона з насолодою вдихнула свіже ранкове повітря і поцікавилася у свого супутника:
- Ну що, куди ми їдемо?
-Я знаю одне чудове місце в лісі, недалеко від вашого котеджного містечка, там така класна галявина є для відпочинку. Поїдемо туди.
-Гаразд! Місця там у нас і справді дуже гарні!- погодилася Аліса.
    Відпочинок в лісі видався просто чудовим. Були і смачні шашлики, і рибалка, і прогулянка травневим лісом з цілими галявинами ароматних конвалій. Володимир ніжно тримав дівчину за руку, заглядав їй в очі, і Аліса читала в його уважному погляді пристрасть і бажання, але вдавала, що вона наївна і нічого не розуміє.
   Прогулюючись лісовою стежкою, вона спіткнулася і ледь не впала. Володимир спритно підхопив її і міцно тримаючи в своїх обіймах, поцілував.
-Послухай, крихітко,нам вже час познайомитися поближче,- прошепотів він їй на саме вушко,- ми ж з тобою не чужі люди, а майбутні чоловік і дружина... 
  Від гарячого подиху чоловіка і його напору Аліса трішки розгубилася. Вона ніжно обхопила його за шию і поглянула в очі.
-Я згодна, але не тут...Я тут не можу розслабитися...Скрізь мурахи, комарі, вужі...Мені тут буде некомфортно...У мене є краща ідея... Поряд наш заміський маєток, він зараз пустує, там нікого немає...Зате є всі умови і комфорт...Давай поїдемо туди...
-Як скажеш, маленька... Мерщій поїхали звідси...- збуджено прошепотів Володимир, ніжно цілуючи її в вену на граціозній шиї.
   Вони поспіхом зібрали речі і завантаживши все в багажник, поспішили до котеджного містечка. Відчинивши двері з кодовим замком знайомою комбінацією з п'яти цифр, Аліса першою переступила поріг дому. Після зустрічі нового року вона більше жодного разу тут не була. В домі все нагадувало про маму, навіть запах її парфумів залишився і речі, які вони залишили, збираючись до міста того трагічного дня.
   Декілька хвилин дівчина розгублено стояла посеред кімнати, вдихаючи такий рідний запах, від спогадів і від розуміння того, що ті щасливі дні вже не можливо повернути, у неї зашеміло серце.
- Маленька моя, ходи-но до мене,- прошепотів Володимир, обіймаючи її і покриваючи пристрасними поцілунками її обличчя і шию.
- Зачекай, милий, не поспішай,- Аліса подарувала женихові ніжний сором'язливий поцілунок,- спочатку душ...
-Давай приймемо душ разом,- запропонував чоловік.
-Ні, ні, я ще соромлюся...Давай поки що окремо...Тут декілька ванних кімнат...Я чекатиму на тебе в своїй спальні, на другому поверсі...
-Гаразд, маленька, я швидко...
-Можна ще раз скористатися твоїм телефоном?- запитала Аліса.- Заспокою батька, що у нас все добре, щоб потім не турбував нас.
-Звичайно...Як повернемося в місто, відразу купимо тобі новий телефон, батько хай як хоче, а я, як твій майбутній чоловік, маю право купувати тобі що завгодно,- промовив Володимир, діставши з кишені телефон.-Я зараз, крихітко...
   Аліса стояла посеред кімнати і уважним поглядом спостерігала за тим, як чоловік прямує до ванної кімнати, як зачиняються за ним двері. Почувши, як зашуміла вода в душі, вона схопила свій наплічник,  телефон кавалера і ключі від авто і стрімголов вискочила на вулицю.  Сіла в авто і через декілька хвилин виїхала із маєтку...