3 частина

                                                      3   частина

Аліса прекрасно розуміла батька, але не хотіла впускати в своє життя чужу жінку. І це був не просто егоїзм розбещеної примхливої  дівчинки. Наталя Львівна  відразу їй не сподобалася. 
     Проте буквально через місяць "Чорна пантера" переїхала жити в їхній дім, і відразу почала активно наводити лад в ньому, все змінюючи на свій смак.
   Алісі здавалося, що ця жінка ввійшла в їхню сім'ю з корисливих цілей і спонукань, тільки для того, щоб заволодіти статками батька. 
Нова господиня ж відразу прибрала в домі всі речі, які хоч трішки нагадували про колишню дружину.
   В вітальні чільне місце займала велика світлина Олени Журавської. Це фото замовляв батько на її ювілей, і воно  дуже подобалося мамі. Одного разу, повернувшись з університету, дівчина з подивом помітила, що світлини не було на звичному місці.
- Та як ви посміли?! - гнівно кричала дівчина.- Як ви посміли прибрати мамин  портрет? Яке ви маєте право прибирати звідси речі, які належали моїй мамі? Хто ви взагалі така і що вам від нас потрібно?!
-Дорога дівчинко, я - теперішня господиня цього дому, майбутня дружина твого батька. Тож прибирати тут маю право. А портрет твоєї мами я не викидала, просто змінила картину на стіні. А портрет ось, і  ти можеш помістити його на чільне місце в своїй кімнаті...- Наталя Львівна лагідно посміхнулася падчерці.- А якщо ти вважаєш, що мені потрібні гроші твого батька, то ти помиляєшся... Повір,у мене достатньо грошей...
   Між новоспеченою мачухою та падчеркою, як і в казці про Попелюшку, теплих стосунків не склалося. Вони постійно прискіплювалися одна до одної і  сварилися. Ігор Сергійович не втручався в їхні стосунки, терпляче чекаючи, поки вони звикнуть одна до одної.
  Того теплого квітневого ранку  Аліса, як завжди, збиралася до університету. Вдягнувши  улюблені джинси і кофтинку, вона спустилася в їдальню і зайняла своє місце за великим столом. Батько і мачуха ще не спустилися. Помічниця вже приготувала сніданок, і Аліса, нікого не чекаючи, швиденько почала снідати.
-Алісо Ігоревно, зачекайте хвилинку! Зараз спустяться Ігор Сергійович і Наталя Львівна, і я буду подавати основні страви.
-Дякую, Інно! Я не хочу сидіти за одним столом з цією жінкою,  тому я вже поснідала і вже біжу! Дякую, дорогенька! Все було смачно, як завжди!  - Аліса схопила шкіряний наплічник і поспішила до виходу.
-Доброго ранку, дочко!- почула вона за спиною голос батька.
-Доброго ранку!- Аліса посміхнулася батькові штучною нещирою посмішкою.
- Ти вже йдеш? А як же сніданок?
-Так, тату, я вже йду, бо поспішаю. Я вже поснідала.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    
-Шкода, що ти не будеш снідати з нами. Ми хотіли повідомити тобі важливу новину.
-Новину? Яку?- Аліса підозріло поглянула на батька. Той аж сяяв від щастя, ніжно тримаючи за руку "Чорну пантеру".
- Ми хотіли повідомити тобі, що через два тижні одружуємося! У нас буде весілля!
- Весілля? Яке, весілля, тату?  Від дня маминої смерті минуло лише три місяці, а ти вже одружуєшся на іншій? - Аліса зі злістю дивилася на батька.
-Дочко, ми ж вже  обговорили з тобою цю тему, тому не треба знову  мені дорікати!
-Поговоримо ввечері, я зараз поспішаю! І не хочу вас бачити!- Аліса грюкнула вхідними дверима і вискочила з будинку.
- Зачекай! Що ти собі дозволяєш? Як ти розмовляєш зі мною?! Негайно вибачся перед Наталею! -навздогін їй волав батько.
-Ігоре, облиш! Залиш дівчинку в спокої, їй потрібен час...- Наталя Львівна ніжно взяла Журавського за руку.- Наберися терпіння, все мине...
-Ні, я не залишу це! І нікому не дозволю так по-хамському вести себе з тобою! я ввечері обов'язково поговорю з Алісою!- сердито промовив Ігор Сергійович.
   Весілля батько і Наталя Львівна святкували в одному з найкращих ресторанів міста. Після урочистої частини в рагсі, молодята та гості перемістилися в шикарний ресторан на набережній Дніпра, де продовжилося гуляння.
   Аліса, одягнена в темно-зелену вишукану вечірню сукню, сиділа за святковим столом і з сумом дивилася, як весело святкують весілля батька і "чорної пантери" гості. Зі сторони нареченої рідних не було нікого, лише молодий хлопець років 25, якого та представила як свого рідного племінника, сина покійної старшої сестри.  Хлопець, якщо вірити словам мачухи, зростав у селі, і тому до життя в великому місті  не звик і був якимось відлюдькуватим.
   Взявши до рук фужер з дорогим французьким іскристим вином, Аліса нарешті посміхнулася - в її голові визрів підступний план, як зіпсувати мачусі свято.
   Наталя Львівна в ролі нареченої була  шикарною. Звичайно, вона була не в весільній сукні, а в вечірній, і без фати. Її просту,але ідеальну зачіску прикрашала лише діадема, інкрустована коштовним камінням - подарунок новоспеченого чоловіка.
   Коли гості відтанцьовували черговий танок, Аліса, з фужером шампанського, підійшла  до нареченої,  і вилила на неї вино, вдавши, що зробила це випадково.
- ой, вибачте мене, я така незграба,- голосно звернулася вона до мачухи,- я не хотіла! 
- Нічого, дівчинко, пусте! Це не страшно,- Наталя Львівна лагідно посміхнулася.
   Швидка енергійна музика єврейська мелодія, під  яку танцюють на всіх, без винятку, весіллях, покликала розпашілих гостей до танцю.
- Ви така гарна! Давайте потанцюємо! - Аліса схопила Наталю Львівну за руку і потягла в коло, яке утворили  гості. Танцюючи поряд з жінкою, вона навмисне намагалася наступити їй на ногу своїм гострим тоненьким підбором. І їй це теж декілька разів вдалося. Наталя Львівна спочатку намагалася лише мило посміхатися, але згодом почала нервувати. А коли гострий підбор падчерки в черговий раз опустився їй на ногу, жінка не стрималася і скрикнула, а потім розплакалася від болю.
   Ігор Сергійович, який до цього моменту вів світську бесіду із одним із гостей, швидко підійшов до своєї нареченої.
-Наталю, що трапилося?
-Нічого,коханий, не трапилося. Це випадково...Аліса не хотіла завдати мені болю.
   Журавський глянув на доньку і все зрозумів.
-Алісо, негайно вибачся! - промовив він, суворо дивлячись доньці в очі.
-Ще чого! І не подумаю! Я нічого не робила!
-Неправда! Ти навмисно образила Наталю!
- Та навіщо  мені це потрібно?! - Аліса навмисно говорила голосно, щоб привернути увагу гостей до цього конфлікта. І незабаром  навколо них почали збиратися зацікавлені гості. Журавський, побачивши це, облишив доньку, прошепотівши їй на вухо:
-Поговоримо вдома...Зрозуміло?
- Та ідіть ви під три чорти разом зі своєю "пантерою"!- Аліса схопила свій клатч і шкіряну весняну куртку і вискочила на вулицю.
 На місто вже опустилися сутінки і одягли його центральні проспекти в яскраві неонові вогні. Дівчина глибоко вдихнула прохолодне  повітря, наповнене ароматами весняних квітів і спустилася мармуровими східцями ресторану до проспекту. 
-Алісо, ти куди?!- почувся позаду неї владний голос батька.- Куди ти зібралася? Негайно повернися!
-Відчепіться від мене всі! Я хочу побути наодинці!- крикнула Аліса батькові і вийшла на проспект. Пройшовши декілька метрів, вона присіла на лавку біля трамвайної зупинки, дістала із клатча телефон і набрала знайомий номер.
-Алло, Діма, забери мене звідси, будь ласка!- зі сльозами в голосі промовила вона.
   Незабаром чорний байк безшумно зупинився поряд з нею. Аліса застебнула куртку, одягла захисного шолома, якого їй простягнув хлопець і вмостилася на задньому сидінні, міцно обхопивши хлопця за талію.
-Поїхали звідси!- рішуче промовила вона.
-Куди? -поцікавився хлопець.
-Кататися містом, а потім до тебе...Додому я сьогодні не повернуся...