2 частина

                              частина  2
                                                                 Через два місяці...
Аліса прокинулася рано. Яскраве весняне сонечко заглядало в величезне панорамне вікно і освітлювало велику світлу кімнату. Солодко потягнувшись, вона поглянула на годинник - вже через півгодини її чекали на сніданок у їдальню, а потім їй потрібно було їхати до університету.
   Дівчина вдяглася і поспішила на перший поверх в їдальню. Після трагічної смерті мами, яка  загинула в тій страшній аварії, життя в їхньому домі перевернулося з ніг на голову. Батько, який обожнював маму і боготворив її, почорнів від горя, дуже сумував за нею і кожного дня їздив на могилу, ридав над нею і дуже шкодував, що через бізнес і нові проекти не зміг приділити належної уваги своїй коханій, жалкував, що не встиг сказати багато ніжних і потрібних слів тій, яка завжди його розуміла, підтримувала і пробачала йому його неуважність.
   Багато хто із друзів і не дуже знайомих людей вважали, що саме він винен у тій аварії і в смерті дружини. Аліса ж батька ні в чому не звинувачувала , вона йому співчувала. А спільне невтішне горе, яке звалилося на їхню сім'ю, лише зблизило їх.
   Алісі дуже не вистачало мами. Але життя продовжувалося, не зважаючи ні на що, і їй доводилося вчитися жити без неї... Адже саме зараз їй, вісімнадцятилітній дівчині, була дуже потрібна підтримка, розуміння і порада найдорожчої і найріднішої людини.
   Вечорами вони з батьком передивлялися фото, згадували маму і жили в своєму тихому і печальному світі...Але останнім часом Аліса почала помічати, що з батьком щось відбувається. Він почав змінюватися, все рідше згадував про маму, почав регулярно затримуватися на роботі вечорами. Аліса пояснювала це тим, що йому потрібно багато працювати і спілкуватися з партнерами та клієнтами.
   Дівчина спустилася в їдальню і зайняла своє місце за великим обіднім столом. З того часу, як не стало мами, в цій кімнаті нічого не змінилося. У кожного члена сім'ї було своє місце. Домашня помічниця ( батько так називав прислугу) Інна, вже приготувала сніданок і накрила на стіл.
    Батько з'явився через пару хвилин і поцілував Алісу у щічку.
- Доброго ранку, доню! Як спалося?
-Доброго ранку, тату. Дякую. Спалося добре.
-Як настрій? Які плани на сьогодні? - Ігор Сергійович був в хорошому настрої. 
- Настрій нормальний, плани як завжди - університет, спортзал, косметолог, ввечері зустрінусь з подругами, сходимо відпочинемо в клуб.
- Доню, я хочу щоб ти ввечері залишилася вдома. До нас завітає важливий гість, я хочу вас познайомити.
- Хто це? Невже черговий жених, якого ти мені підшукав цього разу? - запитала Аліса.- Якщо це так, то краще скасуй зустріч. Мені не потрібні ніякі женихи, бо я  кохаю Діму, і ти  знаєш  про це...
-Ні, цей гість -  не твій жених, не хвилюйся. Але я хочу, щоб ви зустрілися і познайомилися,- посміхнувся батько.
-Тоді хто це?- здивувалася Аліса.
-Це сюрприз...Ввечері все дізнаєшся...Тому не запізнюйся на вечерю, прошу тебе.
-Добре, таточку, не спізнюся.
   Аліса була впевнена, що до них завітає черговий діловий партнер батька або хтось із політичного бомонду їхнього міста, тому що  Журавський мав великий авторитет серед політиків та бізнесменів.
   Дівчина скасувала зустріч з подругами і залишилася ввечері вдома, щоб не розчаровувати батька. Інна підготувала вишукані страви і накрила, як завжди, шикарний стіл. Батько, святково одягнений, з нетерпінням поглядав на годинник. Аліса, яка стояла біля вікна, бачила, як охоронець відчиняє ворота, пропускаючи в двір "Мерседес" чорного кольору. Вона бачила, як батько вибіг на вулицю і відчинив дверцята, подаючи руку ...жінці.
- Доню, познайомся, це - Наталя Львівна, мій близький друг,- відрекомендував він Алісі високу елегантну жінку років сорока п'яти,- а це моя донька Аліса.
- Доброго вечора, дівчинко, я дуже рада нашому знайомству,- жінка посміхнулася і простягнула Алісі руку для привітання.
-Доброго вечора, я теж рада ,- крізь зуби процідила дівчина і міцно потисла незнайомці руку.
   Нова знайома батька виглядала елегантно, була доглянутою і витонченою. Довге чорне волосся було аккуратно зачесане назад і стягнуте на потилиці в витончену гульку. Елегантне чорне плаття середньої довжини, туфлі на підборах, з прикрас - лише тоненький  золотий ланцюжок з хрестиком на граційній шиї, нейтральний акуратний манікюр, легкий макіяж... Жінка виглядала шикарно, але Аліса відразу відчула до неї якусь неприязнь. Вона поглянула новій знайомій батька в очі, і спіткнулася об пронизуючий наскрізь погляд темно-карих, майже чорних очей.
   Жінка з цікавістю розглядала доньку свого знайомого, її вогнянно-руде довге волосся, великі зелені очі, пухкенькі вуста. Ця пані Алісі відразу не сподобалася, вона чомусь нагадувала їй хижу чорну пантеру, яка чатує на свою здобич.
   - Тату, а де ви познайомились? - запитала Аліса у батька, розглядаючи його нову подругу.
-На цвинтарі...Уявляєш, у неї теж велике горе- вона зовсім недавно втратила чоловіка, його похоронили в той же день, що і маму, і в одному ряду з нею... Там ми і познайомилися, коли приходили до могил своїх коханих...
-Співчуваю вам,- промовила Аліса для  того, щоб підтримати бесіду. Вона охрестила жінку "чорною пантерою".
    Коли неприємна гостя нарешті поїхала, Аліса вперше за два місяці посварилася з батьком.
-Тату, що це було? А як же мама?!- зі сльозами в голосі вона поставила батькові одне-єдине запитання, яке не давало їй спокою весь вечір.
-Алісо, ти вже доросла, тому постарайся мене зрозуміти...Маму не повернеш, а я ще молодий, здоровий чоловік, час минає,  я ж не можу все життя бути сам.
-Я розумію, тату! Але пройшло ще так мало часу, ще тільки минуло сорок днів з дня маминої загибелі, а ти вже залицяєшся до іншої!
-Так, і збираюся на ній одружитися, доречі!- сердито заявив батько.
-Що-о??! А ти про мене подумав?! Ти запитав мене чи хочу я бачити в своєму домі, де все нагадує про маму, іншу жінку?!!- Аліса була шокована словами батька.
-Доню, припини, ти ж не маленька! Ти прекрасно розумієш, що мами повернути неможливо, а нам  потрібно жити далі! І я хочу пов'язати свою подальшу долю саме з Наталею! Подобається це тобі чи ні!