1 частина
Заміський маєток депутата Журавського засипало снігом. Природа нарешті зглянулася над людьми, і замість дощу і грязюки подарувала справжню казкову новорічну ніч з морозом і пухнастим снігом. Вранці, 31 грудня несподівано для всіх пішов сніг - теплі зими з дощами вже стали звичним явищем для всієї країни. А в цей день великі пухнасті сніжинки летіли з неба до вечора, і до приходу наймістичної ночі року місто стало схожим на казкове королівство.
За містом було ще сніжніше і казковіше - двоповерховий маєток стояв майже на лісовій галявині і лапаті сосни- велетні росли під самісінькими вікнами.
Рішення зустрічати Новий рік за містом Журавські прийняли задовго до свята, і навіть раптова негода, що розгулялася не на жарт та снігопад не могли відмінити плани - сріблястий "Ніссан" швиденько і з комфортом доставив своїх пасажирів до котеджного містечка на березі Дніпра.
Дружина та донька були заклопотані нарядами та макіяжем, прислуга чаклувала над святковим столом, а господар будинку, високий,статний чоловік років сорока шести, розпалив камін. Сухі дрова весело затріскотіли і яскраве полум'я освітили кімнату. Приємне тепло, яке йшло від каміну і передсвяткова атмосфера, що панувала в домі, заспокоювали. Ігор Сергійович присів в затишне крісло, що стояло біля каміну, і запалив дорогу сигарету.
Рік, що минав, був дуже непоганим для нього і його сім'ї - депутатська діяльність і бізнес процвітали, красуня -дружина Олена і донька-студентка престижного вузу Аліса були здоровими та щасливими. Дрова в каміні весело потріскували, і здавалося, що попереді, в майбутньому, будуть лише радість, успіх, здоров'я та щастя. Журавський давно леліяв мрію - зустріти цей новий рік виключно в колі сім'ї. І не де-небудь на Канарах чи Мальдівах - туди він досить легко і просто міг би відправитися разом з домашніми, а саме тут, в цьому маєтку на узліссі, і щоб була справжня зима з морозом та снігом.
Проте престижний статус в суспільстві не дозволяв йому усамітнитися від всіх, і на святкування були запрошені декілька найближчих його ділових партнерів з сім'ями. Серед гостей був і потенціальний жених для доньки.
Святковий стіл ломився від всіляких екзотичних страв та закусок. Асортимент спиртних напоїв був просто приголомшливим, дружина і донька в дорогих нарядах виглядали шикарно, гості були задоволеними...Журавський полегшено зітхнув - свято вдалося...
Під вікнами маєтку сяяла різнокольоровими вогнями і прикрасами пухнаста ялинка, яка росла посеред двору. З електрогрілі доносилися ароматні пахощі рум'яних шашликів. Чоловіки готували святковий фейерверк. В дачному містечку вони були не самі - майже в усіх маєтках світилися вікна, залиті яскравим світлом і звідусіль лунала музика.
- Ігоре, покваптеся! Вже без п'яти хвилин північ!- Олена Володимирівна, елегантна витончена жінка років сорока, з тонкими, яскравими рисами екзотичної східної краси, накинувши на плечі хутряну шубку, вийшла на ганок.
Чоловіки швидко перемістилися в кімнату. Президент виголосив свою вітальну промову і годинник почав відлік останніх хвилин року, який минав. Під дзвін кришталевих фужерів гості вітали один одного, традиційно бажаючи щастя і здоров'я.
-З Новим роком!
-З Новим щастям!
Котеджне містечко засяяло різнокольоровими вогнями салютів та фейерверків. На декілька хвилин сніг за вікном став різнокольоровим.
Аліса Журавська відверто нудьгувала в цьому вишуканому, але на її думку, дуже нудному товаристві. Вона взяла фужер з шампанським і підійшла до вікна. За склом кружляла заметіль, зовсім поряд починався дрімучий ліс. Дівчина зітхнула, вперто хитнула яскраво-рудими кучерями і нервово смикнула плечима. Їй дуже хотілося зараз повернутися в гамірливе багатолике місто, до своїх друзів, і до свого коханого Дмитра. У неї були абсолютно інші плани на Новий рік, але батько вирішив все по-своєму, і вона була змушена поїхати в цю бісову глухомань.
Тому що батькові прийшла в голову найбезглуздіша на її думку ідея - святкувати Новий рік в вузькому колі рідних та найближчих партнерів. Нічого гіршого не можна було і вигадати! Але вона була змушена погодитися- батьків вона кохала і не хотіла їх засмучувати.
А зараз, після дванадцятої години ночі, їй раптом дуже захотілося опинитися в колі своїх друзів і бути собою справжньою, а не посміхатися цим гостям і робити вигляд, що їй дуже приємно з ними спілкуватися. Особливо з "потенційним женихом", якого їй вибрав батько. Жених цей виявився серйозним, впевненим в собі, респектабельним молодим чоловіком років тридцяти з дуже навіть симпатичною зовнішністю. Але навіщо він їй був потрібен? Адже в неї є Дімка -такий класний, і такий прикольний.
Аліса була справжньою сучасною дівчиною із вищого суспільства. Вона займалася спортом, багато читала, доглядала за собою за допомогою передових косметичних засобів. Планувала своє меню, дотримувалася правильного харчування, вела блог в Instagram, водила авто, літала на вікенд в Стамбул чи Париж, щороку відпочивала в Єгипті, на Балі чи на березі Індійського океану. На сніданок - спіруліна й насіння чіа, обідала завжди в ресторані. Тому люди, які жують піццу, для неї не існували взагалі, як клас, а всіх столярів, слюсарів та автомеханіків вважала людьми другого сорту.
Свій час вона не витрачала на соціальні мережі, телефонні балаканини й рукоділля. Перед сном обов' язково читала біографію Коко Шанель. Вона засуджувала недоглянутих матусь, нудних тіток, стурбованих приготуванням вечері, і домогосподарок.
А потім вона побачила Його, коли відганяла своє авто на ремонт в автосервіс. Він був простим автомеханіком. Вона довго і зачаровано спостерігала за ним, помітила, як сексуально він пив воду, зауважила, як добре на ньому сиділи джинси. І хоч були вони простими, без фірмового впізнавального лейба, але добротними.
З цієї хвилини вона втратила спокій і марила ним, заповнюючи огнанайзер, стрибаючи у планці чи попиваючи каву з корицею. Довго зважувалася ще раз навідатися в той автосервіс, але все таки наважилася...
-Я хочу зробити тюннінг,- випалила вона, відчуваючи як тремтять коліна при вигляді цього хлопця.
Автомеханік уважно подивився на неї і посміхнувся:
-А ви впевнені, що вам потрібен саме тюнінг?- поцікавився він у Аліси.
-Ні, - чесно зізналася вона,- не впевнена...
Так почалося їхнє шалене кохання. Алісі подобалося в Дмитрові все -його зовнішність, характер, погляди на життя, а ще подобався його байк. Пізніми вечорами, коли в особняку всі лягали спати, вона прокрадалася через запасний вихід і тікала на вулицю. Під ворітьми її вже чекав Дімка на своєму залізному коні. А потім вони ганяли нічними вулицями і цілувалися під кожним стовпом, на кожному перехресті. Такі прогулянки вони практикували майже ціле літо, а потім про них дізнався батько. Вдома був великий скандал, але Аліса все одно зустрічалася з Дмитром.
І тоді батько вирішив знайти своїй норовливій доньці пристойного жениха із їхнього кола і видати її заміж. Проте Аліса не збиралася виходити заміж за будь-кого іншого, окрім Дмитра. Вона відшивала всіх потенційних женихів і продовжувала таємно зустрічатися зі своїм коханим.
Ось і зараз, вона була змушена нудьгувати в колі вельмож за містом, а її коханий в цей час святкував Новий рік зі своїми друзями...До того ж його телефон не відповідав...І це найбільше бісило і дратувало Алісу.
Вона довго стояла біля вікна і дивилася на зимову казку за вікном, а потім різко повернулася і пішла до виходу.
-Доню, ти куди? Святкування ще не закінчилося,- Олена Володимирівна строго поглянула на неї, намагаючись її зупинити.- Так поводитися не чемно...
- Мамо, я йду спати! У мене дуже розболілася голова,вибач...- Аліса поцілувала маму і піднялася на другий поверх.
Одягнувши шовкову мереживну піжаму, вона закуталася в ковдру. Довго не могла заснути, крутилася, чекала, що Діма зараз зателефонує. Але телефон мовчав. Декілька разів вона намагалася йому зателефонувати, але щоразу в слухавці чулося: "На жаль, абонент знаходиться поза зоною досяжності. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше." Отже, телефон коханого був вимкнутий...
Сміх і музика, що лунали в вітальні, заважали їй і просто бісили. Засинаючи, Аліса вирішила, що вранці неодмінно поїде в місто, знайде Дмитра і вияснить причину його мовчання.