Глава 6: Моменти

Відкривши карту, Ітан побачив координати, які надіслав програміст. Вони вказували на старий склад на околиці міста, місце, яке давно стало притулком для тіньових справ і незаконної діяльності. Його серце почало битись швидше, і в середині нього палала лють за свою кохану дівчину, яка була на грані зі смертю. Еллісон була його всім, і думка про те, що вона могла загинути, викликала в ньому нестерпний біль.

Ітан глибоко зітхнув, намагаючись заспокоїти свої емоції. Він знав, що зараз не час для слабкості чи хвилювання. Кожна хвилина була важливою. Він повинен був зібратися, зосередитися і діяти з холодною головою.

Він проклав маршрут до координат і натиснув на газ. Місто пролітало повз нього, будівлі та вулиці зливалися в одне суцільне миготіння. Ітан відчував, як лють і рішучість переповнюють його. Йому здавалось, що кожен звук, кожен рух на дорозі лише підсилюють його бажання дістатися до мети якнайшвидше.

Спогади про щасливі моменти з Еллісон пробігали перед його очима. Її посмішка, її сміх, її ніжні дотики — все це було зараз його силою і мотивацією. Він пригадав, як вони вперше зустрілися, як сміялися і жартували, як разом працювали над справами. Всі ці моменти надавали йому сил і рішучості.

— Я не дозволю, щоб вона постраждала ще більше, — промовив Ітан, його руки міцно стисли кермо.

Дорога до старого складу була пустельною і темною. Відчуття небезпеки зростало з кожною милею. Його думки були зосереджені на одному — знайти того, хто відповідальний за все це, і змусити його заплатити. 

Він уявляв собі, як вривається в склад, знаходить злочинця і ставить крапку в цій страшній історії. Лють, яка палала в його серці, змішувалась зі страхом і любов'ю до Еллісон. Це були його паливо і мотивація.

Прибувши на місце, Ітан зупинив машину трохи осторонь, щоб залишитися непоміченим. Він вимкнув двигун і кілька хвилин сидів у тиші, слухаючи своє серцебиття. Він знав, що попереду важка і небезпечна місія, але був готовий на все заради Еллісон.

Його наповнювала рішучість, і він був готовий зустріти будь-які випробування, які могли б стояти на його шляху. Кожен крок, кожен рух був наповнений сміливістю і впевненістю. Ітан знав, що сьогоднішній день може стати вирішальним у їхньому житті.

Ітан вийшов з машини, оглядаючи околиці складу. Темрява густо осідала навколо, створюючи атмосферу напруженості. Він вже зробив кілька кроків, коли почув наближення інших автомобілів. Зупинившись, він озирнувся і побачив, як до складу під'їжджають машини його колег.

Світло фар розрізало темряву, і з автомобілів почали виходити його товариші по службі. Серед них був детектив Харпер, завжди надійний і досвідчений, а також декілька інших офіцерів, кожен з яких був готовий до будь-якого розвитку подій.

— Ітане, ми тут, — сказав детектив Харпер, наближаючись до нього. — Що у нас є?

Ітан швидко пояснив ситуацію, розповівши про координати, які отримав від програміста, і підозру, що в складі може перебувати людина, відповідальна за напад на Еллісон.

— Добре, — відповів Харпер, киваючи головою. — Ми підемо разом. Розділимось на групи, обшукаємо територію і знайдемо його.

Ітан відчув полегшення, бачачи своїх колег поруч. Він знав, що разом вони зможуть впоратися з будь-якою загрозою. Але також усвідомлював, що кожна хвилина має значення.

— Будьте обережні, — додав він, дивлячись на своїх товаришів. — Цей чоловік небезпечний. Він вже завдав багато болю, і ми не можемо дозволити йому зробити це знову.

З цими словами, вони розділилися на дві групи та почали наближатися до складу з різних сторін. Ітан очолив одну групу, рухаючись вперед з пильною увагою до кожної деталі навколо.

Підійшовши до входу в склад, він зробив знак своїм товаришам зупинитися. Вони обережно обійшли будівлю, перевіряючи кожен кут, кожне вікно. Напруга росла з кожним кроком, але Ітан відчував себе впевненим, знаючи, що поруч його команда.

Зрештою, вони дійшли до головного входу. Ітан дав сигнал, і один з офіцерів відчинив двері, дозволяючи їм увійти всередину. Склад був темний і пустельний, лише віддалені звуки та тіні на стінах нагадували про присутність когось ще.

— Будьте готові, — шепнув Ітан, рухаючись вперед. — Ми близькі до мети. 

Просуваючись глибше в склад, Ітан і його колеги помітили щось незвичне. Двері однієї з кімнат виглядали зовсім новими, на відміну від решти старих і зношених дверей в будівлі. Це відразу привернуло їхню увагу.

— Там щось не так, — шепнув Ітан, показуючи на двері. — Будьте готові.

Вони обережно наблизилися до дверей. Один з офіцерів обережно перевірив ручку, а інші приготувалися до можливого опору. Ітан подав сигнал, і вони різко відчинили двері, вриваючись в середину.

В кімнаті було темно, але в центрі, перед екраном комп'ютера, сидів чоловік. Він злякано підняв голову, коли побачив, що його оточують поліцейські.

— Не рухатися! — наказав Ітан, спрямовуючи на нього зброю. - Ви маєте право зберігати мовчання. Будь-що сказане Вами може бути, і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо Ви не можете собі дозволити адвоката, він буде наданий вам державою. Чи Ви розумієте ці права?

Чоловік кивнув і намагався підняти руки вгору, але його миттєво схопили та вивели з кімнати. Ітан залишився всередині, уважно оглядаючи приміщення. Його увагу привернули комп'ютери, які все ще були ввімкнені.

— Харпер, веди його звідси, — сказав Ітан, залишаючись сам. — Я перевірю комп'ютери.

— Зрозуміло, — відповів Харпер, киваючи. — Будь обережний.

Ітан підійшов до столу і почав оглядати техніку. На екранах були відкриті вікна з численними файлами та повідомленнями. Він швидко зрозумів, що це саме те місце, звідки надсилалися всі погрози та керувалися напади.

Він зосереджено переглядав документи, шукаючи будь-які підказки або сліди, які могли б допомогти їм зрозуміти мотиви злочинця і знайти інших можливих жертв. Його серце билося швидше, адреналін продовжував наповнювати кров, але він залишався зосередженим.