Частина 5

Урочистості розпочалися на великому, ретельно доглянутому газоні перед школою, де встановили невелику сцену, прикрашену повітряними кулями та квітами.Першокласники, вбрані у свої найкращі вбрання, стояли попереду, тримаючись за руки своїх батьків чи опікунів. Дівчатка в білих блузках з бантами, спідничках та з яскравими букетами квітів, а хлопчики в акуратних костюмах і з серйозними обличчями. Їх очі сяяли від хвилювання та очікування нового етапу в житті. Першокласники утворили щільний рядок перед сценою, їхні очі з трепетом дивилися на вчителів і старших учнів.Вчителі стояли на сцені, деякі з них тримали мікрофони, готуючись до виступу. Директор школи, пані Ірина Петрівна, жінка середнього віку з сивим волоссям, зібраним у строгий пучок, вийшла на середину сцени. Вона була в елегантному темно-синьому костюмі, що підкреслював її авторитет і серйозність.

Дзвоник, який ознаменував початок нового навчального року, був особливим — це був великий мідний дзвін, привезений ще з часу заснування школи. Його чистий і дзвінкий звук рознісся над подвір’ям, викликаючи захват і аплодисменти серед усіх присутніх.На тлі цієї урочистості школа виглядала особливо велично. Її величезні вікна відбивали сонячне світло, а зелений газон і квітучі клумби навколо будівлі додавали яскравих фарб до цього святкового дня. Прапори України та шкільний стяг майоріли на вітрі, символізуючи початок нового навчального року, наповненого знаннями, досягненнями і новими відкриттями.

Анна виглядає стрункою і елегантною з довгими світло-русявим волоссям, що дісталось їй від батька. Її обличчя прикрашають ясні, виразні блакитні очі і природна виразністість. Посміхнувшись в камеру об'єктиву продовжує слухати оповідь директорки.

Щодо її однокласників...Вони одягнені у шкільну форму, що робить їх вигляд більш офіційним.

Хлопці мають темно-сині брюки або штани та білі сорочки, з бантами чи краватками. Ось тільки Давид цей виділяється...Прийшов в брюках та вільній футболці, придивишись до його профілю, замислилась де ж його бачила.. Знайомий він, ще й дуже, як ще в коридорі не помітила? 

Під час першого дзвінка, встигла познайомиться з деякими дівчатами. Однією з них є Віка, вона має коротке золотисте волосся, вузькі карі очі, та милі окуляри. Вона всім усміхається, дивно, але це чіпляє.

Після лінійки я з Вікою вирішили зайти в кафе, що розташоване на мальовничій вулиці, вкритій старовинними будинками з вишуканою архітектурою. Вулиця була вкрита камінням, яке тихенько шепотіло під нашими кроками, створюючи атмосферу спокою та затишку.Я захоплювалася красою місцевих архітектури і подумки припускала, що ми, можливо, станемо справжніми подругами. У кафе ми сіли за столик у вікні, звідки відкривався чудовий вид на старовинні фасади і маленький скверик. Тут, на тлі приємної атмосфери, Віка почала розповідати смішні історії зі школи, згадуючи про кумедні ситуації з вчителями та особливості учнівського життя.

Так я дізналась,  що вчитель фізкультури Олег Дем'янович, майстерно знижує оцінки. Їжа в їдальні така собі, а ось булочки з вишнями, ще та смакота, класна керівничка, яка на перший погляд добра та справедлива, насправді фурія. Давид, Максим і Сергій вважалися ідеалами. Їхня зовнішність, стиль життя та створення найпопулярніших вечірках міста робили їх центром уваги. Вони не представляли еліту школи, а були нею, через впливовість та гроші батьків.

Вони встановлювали в ліцеї свої власні правила, які навіть вчителі не могли порушити. На них вішались, всі кому не лінь, ще досі не розуміючи що це все на одну ніч. Серйозних стосунків ніхто з них немає, і не збирався. 

Типічні мажори: знали, бачили, зустрічали. Допивши каву з корицею, зрозуміла що рік цікавий в мене буде.

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо історія вам подобається

❤️