Глава 49. Іван

Минуло кілька місяців

Виявляється, що навчання може бути дуже цікавим, якщо не відволікатись на дурниці та неземне кохання, за яким насправді стоїть зрадлива натура родини Герасименко. Хотілося б сказати, що пані Ді більше не з’являлась на горизонті мого життя, але ж ні! Чи то в панянки овуляція, чи просто нудно, але періодично вона надсилає мені різні фото та провокаційні текстові повідомлення, перевіряючи мою психіку на міцність. 

Щось в цьому є. Однак найбільше мені подобається залишати такі повідомлення без відповіді.

Якщо чесно, то я перетворююсь на ботана, якому не цікаво нічого, крім креслень та всяких професійних штук, але я не ображений. Наш з Вікою “бізнес” продовжує працювати. 

Після розмови в лікарні я розумію, що староста зацікавлена виключно в комерційній співпраці зі мною, і мене все влаштовує. Ні, ну серйозно!

Сьогодні за планом дуже цікава лекція з однією студією, яка займається проектуванням та будівництвом сучасного житла і комерційних будівель, тому я вже не можу дочекатися. Якими б не були цікавими та талановитими наші викладачі, сьогодні з нами говоритимуть люди, які творять історію, а не просто патякають. І дуже приємно мене дивує той факт, що обличчя лектора здається дуже знайомим. Десь я його вже бачив, тільки де?

Дурна моя голова, і де та пам’ять поділася?

Лекція дуже сучасна і цікава, але найцікавіше те, що цей дядечко говорить, ніби його компанія може взяти кількох студентів з нашого потоку на стажування. Є стимул навчатися ще краще, аби взяли! Правда він розповідає не про перший курс, а другий чи навіть третій, коли студенти вже значно більше знають про інженерні конструкції і професійні тонкощі.

Коли лекційна година завершується, в мене ще залишається кілька запитань, тому я підходжу до лектора особисто і:

—  Так-так, хлопче! А я тебе знаю! Як тебе звати? Слухай, це ж ти помітив, що мої будівельники паркан без обв’язки арматурою робили?

Точно!

—  Так, то був я. Іван Гриценко мене звати.

—  Цікаво. Я тоді шукав тебе, питав мужиків, як тебе знайти, але вони сказали, що ти був тимчасовим працівником і виходив лише на кілька змін.

— Ага, мене після тієї ситуації звільнили, але я не шкодую.

—  Твоя спостережливість і інтелектуальний підхід змусили їх перероблювати ще кілька об’єктів, бо там, як виявилось, також не були виконані певні технічні норми. Можна сказати, що ти змусив хлопців трохи більше попрацювати, Іване. І це добре. нам такі мозковиті хлопці потрібні. Якщо влітку шукатимеш роботу, телефонуй! До себе тебе візьму, будемо працювати.Просто твоє місце ієрархічно над такими працівниками.

Киваю головою без кінця, наче дурко якесь, і не вірю своєму щастю. Так не буває! Але ж він мене на роботу ще не взяв, так? Господи боже! А якщо візьмуть???

— Ти де літаєш, Гриценко? Новини чув? Аріна вагітна від Панаса, в них скоро весілля, але на широку ногу не святкуватимуть, тож ми з тобою навряд чи будемо в колі запрошених гостей. Біда-біда! Брат мені казав, що на потоці будуть весілля вже після першого курсу, а я не вірила! Наче у воду глядів, скажи?

—  Ну не знаю. Це ще питання, чия то дитина, знаючи Аріну.

—  Угу, ти точно добре знаєш, а може це твій малюк?

Підвисаю на кілька хвилин, аналізуючи таку можливість, а Вікторія сміється з мене. От же руда бестія!

—  Ні, точно не мій. І взагалі, не всі ж такі порядні, як ми з тобою. Це нам добре відомо, що в універі потрібно навчатись, а не фігнею страждати. Може у Аріни зовсім інші прагнення в житті.

—  Угу. І партнера вона собі обирає методом примірки, так би мовити.

—  Може ти просто заздриш? Панас за тобою упадав, а тепер он одружується.

—  Ага, ще скажи, що я ревную. Страждааааю! До речі, ти матері сказав, що ми розпались, як рок-гурт?

—  Ем, як тобі сказати. На наступні вихідні в моєї мами день народження, і вона чекає нас з тобою разом в гості. Будь ласка, будь ласочка! Підіграй мені ще раз, ну? По дружбі! Обіцяю з поцілунками не лізти, чесно-чесно! А я тобі екскурсію проведу, з козами і баранцями познайомлю. О, в нас під старою грушею завжди їжаки живуть! Підемо слухати, як вони фруктами плямкають! Буде весело! Точно краще, ніж наш похід до контактного зоопарку групою…

—  Не нагадуй. 

—  Хто ж знав, що в той день там буде екскурсія для школярів молодших класів і вони всіх тваринок окупують. Ти так і не дочекалася своєї черги на обійми з тим єнотом, бідненька.

—  Ага, Іване, давай якось без мене цього разу. Чи ти думаєш я своїх справ не маю?

—  Та маєш, звісно! Але ж я тобі фактично відпочинок ВСЕ ВКЛЮЧЕНО пропоную. Банкую я, погоджуйся!

—  Хм… Якщо так, їдьмо. Тільки в мене є дві умови!