— Знаєш її? — запитую без зайвих очікувань, бо Артем взагалі-то збирався бити мені пику.
Проте хлопець про щось замислився, злегка хмикає і я бачу, що бійка відкладається.
— Знаю. Краще, ніж хотілося б. Однак в свій час я вважав знайомство з цією дівчиною божественною подією.
Тепер з розумінням вже хмикаю я. Ні тіні ревнощів чи осуду, ніяких спалахів агресії, лише взаємне розуміння.
— І як ти зрозумів, що час вибиратися з цього лайна, Іване? Чув, як вона звертається до тебе. Пані Герасименко поводиться так емоційно тільки тоді, коли втрачає контроль над ситуацією.
— Та… Думаю, занадто пізно зрозумів, якщо чесно.
— Розумію. Діана вміє тримати баранців при собі. Без образ. Я більше за себе кажу. Таке кохання собі в голові намалював, що просто капець! Думав, врятую її від тиранічного та зрадливого чоловіка, навчу справжнім і щирим почуттям, любитиму…
Він говорить саме те, що так довго було в моїх думках. І це гепає по голові сильніше за удари. Може краще б пику мені набив? Якесь гиденьке відчуття другосортності власної персони гризе душу.
Мабуть, він говорить більше для себе, ніж для мене, але слухаю уважно, бо серед звичних емоційних переживань розумію деталі, які раніше були мені невідомі. Наприклад те, що Герасименко є племінником ректора, тож має певні привілеї і дуже вільно почувається в університеті. Однак рівень підготовки спеціалістів в професійній сфері в нього дійсно вражаючий, тож назвати чоловіка Ді бовдуром не вдасться. Хоча б через те, що працює в цьому навчальному закладі він за запрошенням ректора, тому що мати експерта подібного рівня з власною бізнес-практикою важливо для акредитації універу.
Що ж, це багато що пояснює. Вільну поведінку Діани, фактично відсутність страху викриття. На думку одразу спадаються наші палкі обійми в аудиторії, які закінчились… Кхе-кхе, закінчились і слава богу!
Дідько, я точно маю що згадати за перший семестр навчання. Дітям майбутнім краще не розповідати, але…
— Весело, нічого не скажеш. Але, Артеме, зі мною все зрозуміло, ти як вийшов з цих стосунків?
— А я не вийшов. Забагато на себе взяв, думав тягатися з Герасименком, не знаючи, що несу на нього компромат рідному дядькові. Потім був розголос, мене мали виключити з університету, але я мало хвилювався за свою кар’єру, якщо чесно. Діана, мене цікавила тільки вона. Віриш, пропонував їй втекти і жити разом? Можеш уявити, що вона мені відповіла? Фух, зараз можу про це говорити спокійно, а тоді я жити не хотів, дурниць накоїв. Якби не сестра, певно б і не викарабкався емоційно, бо пані Ді розпатрала мене на шмаття. Я повірити не міг, що після всіх емоційних зізнань та подій між нами, вона просто скаже, що я малий дурник, який все собі придумав і проходу їй не дає.
— А до чого тут Віка? Вона знала про Діану?
— Деталей не знала, тільки плітки і всяке різне, але вона мене з депресивного стану витягнула. Нагадала, що все в мене ще попереду, слухала моє емоційне лайно. Саме тому я тебе попереджаю, що за сестру відповідатимеш головою. Якщо образиш її, гайки тобі. Ясно?
— Ясно.
Зрештою заспокоївшись ми повертаємось до палати постраждалої. Заснула. Ні, не можу спокійно дивитись на неї таку малу і змучену, бліду. Серце стискається! Артему телефонують і він виходить в коридор, а Вікуся тим часом прокидається і дивиться прямо на мене.
— Мала, ми з твоїм братом дуже хвилюємось. Як почуваєшся?
— Ти що тут робиш, Гриценко? Хіба не маєш бути в іншому місці?
— Знаєш, я саме там, де маю бути. Артем каже, що ти потрапила сюди через мене, бо плакала після того, як я…
— Стоп. Мовчи. Заткни пельку і припини говорити! Мене не потрібно жаліти, зі мною не потрібно бути з жалості, мені взагалі від тебе нічого не потрібно. Але. Ми навчаємось разом і товаришуємо. Нехай так і буде. Ти ні в чому не винен, я тобі також нічого не винна. Матері твоїй поясниш сам, що ніяка я тобі не наречена. Те, що ти робиш з твоїм життям, тільки твоя справа. Не хочу нічого чути про твої душевні рани чи переживання, в мене власних справ достатньо. Дякую, що приїхав, але це було не обов’язково. Я ціла. Жити буду. Тож ти вільний робити те, що хочеш, і їхати до своєї дівчини, жінки, подруги, чи хто там вона тобі. Ясно?
#45 в Сучасна проза
#21 в Різне
#20 в Гумор
студентські роки, дуже емоційно, хороший хлопець та погана дівчина
Відредаговано: 02.07.2026